1. Специфіка філософії виявляється в особливій настанові, напрямі мислення, який починається із сумніву, тобто переосмислення звичних поглядів, традицій, концепцій. Видатні мислителі давнини (Демокріт, Платон, Арістотель) ставили питання: «Що таке «буття»? Що означає «бути»? Чи має Всесвіт якусь єдність або мету? Чи потрібно добру бути вічним, щоб заслужити високу оцінку, чи до добра потрібно прагнути, якщо навіть воно несе людині загибель?» і т. д. На відміну від повсякденної унітарності й догматизму, філософське мислення є принципово плюралістичним, поліфонічним, діалогічним. Філософія передусім вчить мислити, вчить проблемно, творчо підходити до своєї тематики.

2. Людина — єдина істота на Землі, здатна до пізнання буття та власної самосвідомості. Результатом цієї здатності є знання про світ і про себе. Знання в свою чергу може матеріалізуватися, опредметнюватися і як найважливіша складова входить до світогляду. Світогляд — одна з форм свідомості людини. Філософія — це теж світогляд: послідовно раціональний, теоретичний. Оскільки з самою філософією, її ідеями, змістом її положень погоджуються, остільки вона не тільки обґрунтовує себе раціональними аргументами, а й породжує переконання, вірування в неї. Тому окремі філософи дотепно називають її вірознанням.

3. Об’єкт філософії – це певний матеріальний і духовний світ, який існує незалежно від філософів і разом з тим включає їх у свій світ.

Предмет філософії — історично рухливий і конкретний. Він постійно вдосконалюється, уточнюється і змінюється. Ці процеси відбувалися і відбуваються за двома основними шляхами: "відгалуженням", тобто відокремленням від різноманітних систем знань у міру їх накопичення, і "самовизначенням".

Об’єкт та предмет філософії являють собою діалектичну єдність.

4. Рівні самосвідомості властиві філогенезу:

Перший рівень - рівень несвідомої регуляції (0 - 3 років), на якому другосигнальні подразники незначущі, поведінка направляється інстинктами, а в прагненні до задоволення індивід здатний на неконтрольовані дії, які можуть розцінюватися як агресивні. У філогенезі з теорії Б. Ф. Поршнева дані якості властиві суггестора, особам, що впливає на інших з метою негайного задоволення власних потреб.

Другий рівень - рівень свідомості (3 - 7 років), на якому поведінка людини контролюється додатково підкріплювані другосигнальними подразниками ззовні, як одержуваних від інших людей, так і довільно генеруються через систему гучного, а потім і езопової мови. Необхідність підкріплення ззовні викликає підвищену соціальну тривожність. У філогенезі дані якості притаманні суггерендам, особам, схильним до зовнішнього впливу, сугестії, і при впливі ззовні переривають задоволення власних потреб заради задоволення потреб інших членів спільноти.

Третій рівень - рівень самосвідомості (7 - 15-16 років), на якому поведінка починає регулюватися за допомогою внутрішнього мовлення, що не вимагає зовнішнього підкріплення. З формуванням необхідного для рефлексії абстрактного мислення, завершується пубертатний криза ідентифікації. У філогенезі з теорії Б. Ф. Поршнева здатність до абстрагування (на основі діпластіі) призводить до формування психіки Homo Sapiens Sapiens і появи здатності вибирати, чиї потреби - свої або оточуючих задовольняти в даний момент часу.

5. Онтогенез - це індивідуальний розвиток організму, в ході якого відбувається перетворення його морфофізіологічних, фізіолого-біохімічних і цитогенетичних ознак. Філогенез-історичний розвиток живих організмів: як всього органічного світу Землі, так і окремих таксонів (від царств до видів). Поняття онтогенезу і філогенезу нерозривно пов'язані між собою: з точки зору еволюційної теорії, історичний розвиток живої природи являє собою череду онтогенезов. Онтогенез не тільки коротко повторює еволюційний шлях, пройдений предками, а й прокладає нові напрямки філогенезу в майбутньому.

6. Ідеалізм має дві основні форми: об'єктивний і суб'єктивний. Об'єктивний ідеалізм - це вчення про первинність якогось позалюдського духовного начала (думка, воля, "світовий розум", "абсолютна ідея"), яке начебто має самобуття, субстанціональність. Суб'єктивний ідеалізм визнає єдино існуючою свідомість суб'єкта, "Я" і заперечує об'єктивне існування матеріального світу. Речі, явища розглядаються ним як комплекси відчуттів, уявлень, ідей суб'єкта. Усі форми ідеалізму об'єднує визнання первинності духовного начала.

Матеріалізм історично і по суті пов'язаний з наукою, оскільки прагне осягнути світ таким, яким він є, без будь-яких сторонніх доповнень. Ідеалізм, у свою чергу, переплітається з релігією, оскільки їх поєднує вчення про первинність духу стосовно матерії, природи, заперечення самобуття матеріального світу. Не будучи тотожним релігії, філософський ідеалізм все ж немовби є її те-оретичним підґрунтям.

7. Методи філософії:

Діалектика. Один з методів філософії, згідно з яким будь-яке явище перебуває у процесі зміни, розвитку, в основі якого – взаємодія (боротьба) протилежностей.

Феноменологічний метод. Головним своїм завданням вбачає формування понять, якими оперує філософія. На думку його прихильників, це відбувається шляхом інтуїтивного вбачання (схоплення) сутностей (загального) в одиничному.

Трансцендентальний метод. Запроваджений у філософію німецьким мислителем І. Кантом. Суть його полягає в тому, що визначення сущого дається через розкриття суб'єктивних умов (засад) його конституювання (формоутворення). Але він передбачає певний ракурс бачення – суб'єкт виступає «творцем» сущого, що часто межує із суб'єктивізмом.

Герменевтика. Цей метод набув значного поширення останнім часом. Він передбачає проникнення в смисл деяких феноменів на основі з'ясування їх місця та функції в культурі, тобто в контексті культури.