Назвіть загальні рівні пізнання.
Назвіть підрівні чуттєвого споглядання.
Ступені пізнання мають загальну закономірність для всіх наук – пізнання рухається від 1) чуттєвого спостереження до 2) абстрактного (теоретичного) мислення і до 3) практика як критерій істинності пізнання.
· Чуттєве спостереження включає у себе: відчуття, сприйняття, уяву, творчу уяву, інтуїцію, підсвідоме, фантазію. · Особливістю пізнання на рівні чуттєвого споглядання є також те, що тут відсутнє понятійне слово. Має місце лише емпіричне відображення, на рівні відмінності та різності, коли весь світ здається розірваним.
Які концепції інтуїції Ви знаєте?
Психологічні концепції інтуїції
У психології цей термін тж вживається достатньо широко, що відображає філософські суперечки, які точаться навколо цього поняття. При обговоренні інтуїція самоочевидних істин, Герман Гельмгольц доводив, що інтуїція являє собою швидкі несвідомі висновки, сформульовані на основі повсякденного досвіду. Уявлення про схоплюванні подій як целостностей допомогою В., що відстоюється гештальтистами, протиставлялося позиції ассоцианистов, к-рие доводили, що цілісності будуються шляхом умовиводів з окремих сенсорних даних. На зорі цих спорів позиції протиборчих сторін були досить зрозумілі: інтуїтивісти робили упор на осягнення, розуміння і схоплюванні явища у всій повноті, а психометристи прагнули до успішних прогнозів. Перша позиція була вченим, естетичним розумінням індивідуальності, тоді як друга відрізнялася практ. спрямованістю і ґрунтувалася на русі психол. тестування і вивчення індивідуальних відмінностей. В принципі, є підстави вважати, що у цих двох позицій немає нічого спільного і тому їх протиставлення позбавлене сенсу. Але їх очевидні відмінності з часом стерлися, і клінічні (інтуїтивні) методи виявилися протиставлені статистичними (психометрическим) методів у задачі прогнозування. Майже при всіх обставинах статистичний метод виявився рівноцінним або переважаючим клінічний в цій задачі. Однак не було проведено жодної оцінки (можливо, і не може бути проведено) глобального розуміння або схоплювання особистості у всій її повноті. Якщо б цілі цих двох методів залишалися настільки ж різними, як це було первонач., то, можливо, не виникло б і ніякої полеміки.
Яке значення для пізнання має фантазія та творча уява?
Уява - це психічний процес, який є надзвичайно важливим для розвитку творчості, творчого мислення, Г. Сельє говорить про уяву як одну з провідних характеристик творчої особистості. Уява, на його думку, пов'язана з незалежністю мислення і мусить поєднуватися з розумінням важливості уявлюваного. Уява і фантазія розвиваються в нормі за звичайними законами розвитку вищих психічних функцій - від мимовільної уяви до довільної, від репродуктивної до творчої. Проте цей процес може порушуватися як унаслідок невдалих педагогічних впливів технічна творчість і взагалі професійна творчість пов'язані вже не з фантазією, а з уявою, фантазією стимульованою. Не фантазія, а уява підказує вченим і винахідникам нові образи, інсайти тощо. Стимульована фантазією уява створює "задуми поета" та "імажинативні світи", сила яких не в тому, що вони дублюють дійсність, а в тому, що вони роблять явним і характерним те, що сховане в предметах та їхніх взаємовідносинах, вони розкривають дійсність.
47. За яких умов рівень чуттєвого споглядання завершується “здоровим” або песимістичним скептицизмом? Пізнання багатовимірний процес побудови знання. Пізнання рухається від чуттєвого спостереження до абстрактно-логічного мислення і до практики як критерія істинності пізнання. Чуттєве пізнання включає у себе такі форми: відчуття, сприйняття, уявлення, емоції, чуттєвий досвід,інтуїцію, фантазію.
Чуттєве пізнання лише в тому випадку приймає статус знання, коли воно функціонує в органічній єдності з діяльністю мислення (містить в кожній із своїх форм людський смисл і значення). Умовою, за якою рівень чуттєвого споглядання завершується песимістичним скептицизмом, є запереченні можливості пізнання істини взагалі і, таким чином, не бачення необхідності у подальшому теоретичному пізнанні.
48. Які форми пізнання на рівні розсудку Ви знаєте? Рівень розсудку – це мислення, яке оперує поняттями і категоріями ( базується на формально-логічному способі мислення). Забезпечує оперування поняттями за певним наперед заданим алгоритмом без усвідомлення їхньої природи. Форми розсудку :
Апріорна - те, що передує досвіду, є філософським терміном;
Апостеріорна - те, що випливає з досвіду.
49. Що відноситься до змісту розуму? Розум — філософське поняття, яке виражає здатність мислити: аналізувати, й робити висновки. Розум базується не на формально-логічному, а на діалектичному способі мислення. Пізнавати світ на рівні розуму означає мислити його фундаментально, відповідно до його сутності та законів, які стають законами суспільної практики, людей і, отже, законами пізнання та мислення. Рівень розуму – це рівень універсального мислення.
50. До якого підрівня пізнання відноситься буденний розсудок? Підрівнями раціонального пізнання є поняття, судження та умовивід. Буденний розсудок відноситься до підрівня «поняття».
51. Чим відрізняється філософське та наукове пізнання за своїм предметом? По-перше, філософське пізнання водночас є і формою практичної діяльності, воно безпосередньо втілено в неї. Наукове пізнання відокремлене від практичної діяльності.
По-друге, вони відрізняються також за обсягом, методами і засобами дослідження, ступенем обґрунтованості знань. На відміну від філософського пізнання наука має справу не тільки з реальними, а й із так званими абстрактними, ідеальними об'єктами.
По-третє, засобом філософського пізнання виступає наша "природна" мова. Його методи і прийоми, як правило, не усвідомлюються суб'єктом. А наукове пізнання має усвідомлений, планомірний характер.
По-четверте, ці види пізнання відрізняються також і за ступенем проникнення у суть природних і суспільних явищ. Філософське пізнання є сукупністю фрагментарних знань, здогадок, які є результатом практичного досвіду поколінь. Достовірність цих знань встановлюється в ході повсякденної практики. А наукове знання проходить через особливі процедури доведення, обґрунтування, перевірки.
52. Чи можливий математичний аналіз без синтезу? Аналіз — це процес розумового або фактичного розкладання цілого на складові частини, а синтез — це об'єднання різних елементів, сторін предметів у єдине ціле, допомагає глибше пізнати сутність цілого. Таким чином, математичний аналіз без синтезу можливий, а синтез без аналізу ні.
53. Чому є неправомірною абсолютизація виокремлення індукції та дедукції? Індукція не дає повної гарантії отримання нової істини з вже наявних. Максимум, про який можна говорити, це певна ступінь ймовірності виведеного затвердження. Дедукція відіграє особливу роль в обґрунтуванні тверджень. Якщо аналізованих становище логічно випливає з уже встановлених положень, воно обґрунтоване і прийнятно в тій же мірі, що і останні. Це - власне логічний спосіб обґрунтування тверджень, що використовує чисте міркування і не вимагає звернення до спостереження, інтуїції і т.д. Тому індукція не існує без дедукції і навпаки.