19. Загальна характеристика понять «людина», «індивід», «особистість», «особа» і «громадянин».

Людина-	Особлива розумна істота, що має принципові відмінності від усіх інших живих істот; вид живих істот, що посідає певне місце в сукупності живих організмів.
Індивід-	Одиничний представник роду і стоїть в ряду таких понять: рід — вид — індивід.
Особа→	Суб’єкт та об’єкт соціальних стосунків; зосередження всіх якостей людини.
Особистість→	Людська особа, що усвідомлює свої якості, свою унікальність, свої вади та переваги.

Громадянин — це людина, яка належить до певної країни, де вона має відповідний юридичний статус, або співвідносить себе з нею. Громадянин має певні права, а також відповідні обов'язки. Поняття громадянин визначає місце людини в державі. 

20. Поняття правочину та умови його дійсності.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цив.прав та обов’язків.

Правочин – це завжди дії незалежних та рівноправних суб’єктів цив.права.

Правочином може бути лише правомірна дія. Відсутність правомірності у вчиненому правочині зумовлює необхідність розглядати його як цив.правопорушення, що випливає з системи юр.фактів, де протиправні дії протиставляються діям правомірним.

Під умовами дійсності правочину розуміють такі вимоги закону щодо змісту, дієздатності, спрямованості волі та відповідності її волевиявленню, а також форми вираження, яким повинен відповідати вчинений правочин.

Відповідно до ст.203 ЦК правочин для визнання його дійсним має відповідати таким умовам:

Зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим актам цив.законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цив.дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Порушення хоча б однієї умови дійсності правочину має наслідком його абсолютну недійсність (нікчемність) або можливість визнання його недійсним судом за позовом заінтересованої особи (оспорюваність).

21. Органи держави: поняття, ознаки, види.

Державний орган – це створена в установленому законом порядку організація, що складається з однієї особи або колективу осіб, які реалізують свою компетенцію на певній території від імені держави в одній із правових форм державної діяльності, застосовуючи державно-владні повноваження.

У своїй сукупності, державні органи, незалежно від тлумачення і розуміння, заповнюють собою увесь змісті формують структуру державного апарату.

Класифікувати державні органи можна за різними підставами: