64.Адміністративна відповідальність неповнолітніх.

Адміністративна відповідальність — вид юридичної відповідальності, що полягає у застосуванні до особи, яка вчинила адміністративний проступок, певного заходу — адміністративного стягнення.

Суб'єктами адміністративних пра­вопорушень є фізичні особи — громадяни і посадові особи. Серед суб'єктів адміністративних правопорушень вирізня­ються так звані спеціальні суб'єкти, тобто ті, які мають певні особливості щодо вчинення окремих адміністративних пра­вопорушень або не несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. До них належать, зокрема, непов­нолітні.

До неповнолітніх віком 16-18 років, які скоїли адміністративні проступки, можуть бути застосовані захо­ди, передбачені ст. 241, а саме:

— зобов'язання публічно або в іншій формі вибачитись перед потерпілим;

— попередження;

— догана або сувора догана;

— передания неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, або під нагляд педагогічному чи трудовому колективу за їх згодою, а також окремим грома­дянам на їх прохання.

Попередження — суворіший захід виховного впливу, що полягає в усному оголошенні органом адміністративної юрисдикції офіційного від імені держави осудження непов­нолітнього правопорушника і його поведінки, яка вияви­лась у скоєнні адміністративного проступку.

Догана або сувора догана є заходами, які застосовуються До неповнолітніх правопорушників у разі систематичного невиконання ними встановлених правил поведінки і скоєння правопорушень, що свідчать про формування антисуспільної установки. Догана або сувора догана є Жорсткішими заходами, ніж попередження неповнолітнього.

Найменш суворим заходом є зобов'язання публічно або в іншій формі вибачитись перед потерпілим. Цей захід орган адміністративної юрисдикції застосовує тоді, коли вій дійшов висновку, що неповнолітній визнав неправомірність своєї поведінки, суспільну шкоду скоєного діяння і покаяв­ся в ньому. Питання про форму публічного вибачення вирішує орган адміністративної юрисдикції з урахуванням усіх обставин справи і побажань потерпілого.

65.Загальна характеристика кримінального права

Кримінальне право – це система правових норм, які встановлюють злочинність дії та покарання за неї, а також підстави і порядок реалізації кримінальної відповідальності. Це галузь права, наука і дисципліна.

Кримінальне право виникло, щоб своїми специфічними засобами захистити особистість, суспільство і державу від злочинних посягань. Тому охорона і є основним історичним завданням кримінального права. Воно не залежить від політики і економіки. Кримінальне право як сукупність юридичних норм являє собою цілісну їх систему, окремі структури утворення якої найтісніше пов’язані між собою. Норми кримінального права не можуть знаходитися в якомусь невизначеному порядку, тому що це може призвести до грубих порушень законності, у тому числі до порушення прав громадян. У зв’язку з цим законодавець піддає їх певній систематизації.

Усі норми кримінального права поділяються на дві частини – загальну і особисту.

Загальна частина включає в себе норми кримінального права, в яких передбачаються його загальні принципи, інститути і поняття, закріплюються основні положення, що визначають підстави, межі кримінальної відповідальності, чинність кримінального закону в просторі і в часі, поняття злочину, форми вини, осудність, замах, співучасть, мету покарання і його види, звільнення від кримінальної відповідальності та покарання, погашення та зняття судимості.

Особлива частина кримінального права включає в себе норми, у яких визначаються конкретні види злочинів, із зазначенням видів покарань за їх скоєння.

Ці частини органічно пов’язані між собою і лише в такій єдності становлять кримінальне право як систему кримінально-правових норм.