17. Комплексні характеристики властивостей міцності матеріалів.

Міцність - здатність матер чинити опір руйнування, а також необорот зміни форми-пластичної деформації) при дії зовн навантажень. Мірою міцності матеріалу є межа міцності - найбільша напруга, відповідне наростаючою навантаж, при якої зразок матеріалу руйнується.

Типовими хар-ками служать межі пружності і пластичності. Ці хар-тики міцності відносяться до короткочасної дії прикладеного навантаж. При тривалій дії навантаж зростає небезпека порушення структури матер. На практиці руйнув матеріалу починається значно раніше того моменту, коли напруги в ньому досягнуто теоретичного граничного значення. Це пояснюється тим, що в реальних матеріалах багато дефектів різного рівня (починаючи від молекуляр і закінчуючи макродефектами, н-д тріщинами). Залежно від хар-ру прикладання навантаж і видів виникаючих напруг розрізняють міцність на стиск, розтяг, вигин, сколювання (зріз). Фіз величина, яка характеризує інтенсивність внутр сил, що припадають на одиницю площі перерізу назив механічною напругою.

Різні матеріали характеризуються різною межею міцності при стисканні: від 0,05 (пінополістирол) до 1000 МПа і більше (високоміцна сталь). Часто одні і ті ж матеріали мають неоднакову межу міцності, і залежно від цього їх поділяють на марки і сорти. Міцність матеріалу залежить від його структури, пористості, вологості, дефектів будови, температури, стану поверхні та інших факторів. Крім міцності технічної або реальної, визначається за допомогою умовних приладів, визначається ще теоретичної, яка розрахов обчисленням. Велика різниця між теоретичною і реальної міцністю матер пояснюється дефектностю мікроструктури, тобто наяв мікротріщин, часу і т. д. Чим крупніші зразки твердих тіл, прийнятих для випробування, тим більше концентрується в них дефектів, а тому їх реальна міцність нижче, тобто діє обернена залежність міцності від розміру виробів.

Міцність більшою мірою, ніж інші властивості матеріалу, виявляє чутливість до явищ і процесів формування і зміни структури, особливо кристалічної. Міцність матеріалу є структурно-чутливих властивістю, тому її можна змінювати в необхід напрямку шляхом відповід коректив структури на мікро - або макрорівні; зменш дефектів; введення добавок, н-д кристал затравок; підвищ дисперсності новоутвор; оптимізації структури, зміни пористості і розміру пор та ін.

20. Геометричні та фізичні властивості матеріалів, методи вимірювань.

Геометричні властивості визначають розміри текстильних полотен і штучних виробів. До них відносяться довжина, ширина і товщина. Розміри штучних виробів характеризуються лінійними розмірами визначають конфігурацію виробів.

Матеріаломісткість визначає витрату сировини на виробництво одиниці довжини, площі або об'єму матеріалу і для її визначення використовують характеристики лінійної і поверхневої щільності або об'ємної маси. Товщина тканини впливає на призначення та фасон майбутнього одягу, добір швацьких ниток і голок, розкрій і обробку в швейній промисловості. Залежить вона від лінійної щільності пряжі і крутки, виду переплетення ниток, щільності і способу ткання. Ширина - показник, від якого залежить кількість погонних метрів тканини, необхідна для розкроювання виробів. Відстань від пруга до пруга становить ширину тканини. Довжина. Текстильна промисловість випускає тканини різної довжини (від 10 м до 150 м) залежно від їх вигляду і поверхневої щільності. Довжину тканини визначає довжина нитки основи, яка використовується при виготовленні тканини. Щільність тканини визначають кількістю ниток основи і утоку, розміщених на певній одиниці довжини, найчастіше на 100 мм. Залежить вона від товщини ниток основи і утоку, виду переплетення та обробки тканини.

До фізичних властивостей тканини відносяться гігроскопічність, повітро-проникність, паропроникність, водо-непроникність, намочуваність, пилоємність, електризація та ін.

Гігроскопічність характеризує здатність тканини вбирати вологу з навколишнього середовища (повітря).

Повітропроникність - здатність пропускати повітря - залежить від волокнистого складу, щільності та обробки тканини.

Паропроникність - здатність тканини пропускати водяні пари, що виділяються тілом людини. Проникнення парів відбувається через пори тканини, а також за рахунок гігроскопічності матеріалу, вбирає вологу з повітря і передає його в навколишнє середовище. Вовняні тканини повільно випаровують водяні пари і краще за інших регулюють температуру повітря.

Водотривкість - Це здатність тканини чинити опір просочуванню води. Водотривкість особливо важлива для тканин спеціального призначення (брезентів, наметів, парусини), плащових тканин, вовняних пальтових і костюмних тканин.

Пилоємність - це здатність тканин забруднюватися. Пилоємність залежить від волокнистого складу, щільності, обробки і характеру лицьової поверхні тканини. Найбільшу пилоємність мають пухкі вовняні тканини з начосом.

Електризація - це здатність матеріалів накопичувати на своїй поверхні статичну електрику. При зіткненні і терті, неминучих у процесі виробництва та використання текстильних матеріалів, на їх поверхні безперервно відбувається накопичення і розсіювання електричних зарядів.