1 Місце і роль учителя-вихователя в суспільстві. Функції педагога.

Діяльність педагога – вид соціально культурної діяльності спрямованої на передачу накопичених людством культури і досвіду від старших поколінь молодшим. Основою педагогічної діяльності є спільна діяльність людей, у процесі якої кожен суб’єкт засвоює загальнолюдський досвід, історично сформовані суспільні, педагогічні, комунікативні, моральні та інші цінності, знання і способи дій; формує себе як особистість.

Метою професійної діяльності педагога є створення умов для всебічного гармонійного розвитку особистості учня, його самореалізації, розкриття індивідуальності, творчого потенціалу.

Функції вчителя:

1. Виховна функція: передбачає необхідність здійснювати цілеспрямований вплив на особистість з метою створення оптимальних умов для її всебічного гармонійного розвитку;

2. Навчальна функція: виявляється в організації учнів з метою оволодіння знаннями, вміннями і навичками з основ наук, забезпеченні умов для інтелектуального розвитку учня,

3. Організаторська функція: полягає у необхідності організації дитячих колективів цілеспрямованого керівництва різними видами дитячої діяльності безпосередньо в навчально-виховних закладах і поза їх межами.

4. Оберігаюча функція: учитель має бути хранителем загальнолюдських і національних морально-духовних цінностей, оберігати їх від руйнівних впливів деструктивних сил, розумно будувати гуманістичну систему виховання.

5. Інформуюча функція: передбачає поширення педагогічних знань серед батьків, працівників соціальної виробничої сфер.

2 Якості та вміння учителя-вихователя

Уміння:-дидактичні-перцептивні-сугистивні-організаторські-комунікативні-конструктивні.

Якості:-любов до дітей-витримка-чесний, об’єктивний, справедливий-оптимізм.

3. Предмет педагогіки її основні категорії їх сутність.

Педагогіка— наука про виховання людини. Предметом педагогіки є процес виховання.

Основні категорії педагогіки — це виховання, освіта, навчання, розвиток.

Виховання — це цілеспрямований і організований процес формування особистості.

Навчання — двосторонній процес спрямований на оволодіння знаннями, уміннями та навичками.

Освіта — це процес і результат оволодіння надбаннями людської культури як передумови активної соціальної діяльності особистості.

4 Педагогіка в системі наук. Джерела розвитку педагогіки. Система педагогічних наук

Педагогіка як наука тісно пов'язана з іншими науками, що вивчають проблеми людини.

Джерела розвитку педагогіки

Джерелами розвитку педагогіки є народна педагогіка, історія педагогіки, досвід педагогів сучасності.

Народна педагогіка — це галузь педагогічних знань,про надбання попередніх поколінь у системі виховання і навчання дітей з урахуванням національних особливостей та менталітету народу.

Історія педагогіки — галузь педагогічної науки, яка вивчає особливості розвитку і становлення теорії та практики виховання й освіти дітей на різних етапах розвитку суспільства.

Досвід педагогів-новаторів є важливим джерелом оновлення і подальшого розвитку теорії та практики виховання й освіти.

Система педагогічних наук

До системи педагогічних наук входять такі галузеві науки: загальна педагогіка, родинна педагогіка, порівняльна педагогіка, вікова педагогіка (переддошкільна, дошкільна, шкільна, соціальна, андрагогіка); функціональна педагогіка (професійна, військова, пенітенціарна); спеціальна педагогіка (сурдопедагогіка — про розвиток і виховання дітей з вадами слуху; тифлопедагогіка — про розвиток і виховання дітей з вадами зору; олігофренопедагогіка — про розвиток і виховання дітей з проблемами в розумовому розвитку; логопедія — про розвиток і навчання дітей з вадами мовлення). Певне місце у системі педагогічних наук займають також інші галузі педагогічних знань. Зокрема, педагогічна деонтологія — народне вчення про виховні обов'язки батьків, про відносини вихователя з вихованцями; духовна педагогіка — галузь педагогічних знань і досвіду виховання особистості в системі релігійних вірувань.