8.Поняття про стійкий розвиток. Цілі, завдання стійкого розвитку.

Поняття стійкого розвитку є вже досить усталеним. Вперше воно згадувалося ще в роботах Мальтуса (1978 p.). Разом з тим початок 90-х років ознаменувався інтенсифікацією наукових досліджень щодо даної проблеми. У даний час за участю вчених розроблена Концепція сталого розвитку України, що схвалена Верховною Радою України. Про актуальність даної проблеми свідчить той факт, що ще в 1998 р. при Кабінеті Міністрів України відповідною постановою була створена Національна комісія сталого розвитку України, а до її складу увійшли відомі вчені. Наукові основи національної стратегії переходу України на принципи сталого розвитку ґрунтуються на властивих державі геополітичних, географічних, демографічних, соціал мю-скономічних і екологічних особливостях. Основними цілями та завданнями стійкого розвитку є:

- економічне зростання;

- охорона навколишнього середовища;

- соціальна справедливість;

- раціональне використання природних ресурсів;

- стабілізація чисельності населення;

- освіта населення;

- міжнародне співробітництво.

Таким чином, стійкий розвиток - це процес гармонізації продуктивних сил, забезпечення задоволення необхідних потреб усіх членів суспільства за умов збереження і поетапного відновлення цілісності природного середовища, створення можливостей для рівноваги між його потенціалом і потребами людей усіх поколінь. Концепція стійкого розвитку виходить переважно з двох підходів: ресурсного (виявлення гранично допустимого, тобто граничного вилучення з біосфери продукції фотосинтезу) і біологічного (виявлення здібностей біосфери розширено відтворювати продукцію фотосинтезу).

9.Фактори ризику для стійкого розвитку.

Стійкий розвиток суспільства і безпека – два взаємопов'язані поняття, які мають важливе значення для вибору мети і шляхів досягнення високих матеріального і духовного рівнів людей. Ідея сталого розвитку – це ідея збалансованості суспільного розвитку і можливостей природи. Економічний і соціальний розвиток, охорона навколишнього середовища є взаємозалежними і взаємодоповнювальними компонентами сталого розвитку. При цьому економічне зростання з дотриманням норм екологічної безпеки – необхідна умова економічного і соціального розвитку всіх країн. “Порядок денний на XXI століття” і сьогодні залишається узгодженою програмою дій для досягнення компромісу між економічним зростанням, забезпеченням належних соціальних стандартів життя та збереженням екологічно безпечного довкілля. Найважливішим аспектом загального планування дій для досягнення сталого розвитку визначено розробку національних планів дій, які мають грунтуватися на ретельному вивченні й оцінюванні нинішнього стану кожної країни.

Державна політика щодо сталого розвитку має спиратися на такі основні принципи: збалансованість розвитку суспільства – рівність екологічної, економічної та соціальної складових, визнання неможливості поступального розвитку суспільства в умовах деградації навколишнього природного середовища; підпорядкованість регіональних та локальних завдань сталого розвитку глобальним і національним цілям, які передбачають впровадження заходів, що запобігатимуть екологічній кризі й оптимізації показників якості довкілля; планування розміщення та забезпечення розвитку матеріального виробництва на визначених територіях з урахуванням їх екологічної ємності; забезпечення на місцевому рівні дієвих економічних важелів для створення екологічно прийнятних і техногенно безпечних умов життєдіяльності населення територіальних громад; утвердження гуманізму, демократії та європейських цінностей, розвиток громадянського суспільства, залучення широких верств населення до державотворчих процесів; підтримка і підвищення ролі всіх секторів громадянського суспільства та забезпечення вільного доступу його членів до інформації, правосуддя для захисту своїх невід'ємних прав і свобод; поступова ліквідація регіональних диспропорцій на фоні міжрегіональної господарської взаємодії; узгодження питань соціально-економічного розвитку регіонів із загальнонаціональними потребами та інтересами національної безпеки; встановлення рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами для сприяння сталому розвитку всіх країн світу.

Фактори ризику поділяються на неатропогенні і антропогенні. Фактори прямої дії антроп. впливу: військовий конфлікт, терористичний акт, техногенна катастрофа.