79. Контрольний пристрій в автобусі

Тахограф - контрольний пристрій, який встановл. на ТЗ для показу та реєстрації інформації про рух ТЗ призначений для контролю й реєстрації на спец. бланках для записів (діаграмних дисках) даних таких параметрів як: швидкість руху, пробіг автомобіля, періоди праці і відпочинку водіїв.

Всі диски повинні бути пред'явлені поліції за першою вимогою. При виявл. порушень або відступів від існуючих правил, непідкупний європ. поліцейський без обговорень накладає на трансп. засіб штраф у розмірі від 1500 до 2500 євро. У разі несплати штрафу, трансп. засіб можуть заарештув. і заборон. подальший в'їзд на терит. ЄС.

80. Складання кошторису обслуговування групи туристів

Сфера туризму безпосер. пов'язана з наданням ряду видів послуг х-ються нестійким попитом клієнтів. На міжнар. ринку більшість тур. послуг проходять своєрідний шлях через збутову, торговельну та виробничу мережу п-мств туріндустрії. Ціна турпакету залежить насампер. від виду туру та від чисельності туристів в групі. Як правило, ціна індивід. туру є вищою від ціни групового туру в розрахунку на 1 туриста. Чим більша чисельність групи, тим нижча вартість та ціна туру в розрахунку на 1 туриста. Ціна туру залеж. від вікового складу туристів, оскільки послуги дітям, школярам, студентам та деяким ін. категоріям туристів на­даються зі знижками. Зі знижками реаліз. також сімейні тури, надаються корпорат. знижки тощо. Ціна типового пекідж-туру на стадії планув. включ. найбільше компонентів, у тому числі такі осн. її складові:

1. Ціна «нетто», в тому числі:

1.1. Вартість окремих видів послуг (трансп. перевез., розмі­щ. туристів, харчув., екскурс. обслуг., стра­хув., оформл. візи), що склалася у конкретн. виробників послуг.

1.2. Непрямі податки на окр. види послуг (універс. та специ­ф. акцизи, місцеві збори).

2. Дохід (маржа) туристичного підприємства, який поділяється на:

2.1. Поточні витрати тур. фірми (туроператора) на розробку туристських маршрутів, екскурсійних програм, програм обслу­говування туристів у процесі реалізації туру.

2.3 Прибуток туроператора з урахуванням податкових платежів прибутку.

2.4 Комісійна винагор. на користь турагента та ін. посередників, які беруть участь в реалізації туру.

2.5 Сезонні та ін. комерційні знижки для окремих туристів та туристських груп.

До ціни «нетто» групового туру найчастіше віднос. такі складові собівартості туру:

1.1.                    вартість транспортного квитка.

1.2.                    вартість проживання в готелі та інших місцях розміщення.

1.3.                    вартість харчування.

1.4.                    трансфер.

1.5.                    вартість екскурсійного обслуговування.

1.6.                    страхові платежі.

1.7.                    вартість оформлення віз.

До ціни «брутто» включ. вартість посл. тур. фірм по |просув. й реаліз. туру з врахув. витрат, прибутку, податк. платежів, а також суми комерц. знижок для окрем. катег. туристів.

Таким чином, при встановленні відпускної вартості пакету тур. послуг і ціни туру використовуються два варіанти цін:

• Ціна - «нетто», що характеризує «обмежену собівартість» тур-продукту.

•  Ціна - «брутто», тобто ціна пропозиції турпродукту на ринку.

Усі вартості туру визнач. у нац. грошовій, одиниці (грн.), а у рекл. засобах можуть бути перерахованими в ін. грошові  одиниці (євро, дол. США). До рекл. ціни туру, що оголош. на ринку, вони включ. повністю або частково, залежно від виду туру, від величини вартості туру та якісних параметрів запропонов. послуг залежить, наскільки ціна туру буде конкурентноспроможною.

К-ксна ціна туру має змінні елементи — так звані прямі змінні витрати (ціна «нетто») та умовно-постійні витрати тур. фірми — складові ціни «брутто». Ряд умовно-постійн. витрат (вартість послуг гіда екскурсовода, перекладача та ін. посл. працівників, що супроводж. групу туристів) в розрахунку на одного туриста зменш. (збільш.) по мірі збільш. (зменш.) чисельн. туристів у групі й врахов. у ціні туру як прямі змінні витрати. Тому при визнач. вартості й ціни турпакета врахов. заг. обсяг операцій та

сумарну вартість угоди.

У міжнародній практиці використовують такі варіанти:

·        ціна пакета на одного туриста;

·        ціна пакета на групу туристів;

·        диференційовані ціни, які встановлюються залежно від чисельності туристів у групі та є певним компромісом в угоді між організаторами туру.