- •1 Місце і роль учителя-вихователя в суспільстві. Функції педагога.
- •2 Якості та вміння учителя-вихователя
- •3. Предмет педагогіки її основні категорії їх сутність.
- •4 Педагогіка в системі наук. Джерела розвитку педагогіки. Система педагогічних наук
- •5 Методи науково педагогічних досліджень
- •6 Поняття «людина», «особистість», «індивідуальність». Сутність розвитку і формування особистості.
- •8 Вікова періодизація дітей. Особливості соціально-психологічного і фізичного розвитку дітей молодшого шкільного віку, врахування їх у навчально-виховній роботі.
- •9 Особливості анатмо-фізіологічного і соціально-психічного розвитку дітей середнього шкільного віку. Врахування їх у навчально-виховній роботі.
- •10 Особливості анатмо-фізіологічного і соціально-психічного розвитку дітей старшого шкільного віку. Врахування їх у навчально-виховній роботі.
- •11 Сутність виховання, його мета. Завдання складових частин всебічного, гармонійного розвитку особистості
- •12 Сутність всебічного гармонійного розвитку особистості. Комплексний підхід до виховання
- •13 Поняття системи освіти, її соціальна сутність. Структура системи освіти в Україні.
- •14 Принципи функціонування системи в Україні . Завдання освітньо – виховних закладів системи освіти.
- •15 Управління системою освіти
- •16 Сутність і завдання дидактики, її категорії.
- •17 Зв`язок дидактики з іншими науками. Актуальні завдання дидактики на сучасному етапі.
- •18 Сутність процесу навчання, його методологічна основа, і рушійна сила.
- •19 У чому сутність логіки навчального процесу?
- •20 Функції, мотиви навчання
- •21 Структура процесу учіння, його взаємозв’язок між її компонентами
- •22.Типи навчання,їх сутність. Шляхи оптимізації навчального процесу в школі
- •23 Принципи навчання, їх місце у системі навчально-виховного процесу
- •24 Сутність принципів науковості ,систематизації і послідовності. Правила реалізації вимог цих принципів.
- •25 Сутність принципів свідомості й наочності навчання; правила реалізації їх вимог.
- •26 Сутність принципів зв’язку навчання з життям, доступності і врахування індивідуальних особливостей школярів; правила реалізації їх вимог.
- •27 Сутність принципів активності та самостійності й емоційності навчання; правила реалізації їх вимог
- •29 Характеристика навчальних планів загальносвітніх навчально-визховних закладів.
- •31 Сутність методів, прийомів, і засобів навчання. Класифікація методів навчання.
- •33 Характеристика методів навчання за особливостями логіки пізнання
- •34Характеристика методів навчання за рівнем самостійної розумової діяльності
- •36 Форми організації навчання, їх становлення в історії розвитку освіти, і школи
- •37Класно урочна система організації навчання, її розвиток і становлення. Вимоги до сучасного уроку.
- •39Позаурочні форми організації навчання, їх характеристика
- •40 Система роботи вчителя по підготовці до уроку
- •41 Місце аналізу й оцінки знань, умінь та навичок учнів у системі навчально-виховної роботи. Види контролю навчльної діяльності учнів.
- •2. Види контролю знань, умінь I навичок учнiв
- •42 Методи аналізу й оцінки знань, умінь, та навичок. Критерії оцінок в школі
- •43 Завдання виховання. Закономірності виховного процесу.
- •44 Рушійні сили і фактори виховання.
- •45 Мотиви виховного процесу. Структура процесу виховання.
- •46 Зміст виховання.
- •47 Принципи виховання їх сутність
- •48. Критерії вихованості особистості
- •49. Поняття методу, прийому і засобу виховання. Класифікація методів виховання.
- •50. Характеристика методів формування свідомості і переконань особистості.
- •51. Характеристика методів організації діяльності і формування поведінки особистості.
- •52. Характеристика методів стимулювання поведінки і діяльності.
- •53. Педагогічні умови доцільності використання методів виховання.
- •54. Почуття колективу, його види, їх характеристика.
- •55. Особливості розвитку колективу на різних стадіях.
- •56. Фактори розвитку колективу
- •57. Завдання і зміст морального виховання.
- •59. Виховання моральної свідомості, національної гідності та громадянської відповідальності.
- •60. Патріотичне та інтернаціональне виховання.
- •61. Виховання дисциплінованості та відповідальності.
- •62. Шляхи, засоби тат методи статевого виховання.
- •63. Шляхи та засоби екологічного виховання.
- •64. Шляхи та засоби правового виховання.
- •65. Розумове виховання: завдання, засоби, шляхи та методи.
- •66. Значення праці у житті людини. Завдання та принципи трудового виховання.
- •67. Шляхи, засоби та методи трудового виховання.
- •72. Напрямки, форми і засоби фізичного виховання школярів. Місце і роль сім*ї у фізичному вихованні дітей.
