38.Передувови прийняття і загальна характеристика Конституції України

Конституція — це Основний Закон держави, який закріплює державний і суспільний лад, особливості взаємовідносин особи й держави, організації та здійснення державної влади, визначає основні державно-правові інсти­тути, порядок їхньої організації та компетенцію і таким чином установлює принципи регулювання суспільних відносин.

Особливості Конституції:

• є головним джерелом національного права України, ядром усієї право­вої системи, юридичною базою чинного законодавства;

• має найвищу юридичну силу;

• має високий рівень стабільності, яка забезпечується особливим, ускладненим порядком внесення до неї змін і доповнень;

• визначає принципи взаємовідносин суспільства і держави, держави та окремих соціальних груп;

• закріплює правовий статус особи;

• діє на всій території держави.

Однак внесені до Конституції 1978 р. зміни не могли відобразити в Основному Законі тих кардинальних і глибоких змін, що відбулися в суспільстві. Потреба в прийнятті нової Конституції постала надзвичайно гостро. Із цією метою була створена Конституційна комісія, яка розробила проект нової Конституції. Робота над ним затягувалася, намітилося протистояння між Верховною Радою України і Президентом України. 8 червня 1995 р. між ними було укладено Конституційний договір «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України». Цей документ урегульовував нові суспільні відносини, що склалися в державі. Згодом він став основою нової Конституції України.

Сьогодні має чинність Конституція України, прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. Згідно із Законом України № 2222-ГУ від 8 грудня 2004 р. до Конституції України були внесені зміни.

Конституція України складається з преамбули і чотирнадцяти розді­лів, у яких об'єднана 161 стаття.

Конституція України є основою правової системи нашої держави. Значу­щість чинної Конституції України полягає в тому, що в її основу покладе­но визнання людини як найвищої соціальної цінності. Це є виявом того, що Конституція — Основний Закон не тільки держави, а, передусім, громадян­ського суспільства. Він забезпечує гуманістичну спрямованість діяльності держави.

39.Основні етапи розвитку української державності

1. Початки формування української державності.

Київська Русь

Історія державно-правового розвитку на території сучасної України бере

свій початок від середини 1 тис. до н.е., коли у народів і племен

Північного Причорномор'я з'являються перші державні утворення. Це були

рабовласницькі держави, які виникли у процесі розпаду первіснообщинного

ладу й встановлення класового суспільства.

У формуванні права Київської Русі певну роль відіграла судова діяльність

князів, яка сприяла як трансформації старих звичаїв у норми права, так і

створенню нових правових норм.

Формування української держави здійснювалося у обстановці бойових дій,

що обумовлювало її форму, а саме: для виконання державних функцій

пристосовувалася вже готова, перевірена практикою

військово-адміністративна, полково-сотенна організація козацтва. В

екстремальних умовах війни, коли потрібно було максимально об'єднати та

мобілізувати на боротьбу увесь народ, ця організація стала не тільки

загальною для усіх повстанських сил, але й єдиною

політико-адміністративною та судовою владою в Україні, їй не була

підпорядкована тільки церква. Що ж до Запорізької Січі, то вона

зберігала здавна встановлену форму правління.

Створення української національної держави вперше одержало правове

оформлення та закріплення у Зборівському (серпень 1649 p.), а потім і у

Білоцерківському (вересень 1651 p.) договорах, які Б.Хмельницький уклав

із Річчю Посполитою.

Третій важливий історичний період формування української державності –

це революційні роки, коли боротьба за державність України наприкінці

1917—1920 pp. відбувалася в умовах запеклої громадянської війни та

іноземної інтервендії. У цій боротьбі можна виділити кілька етапів. На

першому - етапі національну революцію очолювала Центральна Рада

Другий етап — це правління з кінця квітня 1918 p. гетьманщини в умовах

окупації України австрійськими та німецькими військами.

Останій етап ---- 16 липня 1990 p. була прийнята Декларація про державний суверенітет

України, а 24 серпня 1991 р.— Акт проголошення незалежності України, чим

відкрилися широкі можливості для демократичного розвитку України.

Прийняття Основного Закону стало для України закономірним і логічним

завершенням непростого процесу творення власної держави.