6.Діяльність Римського клубу , групи Worldwatch, модель Леонтьєва.

Ри́мський клуб — міжнародна неурядова організація, що об'єднує в своїх рядах вчених, громадських діячів і ділових людей більш, ніж з 30 країн світу, стурбованих перспективами розвитку людства. Зусилля членів Римського клубу націлені на вирішення актуальних проблем сучасності шляхом розробки нового напрямку в їх вивченні, що отримав назву глобальне моделювання. Римський клуб в даний час складається з приблизно 100 окремих членів; понад 30 національних та регіональних асоціацій; Міжнародного центру у Вінтертурі, Європейського центру підтримки у Відні та фонду Римського клубу, який забезпечує можливість для великих індивідуальних донорів взяти участь у розробці та поширенні проектів Клубу. Діяльність Клубу керується Генеральною Асамблеєю, яка обирає зі своїх членів невеликий Виконавчий комітет, що здійснює нагляд за діяльністю клубу. На даний час клуб очолює два президенти — Андерс Війкман (Швеція) і Ернста Ульріх фон Вайцзеккера (Німеччина). Роберто Печчеї — віце-президент. На відміну від багатьох інших некомерційних організацій, робота Римського клубу обумовлена участю і зусиллями його членів.

Основні цілі Римського клубу:

- виявлення найбільш важливих проблем, які визначатимуть майбутнє людства на основі комплексного та перспективного аналізу;

- оцінка альтернативних сценаріїв майбутнього;

- розробка практичних рішень виявлених проблем;

- стимулювання суспільної дискусії;

- ефективні заходи для поліпшення перспектив на майбутнє.

Інститут всесвітнього спостереження (Worldwatch) розташований у Вашингтоні, округ Колумбія, США. Штат близько 30 співробітників. Головним завданням є ознайомлення широкої громадськості в усьому світі з різними глобальними, в тому числі екологічними проблемами. Найвідомішою працею інституту є збірка «Стан планети», яку інститут випускає щороку у Вашингтоні. Кожний випуск складається з десяти розділів, які можуть змінюватися від року до року, — наприклад, винищення лісів або глобальне потепління тощо. Збірка публікується 30 мовами в усіх куточках світу. Партнер Інституту всесвітнього спостереження в Україні — Інститут сталого розвитку в Києві, який готує до друку видання збірки «Стан планети» українською мовою.

Модель міжгалузевого балансу Леонтьєва є основою багатьох лінійних моделей виробничого сектора економіки. За неї Василь Леонтьєв в 1973 році отримав Нобелівську премію з економіки. Модель базується на поняття «чиста галузь» (також на практиці використовують термін «вид економічної діяльності»), яка має такі ознаки:

- Кожна галузь виробляє лише один продукт.

- Кожен продукт виробляється лише однією галуззю.

- Кожна галузь має єдину технологію.

7.Передумови формування засад сталого розвитку. Класична, неокласична та інституціальні школи.

Наростання глобальних екологічних проблем, виникнення локальних криз та катастроф антропогенного походження, загрози для виживання людства призвели до необхідності перегляду взаємозв'язків системи «природа - людство», пошуку шляхів їх гармонізації. Така можливість стає реальною шляхом вироблення механізмів розвитку суспільства відповідно до законів природи. Сталий розвиток. До цього шляху схиляються все більше науковців і політиків. Основним його принципом є гармонізація взаємин людини і біосфери. Відповідно до декларації концепції розвитку, проголошеної на конференції в Ріо-де-Жанейро в 1992 р., під стійким розвитком слід розуміти створення соціально орієнтованої економіки, заснованої на розумне використання ресурсної бази та охорони навколишнього природного середовища і не піддаються ризику можливість майбутніх поколінь задовольняти свої потреби. Таким чином, досягти сталого розвитку передбачається за допомогою свідомого обмеження задоволення потреб людства, мінімізації обурюватися (до пирогового рівня) впливу на біосферу, використовуючи здатності біосфери до самоорганізації і ґрунтуючись на сучасних досягненнях науки, техніки і технології. Цей шлях (з нашої точки зору в міру утопічним) представляється поки єдино можливим, проте для його реалізації необхідна розробка теоретичних та практичних засад сталого розвитку, адаптованих до умов конкретних територій.

Сталий розвиток вимагає формування нових механізмів управління як на глобальному, так і на регіональному рівнях. Для здійснення переходу на шлях сталого розвитку повинні змінитися його пріоритети, цілі, загальнолюдські цінності. Як наслідок підуть кардинальні демографічні, соціально-економічні, культурні, політичні та інші трансформації.