61.Поняття державної служби.

Державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

До головних функцій державної служби належать, зокрема:

• забезпечення реалізації державної політики в управлінні суспільними процесами;

• залучення до державної служби та утримання на ній найбільш компетентних і відданих справі кадрів;

• побудову кар'єри та просування по службі на основі особистих якостей, заслуг і результатів роботи державних службовців;

• професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації персоналу державної служби;

• здійснення ефективного управління державною службою;

• забезпечення зв'язків з громадськістю.

Основні принципи, що лежать в основі державної служби, закріплені в Конституції України та в Законі України «Про державну службу». Зокрема, державна служба спирається на такі основні принципи:

• служіння народові України;

• демократизм і законність;

• гуманізм і соціальна справедливість;

• пріоритет прав людини й громадянина;

• професіоналізм, компетентність, ініціативність,

• чесність, відданість справі;

• персональна відповідальність за виконання службових обов'язків і дисципліни;

• дотримання прав і законних інтересів органів місцевого й регіонального самоврядування;

• дотримання прав підприємств, установ та організацій, об'єднань громадян.

62.Адміністративні стягнення: поняття та види.

Адміністративне стягнення - захід відповідальності, що застосовується з метою виховання особи, яка скоїла адміністративний проступок, а також попередження скоєння нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Види адміністративних стягнень закріплено в Кодексі України про адміністративні правопорушення (статті 23-32). До них законодавець відносить такі види: попередження; штраф; сплатне вилучення або конфіскація предмета, що став знаряддям учинення чи безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; конфіскація грошей, одержаних завдяки вчиненню адміністративного правопорушення; позбавлення спеціального права, наданого громадянинові (права керування транспортними засобами, полювання); виправні роботи; адміністративний арешт.

63.Суб’єкт та суб’єктивна сторона адміністративного проступку.

Склад адміністративного правопорушення — це сукупність установлених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, які характеризують діяння як адміністративне правопорушення (проступок). До складу адміністративного правопорушення належать ознаки, притаманні об'єкту, об'єктивній і суб'єктивній сторонам та суб'єкту правопорушення.

Суб'єктивну сторону адміністративного правопорушення становить пов'язаний з його вчиненням психічний, стан особи. До ознак, властивих суб'єктивній стороні, належать вина, мотив і мета вчинення правопорушення.

Вина — основна й обов'язкова ознака суб'єктивної сторони будь-якого адміністративного проступку. Це психічне ставлення особи до вчиненого нею суспільно шкідливого діяння та його наслідків, яке виявляється у формі умислу або необережності.

Суб'єктом адміністративного правопорушення визнають фізичну особу, яка досягла на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку. Ознаки, що характеризують суб'єкта проступку, поділяють на загальні й спеціальні. У наведеному визначенні названо ознаки загальні, тобто властиві будь-якому суб'єкту.