86.Підстави набуття. І припинення права власності.

Підставами виникнення права власності є різноманітні обставини (юридичні факти), з якими норми права пов'язують встановлення правовідносин власності. Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК це можуть бути будь-які підстави, що не заборонені законом. Зокрема, події (смерть спадкодавця), договори (купівля-продаж), юридичні вчинки (виявлення скарбу), цивільні стани (перебування в шлюбі), а також юридична сукупність (заповіт і смерть спадкодавця) тощо. і припинення права власності.

Поділ способів набуття права власності на первинні і похідні має велике практичне значення, оскільки від типу способу (підстави) встановлення права власності залежить характер претензій, що можуть бути заявлені до власника. Як зазначали ще давньоримські правники, ніхто не може передати прав більше, ніж має сам". Це означає, що оскільки при похідних засобах набування права власності право набувача грунтується на праві відчужувана, то оспорюватися може не тільки право власника, але також і право осіб, що передали йому у власність спірну річ. Відповідно, при первинних засобах виникнення права власності оспорювання цього права можливе тільки щодо самого власника.

Похідними підставами набуття права власності є:

1) договір;

2) спадкування.

Універсальними підставами виникнення права власності є:

1) отримання продукції, плодів та доходів договір;

3) спадкування за заповітом

87.Особливості цивільної правосуб’єктності фізичних та юридичних осіб.

Правосуб'єктність юридичних осіб (колективних суб'єктів правовідносин) — це правоздатність і дієздатність державних і недержавних організацій, державних органів, державних підприємств і установ, громадських об'єднань, комерційних (господарських) корпорацій, релігійних організацій та ін. Юридична особа — організація, що має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем у суді, арбітражному або третейському суді. В ряді країн нижня границя кримінальної дієздатності є високою (16—17 років), в інших — низькою (8-9 років).

Правосуб'єктність фізичних осіб (індивідуальних суб'єктів правовідносин) — це передбачена нормами права здатність (можливість) бути учасниками правовідносин. У міжнародних документах про права людини (ст. 6 Загальної декларації прав людини, ст.16 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права) записано, що кожна людина, де б вона не знаходилася, має право на визнання її правосуб'єктності. В основі визначення природи правосуб'єктності (праводієздатності) фізичної особи лежать два критерії: — вікова характеристика (певний вік); — зрілість психіки, відсутність психологічних дефектів. Склад правосуб'єктності фізичної особи: • правоздатність; • дієздатність; • деліктоздатність.

88.Поняття спадкового права. Порядок спадкування

Спадкове право — це сукупність правових норм, регулюючих перехід прав і обов'язків померлого до інших осіб.

Право на спадкування за законом одержують спадкоємці за законом у порядку наступної  черговості:

1.      Діти спадкодавця ( у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті),  той з подружжя, який його пережив, батьки.

2.      Рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

3.      Рідні дядько, тітка спадкодавця.

4.      Особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як 5 років до часу відкриття спадщини.

5.      Інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї (неповнолітня/непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як 5 років одержувала від нього матеріальну допомогу).