- •Предмет та задачі досліджень психогенетики.
- •Підходи до вивчення індивідуальних відмінностей в психіці людей. Проблема „біологічне та соціальне в людині”. Протиріччя існуючих точок зору.
- •«Вроджене та набуте» в походженні індивідуально-психологічних особливостей.
- •Парадигма «спадкове та середовищне» в формуванні міжіндивідуальної варіативності.
- •5. Розвиток психогенетики в світовій та російській науці.
- •6. Основні поняття теорії спадковості (ген, алель, хромосоми, генотип, фенотип).
- •Генотип, ген, аллель
- •Хромосомы
- •Норма реакції та діапазон реакції.
- •Підходи до аналізу зв’язків між генотипом та фенотипом.
- •Класичні закони г.Менделя.
- •Хромосомна теорія спадковості.
- •11. Молекулярні основи спадковості
- •12. Генетика статі. Успадкування, зчеплене зі статтю.
- •13. Генетична структура популяцій. Закон Харді-Вайнберга.
- •14. Мінливість організмів. Фенотипова (модифікаційна) мінливість. Її характеристика і механізми виникнення ???
- •15. Мінливість організмів. Генотипова мінливість. Її характеристика і механізми виникнення. (мутации??????)
- •Дати характеристику взаємодії „генотип – середовище”.
- •Типи кореляції „генотип – середовище”. Навести приклади.
- •21. Методи психогенетики людини. Близнюковий метод.
- •22. Методи психогенетики людини. Метод прийомних дітей.
- •23. Методи психогенетики людини. Сімейний (генеалогічний) аналіз.
- •24. Генетичний аналіз поведінки тварин.
- •25. Дослідження здатності до навчання у тварин. Дослідження патологічних форм поведінки.
- •26. Психогенетичні дослідженя інтелекту. Успадкування iq.
- •27. Психогенетика обдарованості.
- •28. Емергенез. Сутність концепції імпресінга.
- •29. Генетика психофізіологічних і фізіологічних показників.
- •30. Психогенетика сенсорних здібностей.
- •31. Психогенетика рухових функцій.
- •34. Уніполярний синдром. Психогенетичні дослідження.
- •35. Біполярний синдром. Психогенетичні дослідження.
- •37. Хромосомні аберрації і поведінка людини.
- •38. Генні мутації. Фенілкетонурія.
- •39. Генні мутації. Олігофренія.
- •40. Аутизм. Впливи середовища, які позитивно впливають на хворих аутизмом.
- •41. Генетичні фактори, пов’язані з хворобою Альцгеймера.
- •43. Психогенетика аномальної та девіантної поведінки. Алкоголізм.
- •44. Дерматогліфіка як метод генетики людини. Дерматогліфічні маркери нервових і психічних хвороб людини.
- •45. Концептуальна основа генетики розвитку.
- •46. Нормативне та індивідуальне у розвитку психологічних ознак.
- •47. Стабільність психологічних ознак в онтогенезі.
- •48. Методи і моделі вікової психогенетики.
- •49. Роль генотипу та середовища в забезпеченні безперервності розвитку (на прикладі лонгітюдних досліджень, виконаних на близнюках та прийомних дітях).
- •50. Психогенетичні дослідження синдрому дефіциту уваги та гіперактивності.
- •52. Невербальна нездатність до навчання (дискалькулія, дисграфія).
52. Невербальна нездатність до навчання (дискалькулія, дисграфія).
9. Нездатність до навчання
Нездатністю до навчання (ПЗ) позначається клас специфічних особливостей розвитку, коли в умовах нормального шкільного навчання дитина не може опанувати певними навичками і вміннями (ЗУНами) (читання, правопису, математики, спілкування). Це поняття АЛЕ ніяк не повинно асоціюватися ні з поняттям неуспішності, ні з більш загальним поняттям синдрому розлади навчання.
Шкільна неуспішність може бути лише першою ознакою синдрому розлади навчання в якійсь з його форм. Він включає в себе неспецифічну нездатність до навчання, яка може розвиватися в результаті психічного захворювання, наприклад, а) аутизму, б) травм головного мозку, в) відсутність необхідних соціальних навичок, г) або специфічну нездатність дитини до навчання (СНО).
У рамках широкого синдрому розлади навчання поняттям СНТ описується коло дітей, які виявляють академічну відсталість у певній сфері, незважаючи на збережений інтелект.
