31. Зміст та завдання науково-методичної роботи в загальноосвітньому навчальному закладі

Якість навчально-виховного процесу школи, його результати певною мірою залежать

від учителя, його теоретичної підготовки, педагогічної та методичної майстерності.

Методична робота – це робота, яка сприяє поліпшенню фахової підготовки

педагогічних кадрів у школах, спонукає кожного вчителя до підвищення свого фахового

рівня; сприяє взаємному збагаченню членів педагогічного колективу педагогічними

знахідками, дає змогу молодим учителям вчитися педагогічної майстерності у старших і

досвідченіших колег, забезпечує підтримання в педагогічному колективі духу творчості,

прагнення до пошуку.

Зміст методичної роботи:

- поглиблення філософсько-педагогічних знань, які спрямовані на відродження і

розвиток національної освіти в Україні, вивчення педагогічної теорії і методики

навчання і виховання, психології, етики, естетики, поглиблення науково-теоретичної

підготовки з предмету і методики його викладання з урахуванням вимог Закону “Про

мови” в Україні;

- вивчення діалектики і принципів розвитку української національної школи.

Збагачення педагогічних кадрів надбаннями української педагогіки, науки, культури.

Вивчення теоріїі досягнень науки з- питань викладання предметів, володіння сучасними

науковими методами. Глибоке вивчення і практична реалізація оновлених програм і

підручників, розуміння їх особливостей і виконання з позицій формування національної

школи;

- освоєння методики викладання додаткових предметів. Випереджаючий розгляд

питань методики вивчення складних розділів навчальних програм з демонструванням

відкритих уроків, застосуванням наочних посібників, ТЗН, дидактичних матеріалів;

освоєння і практичне застосування теоретичних положень загальної дидактики,

методики і принципів активізації навчальної діяльності учнів і формування у них

наукового світогляду, виходячи з вимог етнопедагогіки;

- систематичне інформування про нові методичні рекомендації, публікації по змісту

і методиці навчально-виховної роботи, глибоке вивчення відповідних державних

нормативних документів;

- впровадження досягнень етнопедагогіки, психології і окремих методик та

впровадження в діяльність педагогічних колективів зразків національної культури і

традицій.

Завдання методичної роботи: підвищення наукового рівня вчителя: підготовка

вчителя до засвоєння ним змісту нових програм і технологій їх реалізації; постійне

ознайомлення з досягненнями психолого-педагогічних дисциплін і методик викладання;

вивчення і втілення у шкільну практику передового педагогічного досвіду, творче

використання перевірених рекомендацій: збагачення новими, прогресивними і

досконалими методами і засобами навчання; постійне вдосконалення навичок

самостійної роботи вчителя, надання йому кваліфікаційної допомоги як у питаннях

теорії, так і в практичній діяльності, у підвищенні результативності його педагогічної

праці.

32. Форми та методи організації моніторингової діяльності адміністрацією школи. Роль відвідування директором та його заступниками уроків вчителів у системі внутрішньошкільного розпорядку

Моніторинг, як сучасна управлінська процедура, повинен охоплювати всі завдання, що постають перед навчально-виховним закладом: кадрове і матеріальне забезпечення, психолого-педагогічні умови навчання та виховання школярів, стан їх здоров’я тощо. Але визначальним, базовим завданням діяльності загальноосвітнього навчального закладу є одержання освіти в обсязі, що визначені державними стандартами, вимогами навчальних програм. Мова йде про рівень навчально-предметних досягнень учнів як інтегрований показник якості освіти.

На відміну від контролю, який виявляє рівень навчальних досягнень учнів, моніторинг відповідає на питання «Чому такий рівень навчальних досягнень і як можна покращити такий результат?».

Моніторинг якості освіти, головним складником якого є моніторинг навчальних досягнень учнів, характеризується систематичністю, тривалістю в часі, прозорістю, ефективною системою відслідковування та ставить завданням встановлення причин та невідповідностей результату цілям. Це в свою чергу вимагає створення системи відслідковування результатів на кожному з етапів навчання, у кожного учня, з кожної дисципліни.

Відомо, що кінцевий результат навчання не завжди відповідає тому, що планувалося. Завдання моніторингу – оцінити ступінь, напрямки та причини відхилень [2].

На підставі таких підходів значна кількість навчальних закладів самостійно розробляє схему моніторингових досліджень, яка повинна, як правило, складатися з п’яти етапів:

перший – визначаються теоретичні та методичні засади моніторингу, створюються нормативні документи, що регулюють моніторингові дослідження, розробляються системи основних показників і критеріїв якості освіти;

другий – розробляються механізми проведення моніторингових досліджень, його науково-методичне забезпечення;

третій – виконання програми моніторингових досліджень, отримання інформації;

четвертий – обробка та аналіз даних;

п’ятий - розробка системи заходів щодо стабілізації стану системи або переходу на більш якісний рівень, проведення корекційних заходів (психолого-педагогічних, методичних, організаційних тощо) на підставі отриманих результатів аналізу.

Педагогічний моніторинг є одним із перспективних засобів удосконалення освітнього процесу, технологія якого може постійно вдосконалюватися за рахунок використання сучасних науково-технічних досягнень, зокрема, нових інформаційних технологій.

Зрозуміло, що найбільшу увагу адміністрація школи звертає на моніторинг якості навчально-предметних досягнень, як одного із головних показників якості освіти.

Спостереження за навчально-виховним процесом переконали керівників школи в тому, що суб’єктивізм в оцінюванні знань учнів є наслідком формального підходу окремих вчителів до перевірки і оцінювання рівня навченості учнів. Постала необхідність створення системи безперервного тривалого спостереження за станом навчально-виховного процесу, а також прогнозування на підставі отриманих даних основних тенденцій його розвитку. Ця система передбачає застосування методів кількісної діагностики, що значно полегшують процедуру аналізу досліджуваних ситуацій .

.Основними формами моніторингу є:

- самооцінювання власної діяльності педагогами, учнями, адміністрацією;

- внутрішня оцінка діяльності адміністрацією, керівниками кафедри тощо;

- зовнішнє оцінювання діяльності органами управління освітою.

Методи моніторингу:

- метод спостереження;

- метод анкетування;

- метод ранжування;

- метод бесіди;

- метод соціометричного вибору.