2.Основні поняття та ознаки держави

Держава — це суверенна, політико-тери-торіальна організація влади певної частини населення в соціально неоднорідному суспільстві, що має спеціальний апарат управління і примусу, здатна за допомогою права робити свої веління загальнообов'язковими для населення всієї країни, а також здійснювати керівництво та управління загальносуспільними справами.

До основних ознак держави відносять: • суверенітет; • територіальне розселення населення країни; • наявність апарату управління і примусу; •  здатність видавати загальнообов'язкові правила поведінки; •  здатність збирати податки, робити позики і давати кредити; •  спроможність  виражати  і  захищати  інтереси певної частини населення. Суверенітет держави — це верховність, самостійність, повнота, єдність і неподільність влади в державі у межах її територїї, а також незалежність і рівноправність країни в зовнішніх відносинах.

Населення в державі розселене по всій її території, яка поділяється на адміністративно-територіальні чи політично-територіальні одиниці. Політична влада держави, її суверенітет поширюються на всіх людей, що живуть на її території. Держава має спеціальний апарат — систему законодавчих, виконавчих, судових і контрольно-наглядових органів, а також відповідні матеріальні засоби для виконання своїх завдань. До них належать: армія, поліція (міліція), виправні установи, служби національної безпеки, підприємства, установи та інші організації (державної форми власності). Держава   встановлює   загальнообов'язкові для всього населення правила поведінки і закріплює їх у нормах права. Держава збирає податки, що використовуються для утримання організацій державного механізму, які не виробляють товарів і не надають платних послуг. У соціально неоднорідному суспільстві влада виражає та захищає інтереси певної частини населення, носії влади організаційно відокремлені від громадянського суспільства.

3.Теологічна теорія виникнення держави

Теолоѓічна те́орія держ́ави – теорія, що ґрунтується на ідеї божественного створення держави з метою реалізації загального блага. Вона обґрунтовує панування духовної влади над світською, церкви — над державою.

Теологічна теорія базується на ідеї божественного державотворення з метою реалізації загального блага. Вона слугує обґрунтуванню панування духовної влади над світською. Стверджується, що церква наділяє государя правом панувати над людьми і реалізувати волю Божу на Землі. Кожній людині пропонується упокоритися перед волею Бога, який встановив державну владу, підкоритися владі, що санкціонована церквою. Воля володаря, що керує державою, трактується як об'єднавча засада, без якої держава розпалася б. Теологічна теорія пронизана ідеєю вічності держави, її непорушності: держава вічна, як і сам Бог. Звідси випливає твердження про необхідність збереження в незмінному вигляді всіх існуючих у суспільстві державно-правових інститутів.

У теологічній теорії важко знайти елементи, прийнятні для сучасного трактування виникнення держави. її раціональним зерном можна вважати ідею про утвердження порядку як загального блага в державі. Щоправда, такий порядок відповідно до цієї теорії створюється за допомогою божественної сили, що виключає активність особи.

Кінцеву форму теологічна теорія набуває у середньовіччя, коли вона була не тільки панівною, а єдиною.

Найбільшого впливу на формування цієї теорії здійснив католицький богослов і схоласт Фома Аквінський.

Підживлювали цю теорію своїми ідеями Божественності державної влади такі східнослов'янські мислителі, як Іларіон, Володимир Мономах, Йосиф Волоцький (Іван Санін), Іван Пересвєтов та ін.