Цю специфічну неуспішність не можна пояснити ушкодженнями слухового, зорового апаратів, розумовою відсталістю, емоційним розладом або культурної чи соціальної депривації.
Вітчизняна література наводить різні дані досліджень причин нездатності дітей до засвоєння програми шкільного навчання (кількість дітей СНТ від 20 до 30%, частота зустрічальності СНТ у вибірках серед дітей, що страждають розладом уваги і гіперактивністю або набагато вище, ніж у нормальних популяціях).
Рання діагностика та спеціалізована медична допомога-вирішальні для корекції і сприятливого прогнозу.
АЛЕ, на думку американських вчених, стає частим приводом для того, щоб кинути школу, і частота її зустрічальності висока серед неповнолітніх правопорушників.
Основні види АЛЕ:
1) вербальна АЛЕ (дислексія)-нездатність до читання;
2) невербальна АЛЕ (специфічна нездатність до математики - дискалькулія);
3) АЛЕ до листа і правопису (дисграфія)
Професіонали, що працюють з дітьми, що страждають СНТ, часто стикаються з супутніми їй емоційними і поведінковими розладами. У 50% спостерігається зустрічальність вторинних розладів серед дітей.
Основними способами терапії СНТ є: А) спеціалізовані форми навчання; Б) сімейне консультування і В) поведінкові модифікації.
Дисграфия и дискалькулия
Наряду с неспособностью к овладению навыками чтения у детей могут возникать трудности с письменной речью, письмом, выполнением математических заданий.
Дисграфия рассматривается как неспособность к обучению, выражающаяся в трудностях приобретения навыков письма.
Письменная речь как средство самовыражения является высокоинтегрированной функцией, включающей речевые, перцептивные и моторные процессы. Нарушения письменной речи предполагают расстройства каких-либо из этих компонентов.
Следует разделять письменную речь и письмо. Письменная речь представляет собой сложный многоуровневый (от мотива до графического отображения) процесс перевода мыслей в письменную форму, письмо - комплексы тонких движений руки, складывающиеся в предметные действия, соответствующие написанию отдельных букв.
Страдание перцептивных компонентов в системе письменной речи приводит к вторичным, системным расстройствам письма.
Если ребенок плохо различает звуки в словах, ему трудно услышать звуковой состав слова, он не может понять, как изменения в звуковом составе меняют смысл слова, и это приводит к ошибкам при письме. Например, ребенок пишет краза вместо гроза, пю вместо пью, йула, йаб- локо.
Буква отличается от других рисунков своей условностью, поэтому она никак не связана со звуками, которые обозначает, и овладение навыком чтения буквы представляет сложный процесс. В случае возникновения трудностей в оптическом звене восприятия дети также вторично будут путать буквы и при написании (например: К, X, Ж; Н, П, И; при письме они могут перевернуть букву Р - сделать из нее Ь, добавить лишние черточки Ц - получить Щ).
Письмо относится к двигательным аспектам письменной речи. Для обозначения нарушений письма обычно употребляют термин «дисграфия».
Дисграфия проявляется в таких симптомах, как неспособность копировать форму, делать расчетливые движения, соблюдать пропорции, правильно держать перо. Некоторые дети могут писать правильно, но чрезвычайно медленно, другим - трудно начать или окончить начатое слово.
Ряд авторов считает основным при дисграфии нарушение тонкой моторики рук.
Дискалькулия - неспособность к обучению, проявляющаяся в труд^ ности овладения арифметическими навыками.
Сторонники наследственной обусловленности дискалькулии считают ее комплексным структурным нарушением математических способностей, связанным с дисфункцией тех частей мозга, которые отвечают за математические способности, без одновременного нарушения общих умственных способностей.
Дискалькулии характеризуются трудностями при вербальном назывании или чтении математических знаков и отношений, при письменных действиях с математическими знаками, при выполнении математических операций с числами, с реальными или нарисованными объектами, в понимании математических понятий, в производстве умственных вычислений.
К наиболее характерным ошибкам при дискалькулии относятся: пространственно-временные трудности, включая переворот знаков, перестановки цифр, выполнение операций в неправильной последовательности, нарушение памяти, включая трудности с запоминанием таблицы умножения, трудности вычитания, сложения.
