1 3. Основні теорії менеджменту в міжнародному контексті.

Д. Мак-Грегор і Р. Макмурі запропонували об’єднати досягнення усіх шкіл в теорію менеджменту. Розпочався розвиток теорії капіталістичного менеджменту. З’явилась універсальна теорія менеджменту (посилення ролі керівника і його управлінської діяльності у виробництві та суспільстві). Таким чином, управління оформлюється як самостійна наука і особливий вид діяльності. У 70-ті роки Р. Моклер розробив теорію ситуативного підходу(методи управління, які є більш чи менш ефективними за певних умов. Уможливлюється адаптація системи до змінв оточенні). 80-ті рр. утворився напрям так званої організаційної культури (гуманістичні основи управління). Нова філософія управління спрямована на задоволення споживача. 

ТЕОРІЯ АМЕРИКАНСЬКОГО МЕНЕДЖМЕНТУ реалізує технократичний підхід на основі: 1)Підвищення ефективності процесу виробництва (з наукової школи). 2)Чіткий розподіл функціональних ролей, відповідальності та повноважень (класична). 3)Важливі інтереси, особиста думка про власні потреби (індивідуалістична). 4)Формування стосунків. 5)Ситуаційний підхід на основі зв’язків внутрішнього та зовнішнього середовища. 6)Систематичність та поступовість. 7)Стратегія на перспективу що формує ринок, його пропозиції.

ТЕОГРІЯ ЯПОНСЬКОГО МЕНЕДЖМЕНТУ реалізує положення про рівність та співробітництво через: 1)Корпоративний дух та колективна відповідальність. 2)Генералізація ролей (всі працюють на благо організації). 3)Ротація робочих місць (постійна готовність до зміни посади, виду діяльності). 4)Довіра до підлеглих (самостійність та самоконтроль працівників). 5)Соціальний захист персоналу. 6)Планування кар’єри як можливості отримувати нові знання. 7)Раціоналізм, прагматична адаптація, гнучкість менеджменту. 8)Дотримання робочої етики. Комплексна система трудових відносин в Японії побудована на основі: системи по життєвого найму, система оплати праці (соціальна допомога, компетентність стаж), систему кадрової ротації (переміщення працівника кожні 2–3 роки по горизонталі та вертикалі що дає нові знання, досвід), систему підготовки на робочих місцях (починають роботу з низьких посад), система репутацій (характеристика).

ЄВРОПЕЙСЬКА МОДЕЛЬ МЕНЕДЖМЕНТУ передбачає прагматичність, відхиляє будь-які догми, натомість використовує: 1)Науковий підхід до управління. 2.)Раціональне прийняття рішення. 3.)Розробка прагматичних стратегій, що є адекватними конкретним ситуаціям та умовам. 4.)Емоційна, моральна підтримка ініціативи, увага до мотивації. 5.)Оцінка результатів діяльності з урахуванням досвіду. 6.)Поширення демократичних стосунків як умови досягнення спільних цілей. 7.)Колективне навчання та саморозвиток працівників як невід’ємний процес життєдіяльності організації. 8.)Соціальна відповідальність. 9)Людиноцентриський погляд на управління. 

АРАБСЬКА МОДЕЛЬ МЕНЕДЖМЕНТУ орієнтована більше на людину, ніж працю: 1.)Члени організації мотивуються у більшій мірі дружніми стосунками, ніж поставленими цілями. 2.)Соціальні умовності та національні особливості зумовлюють стиль, методи, технології управління. 3.)Організації будуються на основі сімейних зв’язків. 4.)Велике значення має ієрархія, вертикальні стосунки. 5.)Дотримання строків, пунктуальність не є обов’язковими в такій мірі, як в європейському або американському менеджменті.

ДЛЯ СУЧАСНОГО РОЗВИТКУ ТЕОРІЙ МЕНЕДЖМЕНТУ характерні такі тенденції: 1.)Відмова від класичних принципів менеджменту (збільшується увага до проблем адаптації, гнучкості до постійних змін зовнішнього середовища). 2.)Орієнтація управління на роль людини в організації (самого керівника та персоналу). 3)Формування моделі менеджера ХХІ століття (глобальний стратег; володіє сучасними технологіями управління; лідер; новатор).