32. Розкрийте зміст поняття "спосіб людського життя".

Людський спосіб життя - це життя в творчому пошуку, життя вільна і життя творча. Людина - це активна творча свобода. Людина - це не факт, не щось відбулося, не минуле. Це завжди проект, майбутнє, яке діється кожен світ і секунду. Людина лише той, хто вільний. Настільки Людина, наскільки - вільний. Людина - це не просто свобода. Це свобода активна і творча. Людина той, хто творцями. Леонтьєв про «спосіб людського життя» «Від «діяти, щоб задовольняти свої природні потреби і потяги» до «задовольняти свої потреби, щоб діяти, робити справу свого життя, здійснювати свою життєву людську мета».

33.Визначте зміст поняття "безсмертя людини".

Людина знає про існування смерті, але водночас у ній живе прагнення безсмертя, яке свідчить про те, що не лише смерть, а й безсмертя постає реальним моментом і чинником людського життя. Це значить, що людське життя набуває завершеності та сенсу через смерть, але ця завершеність передбачає існування зв'язків, що виводять це ж обмежене життя за його власні межі, у певну неперервність та тривалість вищого та ширшого плану. Слід мати на увазі те, що смерть не постає зовнішнім у відношенні до життя явищем, яке, як інколи здається, раптово та ззовні вривається у життя; вмирати може лише те, що живе, а тому все людське життя супроводжується моментами незворотності та вмирання.

Питання про смерть та безсмертя обертається для нас питанням про природу та долю в нашому єстві того, що перевершує фізичне. Тобто, йдеться про безсмертя душі. В історії людства відомі різні варіанти тлумачення питання про долю людської душі: атеїзм, матеріалізм та натуралізм, як правило, не визнавали і не визнають ні душі, ні можливості її існування поза конкретним тілом. Різного роду релігії, навпаки, наполягають на безсмерті душі та неминучості її певної відплати за наміри та вчинки після припинення фізичного існування певної людини. Нарешті, існують концепції перевтілення душі, згідно з яким вона є безсмертною, але реально може діяти лише у з'єднанні із тілом, тому після смерті останнього відроджується в іншому тілі, несучи із собою всю інформацію про попереднє життя і спокутуючи їхні провини.

34. Обґрунтуйте відмінність між індивідуальністю між індивідуалізмом

Індивідуальність - є категорією, що описує людське "Я" як термін раціонального мислення; як певну структуру, сутність людського "Я", що тотожна іншим "Я" людини як такої. Індивідуумність слід розглядати у його зв'язку з індивідуальністю. Індивідуалізм відомий з прадавніх часів, в основному як негативна риса окремої людини. Пізніше він стає синонімом до суб'єктивізму, номіналізму, егоїзму, анархізму; всі ці напрями соціально-філософської думки роблять самоціллю людської діяльності окрему людину на противагу цінностям, в яких самоціллю є група, колектив, суспільство. І, врешті-решт, індивідуалізм перетворюється на феномен, на самостійний напрям соціальної думки. Індивідуалізм стає неодмінним атрибутом суспільної реальності, соціальна філософія принцип індивідуалізму вважає суттєвим механізмом її існування й відтворення.

Індивідуалізм - це принцип, згідно з яким стверджується первинність та пріоритетність індивідуума. Це - тип світогляду, в основі якого лежить протиставлення окремого індивідуума суспільству, що включає широкий діапазон орієнтацій .

Індивідуалізм можна тлумачити як теоретичний і практичний: теоретичний (метафізичний) - визнання самостійного існування індивідуальних психічних одиниць, що не поглинаються і не знищуються загальним світовим цілим у будь-якій його формі практичний - взагалі твердження та обстоювання людської індивідуальності проти різних природних й історичних груп і установ, які можуть її придушувати