54. Які форми істини ви знаєте?

Істина – адекватне відображення у свідомості людини, її поняттях, судженнях, умовиводах, теоріях об’єктивної дійсності. Істина буває: об’єктивною, абсолютною і відносною.

Об’єктивна істина – це такий зміст знань, котрий не залежить від людини, її свідомості, мислення. Об’єктивна істина складається з абсолютної і відносної істин.

Абсолютними істинами є так звані «вічні істини» – факти, що встановлені з повною достовірністю. Це таке знання про речі, процеси і вища, котре не можна спростувати. Наприклад, знання про те, що Земля обертається навколо Сонця; 

Відносна істина – це неповне, незавершене, неостаточне знання, котре в процесі пізнання уточнюється, поглиблюється.

55. У чому полягає критерій істинності самої практики?

Практика виступає одночасно і як абсолютний, і як відносний критерій істинності знання. Абсолютність цього критерію виражається в тому, що він дає найбільш достовірне і надійне (у порівнянні з іншими критеріями) підтвердження істинності знанні, а відносність - у тому, що він не може служити основою "остаточних знань" про світ, тому що постійно змінюється саме практичне взаємодія людини зі світом. Наприклад, весь зміст суспільно-історичної практики в XIX ст. підтверджувало твердження вчених про неподільність атома, проте в XX ст. практика, насамперед у формі наукового експерименту, надійно доводить положення про його подільності. суспільно-історична практика - найбільш надійний критерій істинності знань. Так, в повсякденному житті людина на власному досвіді може переконуватися у правдивості тверджень про корисність тих чи інших ліків, працездатності технічних пристроїв, способів соціального спілкування.

56. Чим відрізняється істина від правди?

Правда суб’єктивна, а істина об’єктивна. Істина одна, а правда – це лише точка зору конкретної людини на яку-небудь подію або факт. Будь-яку правду можна спробувати оскаржити, істина ж не піддається сумніву, так як вона абсолютна.

57. В якому розумінні теорію відносності Ейнштейна можна назвати істиною?

58. Чи можна погоджуватися з Сократом що «істина це пристрасть»?

Так, можна погоджуватись, адже пристрасть — це сильне, стійке, довготривале почуття, яке захоплює людину, володіє нею і виявляються в орієнтації всіх прагнень особистості в одному напрямі, в зосередженні їх на одній меті - прагненні до істини.

59. Що являє собою суперечність як джерело розвитку?

Якщо на перший погляд здається, що в процесі розвитку предметів чи явищ відсутні суперечності, то завдання дослідника полягає в тому, щоб віднайти їх. Лише шляхом розкриття внутрішніх суперечностей можна пізнати предмети, їх сутність, закони їх розвитку. Єдність і боротьба протилежностей – один з основних законів діалектики. Він характеризує джерело саморуху й розвитку явищ природи і соціально-історичної реальності. Боротьба протилежностей – це складний процес виникнення, розвитку та вирішення суперечностей. Зміст закону єдності й боротьби протилежностей виражається через взаємодію категорій тотожності, відмінності, протилежності, суперечності. Всім предметам і явищам внутрішньо властиві протилежні сторони, тенденції, що знаходяться в стані єдності та боротьби; боротьба між протилежностями обумовлює внутрішнє джерело розвитку, веде до зростання суперечностей, які вирішуються шляхом усунення (подолання) старого і утвердження нового, якому також властиві свої протилежності

60. Чим відрізняються “внутрішні” суперечності від “зовнішніх”? До внутрішніх суперечностей належать ті, що виникають між двома протилежностями в межах певного предмета, процесу, явища (асиміляція — дисиміляція тощо). До зовнішніх належать суперечності, що виникають між двома предметами, процесами, явищами (співвідношення суспільства і природи тощо). Внутрішні виступають джерелом розвитку, зовнішні — своєрідними необхідними умовами існування певного предмета. 61. Яким чином розв’язуються внутрішні суперечності? Ці суперечності розв'язуються шляхом оволодіння новими способами дій, більш досконалими операціями, узагальненими прийомами розумової діяльності. 62. Яким чином розв’язуються антагонізми як форма зовнішніх суперечностей? Антагоністичні суперечності виникають між класами, соціальними групами, інтереси яких не збігаються в основному (економічному, політичному) питанні. Такі суперечності, як правило, не можуть розв'язуватися мирним шляхом, а вирішуються шляхом класової боротьби, революції.  63. На якому етапі кількісно-якісних змін відбувається зміна міри певної суперечності? Якість і кількість діалектично пов'язані між собою як дві протилежні сторони предмету. Як будь-які діалектичні протилежності, вони одночасно взаємно виключають і обумовлюють одна одну. Якісна визначеність речі не існує без кількісної і навпаки. Ця єдність знайшло своє відображення в понятті заходи, яке ввів Гегель. Він прийшов до висновку, що безперервні кількісні зміни, досягаючи певної межі, тобто кордону заходи, викликають перерву, стрибок, в результаті яких існуючий до цього предмет зникає і виникає новий, на зміну якості приходить нове. Таким чином, міра - це єдність якості та кількості, той кількісний інтервал, усередині якого зберігається ця риса. 64. Що входить у зміст категорії “зняття”? Зняття - одна з центральних категорій філософії Ґ. Геґеля, яка означає одночасне знищення та збереження чогось. Ця категорія слугує поясненню зв'язків між певними рівнями розвитку. "Зняття" включає в себе три взаємодіючих моменти. Перший – власне заперечення, усунення, подолання. Другий – збереження того цінного, що було у заперечуваному. Третій – це "зняття", перехід на більш зрілий рівень розвитку. 65. Чим обумовлене друге заперечення?

В залежності від того, яким було перше заперечення, можливість здійснення другого або ж збережеться, або – ні. Для того, щоб процес розвитку мав реальні позитивні перспективи, необхідно, щоб кожне заперечення «старого» «новим» не носило руйнівного характеру, не знищувало саму можливість подальшого заперечення. Саме тоді й відбуватиметься процес розвитку як зміна «новим» «старого» і далі – «найновішим» – «нового», причому в «найновішому» знайдуть своє відображення певні риси «старого». Тобто, закон заперечення виражає собою завжди повернення до начебто старого, але на іншому витку спіралі.