- •73. Педагогічне спілкування, його функції, рівні та види педагогічного спілкування.
- •74. Стилі педагогічного спілкування, їх характеристика. Психолого – педагогічні умови ефективного спілкування.
- •75. Функції, напрямки і форми роботи класного керівника.
- •76 Діяльність класного керівника по вивченню учнів.
- •77. Робота класного керівника по організації та проведенні позакласної виховної роботи.
- •78. Особливості, шляхи та форми класного керівника з батьками учнів.
- •79. Важковиховувані учні, соціально – педагогічні причини появи їх суспільстві.
- •80. Принципи, шляхи, засоби та методи перевиховання педагогічно запущених дітей.
- •81. Сім*я як соціальний інститут суспільного розвитку. Функції сім*ї. Вимоги до батьків – вихователів.
- •82. Місце і роль батьківського авторитету у вихованні дітей у сім*ї.
- •83. Шляхи і засоби піднесення психолого – педагогічної культури батьків.
- •84. Принципи керівництва загальноосвітніми навчально – виховними закладами. Структура управління освітою в Україні.
- •85. Система управління загальноосвітніми навчально – виховними закладами.
- •86. Планування і облік роботи в загальноосвітніх навчальних закладах. Критерії оцінювання управлінської діяльності керівників загальноосвітніх закладів.
6 Поняття «людина», «особистість», «індивідуальність». Сутність розвитку і формування особистості.
Поняття «особистість» широко використовується як у різних суспільних науках, так і в повсякденному житті. Коли характеризують якусь людину, то говорять про неї або як про особистість, або як про індивіда, або як про індивідуальність. У психології ці поняття розрізняються. Вихіднім є поняття «людина». Людина - це насамперед біологічна істота, яка наділена на відміну від інших тварин свідомістю й мовою, здатністю працювати, оцінювати навколишній світ і активно його перетворювати. З іншого боку, людина - істота соціальна. Це найсуттєвіша ознака людини, оскільки суспільне життя і відносини, колективна трудова діяльність змінили і підкорили собі її природну індивідуальність. Конкретну людину з усіма її характерними ознаками позначають поняттям «індивід».Поняття «особистість» більш вузьке ніж поняття «людина». Коли ми говоримо про особистість, ми виходимо з суспільної сутності і соціальних функцій індивіда. Особистість - системна соціальна характеристика індивіда, що формує предметну діяльність та спілкування і зумовлює причетність до суспільних відносин.
На активність життєвої позиції людини впливають політичні відносини: наскільки вільно вона може реалізувати свої політичні права, брати участь у виборчих кампаніях, відкрито обговорювати проблеми суспільного життя. За впливом на процес суспільного розвитку особистість політичного або іншого суспільного діяча може бути історично прогресивною, тобто сприяти позитивним перетворенням у суспільстві, або історично регресивною, тобто стримувати природний розвиток суспільства.Особистість перебуває також під впливом культурних відносин. Переважаючі в суспільстві культурні норми та цінності через систему установ освіти і засоби масової інформації впливають на формування психіки особистості, її світогляду та соціальних установок. При цьому особистість у своїй практичній діяльності може або спиратися тільки на систему сталих норм та цінностей або послідовно провадити в життя нові прогресивні ідеї.На психіку особистості впливає і психологія тієї соціальної групи, до якої вона належить: сім'я, навчальний або виробничий колектив тощо. Позитивний або негативний досвід, взаємовідносини з іншими членами соціальної групи формують відповідну систему внутрішніх установок особистості: щодо суспільства, праці, людей, власних якостей. Водночас, особистість, як свідомий індивід, вибирає при цьому той чи інший спосіб життя.
7 КОНЦЕПЦІЯ РОЗВИТКУ ОСОБИСТОСТІ З ПОГЛЯДУ ВПЛИВУ БІОЛОГІЧНОГО І СОЦІАЛЬНОГО ЧИННИКІВ.
З розвитком біологічної науки, зокрема генетики, в середині XX ст. утвердилася генетико-соціальна концепція розвитку людини. Вплив біологічних чинників виявляється у передачі через генно-хромосомну систему (спадковість) певних задатків. Спадковість характеризується здатністю біологічних організмів передавати задатки своїм нащадкам.
Крім біологічного успадкування на розвиток людини та її становлення як особистості значний вплив має соціальне успадкування, завдяки якому народжена дитина активно засвоює соціально-психологічний досвід батьків і всіх оточуючих (мову, звички, особливості поведінки). Важливе місце у процесі розвитку і формування особистості посідає її безпосередня активна діяльність (ігрова, навчальна, трудова, художньо-естетична, спортивна та ін.). Вона є внутрішнім психофізичним рушієм активності особистості, а відтак, суттєвим чинником фізичного, психічного та соціального розвитку.