22. Вивчення, узагальнення та впровадження передового педагогічного досвіду як компонент науково-методичної роботи загальноосвітнього навчального закладу.

Педагогічний досвід — сукупність знань, умінь і навичок, здобутих учителем у процесі навчально-виховної роботи.

Передовий педагогічний досвід фіксують у процесі внутрішкільного контролю на педагогічних читаннях, конференціях тощо.

Під час вивчення передового педагогічного досвіду з'ясовують сукупність методів педагогічної діяльності, особливість їх співвідношення та взаємодії, що забезпечують результат і визначають педагогічну майстерність автора досвіду. Важливо мати чіткі критерії передового педагогічного досвіду, що дає змогу розглядати його не як випадкове явище, а як систему діяльності, а також умови формування досвіду, що допоможе зробити висновок про можливість його відтворення. Необхідно також визначитися і щодо засобів вивчення, поширення та популяризації передового педагогічного досвіду.

Формами і методами втілення передового досвіду є: відкриті уроки та інші заняття; усні повідомлення результатів вивченого, узагальнення передового педагогічного досвіду у виступах педагогів у школі, на нарадах, курсах, семінарах представників народної освіти; письмові повідомлення результатів вивченого, узагальнення передового педагогічного досвіду у формі методичних листів, методичних розробок, статей у газетах і журналах, видання брошур, монографій, збірників матеріалів конференцій і семінарів; наочно-демонстраційна популяризація передового педагогічного досвіду - організація виставок, спеціальні стенди при методкабінетах та ін.

Дієвість передового педагогічного досвіду забезпечує органічна взаємодія педагогічної науки та шкільної практики, яка застерігає вчителів від випадковостей і помилок у пошуках нових методів навчання та виховання.

У досвіді педагогів-новаторів чітко простежуються індивідуальні ознаки, які вирізняють їх педагогічну діяльність, розкривають індивідуальність. Немало у їхній роботі й спільних ознак. У своїй основі вони мають такі ідеї педагогіки співпраці: використання різноманітних стосунків у колективі з виховною метою; обмірковування форм і методів роботи з таким розрахунком, щоб діти взаємовиховувалися; прищеплення учням уміння аналізувати свою діяльність і стосунки; єдність педагогів і учнів у навчально-виховному процесі; навчання без примусу; оптимістичний погляд на учня, його можливості; формування в учня об'єктивної самооцінки і ставлення до навколишньої дійсності.

23. Типи директорів-менеджерів. Їх характеристика. Оптимальний тип директора-менеджера.

Виділяють кілька видів директорів-менеджерів, залежно від типу управління (менеджменту), який лежить в основі їх роботи, цілей управлінської діяльності та вибору стратегії для досягнення цих цілей.

1)АДМІНІСТРАТОР - використовує організуючий адміністративний тип менеджменту. Метою роботи є створення та забезпечення добре керованої в адміністративному плані школи (усі елементи узгоджені і детально контролюються). Дотримується стратегії владного лідера, який приймає остаточні рішення, не потребує зворотного зв'язку. Ефективність такого типу є задовільною, але нижче середнього рівня.

2)ФІЛАНТРОП - теж схильний до організуючого типу управління, але його метою є забезпечення гарних стосунків у колективу, створення хорошої, успішної команди. Основою стратегії є позитивні взаємостосунки, а не заклад загалом, через це і низька ефективність даного типу.

3.)ПРОГРАМНИЙ МЕНЕДЖЕР - основою є освітній тип менеджменту, мета якого полягає в максимальній підтримці і участі колективу у виборі навчальних планів. Тобто увага приділена переважно навчальним планам, компетентності учителів, цілям освіти та оцінці саме якості виконання планів. Стратегія побудована на використанні перевірених і апробованих діях. Усі рішення приймаються з урахуванням зворотного зв'язку і перевірки , діагностики та оцінювання їх якості, тому і ефективність даного типу достатня.

4)СИСТЕМНИЙ РОЗВЯЗУВАЧ ПРОБЛЕМ - спрямований на освітній результат. Метою є забезпечення найвищої освітньої якості і компетентності учнів. Приділяє увагу усім механізмам та сферам роботи закладу. Так як стратегія покликана покращити якість роботи школи і прийняті рішення переважно колегіальні та основані на діагностиці наявної ситуації, то ефективність цього типу досить висока. (на мою думку, найбільш оптимальний).

24. Інформаційне забезпечення внутрішньошкільного менеджменту, його складові.

Інформаційне забезпечення — це сукупність форм документів, нормативної бази і реалізованих рішень щодо обсягу, розміщення і форм організації інформації, яка циркулює в інформаційній системі.

Основними принципами створення інформаційного забезпечення є: цілісність;

• достовірність; контроль; захист від несанкціонованого доступу;

• єдність і гнучкість;

• стандартизація та уніфікація;

• адаптивність;

• мiнiмiзація помилок введення-виведення інформації.

Розроблення інформаційного забезпечення — одна з найважливіших складових розроблення інформаційної системи, яка повинна забезпечити:єдність і зберігання інформації, необхідної для розв’язання задач; єдність інформаційних масивів для всіх задач інформаційних систем; однократність уведення інформації та її багатоцільове використання; різні методи доступу до даних; Інформаційне забезпечення складається з таких частин: методичні та інструктивні матеріали; система класифікації та кодування; інформаційна база.

Вся інформація, що накопичується в школі підрозділяється на зовнішню і внутрішню.

Зовнішня - директиви та нормативні документи про систему управління в місті, окрузі, школі (накази, розпорядження та ін), навчальні плани і програми, суспільно політична та науково-педагогічна інформація.

Внутрішня інформація допомагає уявити стан і результати навчання, виховання і розвитку учнів, відомості про керівників школи та вчителів, їх діяльності; дані про матеріально-технічній базі; відомості про зовнішні зв'язки школи та інших установах.

Для того, щоб створити систему внутрішньо шкільної педагогічної інформації, потрібно визначити її мету, зміст та обсяг, джерела, форми збору і зберігання, сформувати потоки інформації і вивести їх на відповідні рівні і конкретних осіб для використання у внутрішньошкільному управлінні.

Управлінська інформація - це дані, які є об'єктом вивчення, зберіганні, передачі і перетворення, і використовуються до активного впливу на регулювання діяльності організації. Інформація у процесі управління це і є об'єкт та продукт діяльності. Дозволяє визначити стан об'єкта, форми та методи подальшої роботи.

Джерелами управлінської інформації можуть бути: вище керівництво, органи управління, підлеглі, ЗМІ, результати моніторингу, документи, друковані дані про досягнення, фотознімки, відеофільми, довідники, методичні посібники, наукова і художня література

ВИДИ ІНФОРМАЦІЇ ЩО ВИКОРИСТОВУЮТЬСЯ В УПРАВЛІННІ:1)За змістом: законодавча, директивна, науково-технічна, планова, економічна, адміністративна, виробнича, нормативна, довідкова, обліково-бухгалтерська, статистична. 2)За напрямком руху: вхідна, вихідна. 3)За способом фіксації: документована, слухова, аудіо-візуалізована. 4)За характером фіксації: фіксована, не фіксована. 5)По відношенню до об'єкта управління: зовнішня і внутрішня. 6)За ступенем обробки: первинна, вторинна, підсумкова. 7)За постійністю: постійна, перемінна. 8)За формою надання: літературна, цифрова, кодована. 9)За правдивістю: достовірна, не доведена