52. Невербальна нездатність до навчання (дискалькулія, дисграфія).

9. Нездатність до навчання

Нездатністю до навчання (ПЗ) позначається клас специфічних особливостей розвитку, коли в умовах нормального шкільного навчання дитина не може опанувати певними навичками і вміннями (ЗУНами) (читання, правопису, математики, спілкування). Це поняття АЛЕ ніяк не повинно асоціюватися ні з поняттям неуспішності, ні з більш загальним поняттям синдрому розлади навчання.

Шкільна неуспішність може бути лише першою ознакою синдрому розлади навчання в якійсь з його форм. Він включає в себе неспецифічну нездатність до навчання, яка може розвиватися в результаті психічного захворювання, наприклад, а) аутизму, б) травм головного мозку, в) відсутність необхідних соціальних навичок, г) або специфічну нездатність дитини до навчання (СНО).

У рамках широкого синдрому розлади навчання поняттям СНТ описується коло дітей, які виявляють академічну відсталість у певній сфері, незважаючи на збережений інтелект.

Цю специфічну неуспішність не можна пояснити ушкодженнями слухового, зорового апаратів, розумовою відсталістю, емоційним розладом або культурної чи соціальної депривації.

Вітчизняна література наводить різні дані досліджень причин нездатності дітей до засвоєння програми шкільного навчання (кількість дітей СНТ від 20 до 30%, частота зустрічальності СНТ у вибірках серед дітей, що страждають розладом уваги і гіперактивністю або набагато вище, ніж у нормальних популяціях).

Рання діагностика та спеціалізована медична допомога-вирішальні для корекції і сприятливого прогнозу.

АЛЕ, на думку американських вчених, стає частим приводом для того, щоб кинути школу, і частота її зустрічальності висока серед неповнолітніх правопорушників.

Основні види АЛЕ:

1) вербальна АЛЕ (дислексія)-нездатність до читання;

2) невербальна АЛЕ (специфічна нездатність до математики - дискалькулія);

3) АЛЕ до листа і правопису (дисграфія)

Професіонали, що працюють з дітьми, що страждають СНТ, часто стикаються з супутніми їй емоційними і поведінковими розладами. У 50% спостерігається зустрічальність вторинних розладів серед дітей.

Основними способами терапії СНТ є: А) спеціалізовані форми навчання; Б) сімейне консультування і В) поведінкові модифікації.

Дисграфия и дискалькулия

Наряду с неспособностью к овладению навыками чтения у детей могут возникать трудности с письменной речью, письмом, выполнением математических заданий.

Дисграфия рассматривается как неспособность к обучению, выражающаяся в трудностях приобретения навыков письма.

Письменная речь как средство самовыражения является высокоинтегрированной функцией, включающей речевые, перцептивные и моторные процессы. Нарушения письменной речи предполагают расстройства каких-либо из этих компонентов.

Следует разделять письменную речь и письмо. Письменная речь представляет собой сложный многоуровневый (от мотива до графического отображения) процесс перевода мыслей в письменную форму, письмо - комплексы тонких движений руки, складывающиеся в предметные действия, соответствующие написанию отдельных букв.

Страдание перцептивных компонентов в системе письменной речи приводит к вторичным, системным расстройствам письма.

Если ребенок плохо различает звуки в словах, ему трудно услышать звуковой состав слова, он не может понять, как изменения в звуковом составе меняют смысл слова, и это приводит к ошибкам при письме. Например, ребенок пишет краза вместо гроза, пю вместо пью, йула, йаб- локо.

Буква отличается от других рисунков своей условностью, поэтому она никак не связана со звуками, которые обозначает, и овладение навыком чтения буквы представляет сложный процесс. В случае возникновения трудностей в оптическом звене восприятия дети также вторично будут путать буквы и при написании (например: К, X, Ж; Н, П, И; при письме они могут перевернуть букву Р - сделать из нее Ь, добавить лишние черточки Ц - получить Щ).

Письмо относится к двигательным аспектам письменной речи. Для обозначения нарушений письма обычно употребляют термин «дисграфия».

Дисграфия проявляется в таких симптомах, как неспособность копировать форму, делать расчетливые движения, соблюдать пропорции, правильно держать перо. Некоторые дети могут писать правильно, но чрезвычайно медленно, другим - трудно начать или окончить начатое слово.

Ряд авторов считает основным при дисграфии нарушение тонкой моторики рук.

Дискалькулия - неспособность к обучению, проявляющаяся в труд^ ности овладения арифметическими навыками.

Сторонники наследственной обусловленности дискалькулии считают ее комплексным структурным нарушением математических способностей, связанным с дисфункцией тех частей мозга, которые отвечают за математические способности, без одновременного нарушения общих умственных способностей.

Дискалькулии характеризуются трудностями при вербальном назывании или чтении математических знаков и отношений, при письменных действиях с математическими знаками, при выполнении математических операций с числами, с реальными или нарисованными объектами, в понимании математических понятий, в производстве умственных вычислений.

К наиболее характерным ошибкам при дискалькулии относятся: пространственно-временные трудности, включая переворот знаков, перестановки цифр, выполнение операций в неправильной последовательности, нарушение памяти, включая трудности с запоминанием таблицы умножения, трудности вычитания, сложения.