1. Аспекти розвитку матеріалознавства як науки про матеріали.

Матеріалознавство - це наука, що вивчає в загальному зв'язку склад, будову, структуру та властивості матеріалів, а також закономірності їх зміни під тепловими, хімічними, механічними та іншими впливами. Матеріалознавство вивчає металеві матеріали (чорні метали: залізо та його сплави; кольорові метали: усі інші) та неметалеві матеріали (полімери, гумові матеріали, скло, деревина, кераміка). З розвитком науки та техніки розширюється асортимент використаних матеріалів за рахунок нових: магнітних, теплостійких, тугоплавких, спечених порошкових матеріалів, напівпровідникових, високочастотних полімерних діелектриків, склопластиків, силатів. В Україні цими проблемами займається інститут проблем матеріалознавства Історичні аспекти розвитку матеріалознавства. VII тисячоліття до н.е. характеризується використанням глини,деревини,каміння. XVIст. – почали використовувати залізо й сплави на його основі. XVII-XVIIIст. – роки промислової революції: матеріали мали складну будову, але їх властивості важко-прогнозовані для дослідників із-за слабкої експериментальної бази. Кінець XIX ст.. – хімія і фізика уже відігравали важливу роль у розвитку багатьох галузей, які були повязані з виробництвом матеріалів. Кінець XX ст.. – у хімії та фізиці були зроблені фундаментальні відкриття, на які спираються сучасні розробки нових матеріалів, технологічні методи їх одержання й обробки; цього вдалося досягти тісною співпрацею вчених та інженерів.

7. Характеристика кристалічних і аморфних твердих тіл.

Одним із агр. стану є твердий стан – хар-ся стійкістю форми і об’єму. Частини тв. тіл завдяки сильній взаємодії утв-ть прав-ну впорядковану стр-ру, що відп-є мінімуму вільної енергії, а отже, більш стійкий рівновазі. Чим більша вільна енергія сис-ми, тим менш стійкою вона буде. При переході від рідкого стану до тв.-го утв-ся крист гртка, вин-ть кристали. Такий процес наз-ся крист-ія. Под-ся на: аморфні, кристалічні. Кристалічні тіла перебувають у твердому стані до відповідної темп-ри (темп-ри плавлення), при якій вона переходить у рідкий стан. Прав порядок розташування атомів у кристалічних тілах спост-ся на далекій відстані. Под.-ся: моно- та полікристали. Монокристали скл-ся з ат-ів, іонів, молекул, що займають у просторі певне положення у вузлах кристалічної гратки. Осн-ою хар-ою крист тіл є їх анізотропія. Воно полягає в тому, що однорідне тіло у різних напрямках має різні вл-ті. Полікристали скл-ся з багатьох кристалів (монокристалів), що мають різну орієнтацію. . Аморфні тіла не мають кристалічної стр-ри і на відміну від кристалів не розщеплюються з утв-ям крист-их граней, не виявляють різних вл-ей в різних напрямках, не мають визначеної точки плавлення. Аморфні тіла при нагр-ны розмякшуються у вел-му темп-му інтервалі, стають в’язкими, а потім переходять у рідкий стан. При охолодженні процес відб-ся у зворотному напрямку.