- •1.Формування ідей сталого розвитку. Перша конференція оон з навколишнього середовища (Стокгольм , 1972 р.).
- •2.Виникнення поняття «сталий розвиток» і формування його сучасної концепції. Діяльність Міжнародної комісії з навколишнього середовища і розвитку (комісія г.Х.Брундтланд). Доповідь г.Х.Брундтланд.
- •3. Конференція оон з навколишнього середовища і розвитку ( Ріо- де- Жанейро, 1992 р.) : підсумки, прийняті документи , значення .
- •4.Декларація оон з навколишнього середовища і розвитку . Основні принципи сталого розвитку .
- •5.«Цілі розвитку тисячоліття», прийняті Асамблеєю оон у. 2000 р.
- •6.Діяльність Римського клубу , групи Worldwatch, модель Леонтьєва.
- •7.Передумови формування засад сталого розвитку. Класична, неокласична та інституціальні школи.
- •8.Поняття про стійкий розвиток. Цілі, завдання стійкого розвитку.
- •9.Фактори ризику для стійкого розвитку.
- •10.Рівні забезпечення сталого розвитку.
- •11. Проблеми стійкого розвитку та напрями розв’язання проблем.
- •12.Принципи забезпечення ср (принцип екологічної республіки, триєдності часів, вічного колодязя, екологічних цілей, екологічної мотивації).
- •13.Глобальні екологічні проблеми людства. Специфіка для різних регіонів планети.
- •14.Класифікація природних факторів та процесів впливу на природу.
- •15.Міжнародне співробітництво з метою сталого розвитку (міжнародні угоди і конвенції щодо охорони атмосфери, Світового океану, переміщення шкідливих речовин та ін.).
- •16.Короткий огляд сучасних концепцій розвитку . Антропоцентризм. Екоцентризм.
- •17.Проблема перенаселеності . Демографічні кризи в історії людства.
- •18.Демографічний перехід , його етапи у країнах з різним ступенем економічного розвитку.
- •19.Основні параметри демографічного процесу , зростання чисельності населення у країнах з різним ступенем економічного розвитку.
- •20.Народонаселення , основні поняття . Управління демографічним процесом.
- •21.Паризька угода 2015 р. Щодо зміни клімату. Кліматична конференція у Марракеші у 2016 р., Марокко. Монреальський протокол.
- •22.Членство України у міжнародних угодах щодо охорони довкілля.
- •23.Повістка 2030 для сталого розвитку - саміті оон зі сталого розвитку (вересень, 2015).
- •24.Передумови і умови переходу країн до сталого розвитку . Проблеми переходу України до сталого розвитку.
- •25.Закономірності взаємовідносин людини і природи.
- •26.Закономірності природокористування
- •27.Закономірності охорони природи.
- •28.Проблема екологізації господарства
- •29.Екологодеструктивні впливи і, іі , ііі рівнів , їх характеристика
- •30.Екологічний моніторинг , його сутність і види.
- •31.Соціально-економічний моніторинг. Показники соціально-екологічного моніторингу.
- •32.Індикатори сталого розвитку , їх види , вимоги до індикаторів.
- •33.Групи критеріїв стійкого розвитку.
- •34.Основні індикатори сталого розвитку, їх характеристика
- •35.Моделі формування індикаторів стійкості
- •36.Індекс людського розвитку ( ілр ) . Індекс щасливої планети. Поняття про екологічний слід.
- •37.Глобалізація, позитивні та негативні наслідки.
- •38.Основні види порушення природного середовища , їх коротка характеристика.
- •39.Порушення рельєфу
- •40.Порушення водних екосистем
- •41.Порушення біоти
- •42.Порушення глобальної екосистеми Землі та вплив на людину
- •43.Поняття про біорізноманіття, його склад і рівні.
- •44.Закономірності біорізноманіття
- •45.Основні варіанти економічної оцінки біорізноманіття.
- •46.Рівні охорони біорізноманіття
- •47.Причини втрати біорізноманіття. Показники біорізноманіття в Україні.
- •48.Поняття про екологічний ризик. Моделювання і прогнозування екологічного ризику.
- •49.Управління екологічним ризиком для забезпечення сталого розвитку.
- •50.Характеристики стійкості систем.
- •51.Механізми зворотного зв’язку.
- •52.Мета, принципи, етапи і зміст екологічної освіти. Екологічна політика , екологічна стратегія , екологічна тактика. Базові напрямки екологічної політики.
- •53.Поняття про екомережу. Елементи екомережі. Досвід інших країн у створенні екомережі.
- •54.Екологічні конфлікти. Стадії та методи вирішення ек.
- •55.Класифікація ресурсних конфліктів. Ресурсна політика у забезпеченні сталого розвитку.
- •56.Характеристика основних енергетичних ресурсів. Геліоенергетика та вітрова енергетика у суспільстві сталого розвитку.
- •57.Сучасні тенденції в енерговиробництві та енергоспоживанні у Європі і світі.
- •58.Роль лісів у функціонуванні біосфери. Середня продуктивність різних типів лісів. Сучасні тенденції у сталому використанні лісових ресурсів.
- •59.Сучасний стан продовольчої проблеми на Землі і в окремих регіонах. Шляхи вирішення продовольчої проблеми.
- •60.“Зелена революція” та її наслідки.
39.Порушення рельєфу
Трансформація рельєфу - це порушення форм земної поверхні, яке змінює природні процеси переміщення водних потоків і повітряних мас, а також шляхи міграції біологічних об’єктів. Процеси антропогенної трансформації рельєфу звичайно класифікуються на дві групи: прямого впливу (первинні) і непрямого впливу (вторинні). Процеси прямого впливу, у свою чергу, поділяються на дві категорії. До першої категорії належить утворення так званих вироблених поглиблень: кар’єрів, шахт, котлованів, тунелів, каналів, ставків, водоймищ. Другу категорію складає утворення насипних форм рельєфу: відвалів, валів, териконів, дамб, гребель, засипаних ярів. Процеси непрямого впливу на рельєф виявляються в активізації вторинних форм трансформації ландшафтів під впливом раніше спричинених антропогенних змін. До подібних процесів належать: утворення так званих «оживлених» ярів, зсувів, осідання ґрунту в місцях підземного видобутку корисних копалин, ерозія морського берега внаслідок використання прибережних ґрунтів (скель, піску). Для запобігання вторинним процесам трансформації рельєфу використовують ряд комплексних заходів: терасування й , обваловування схилів - для попередження ерозії ґрунтів і утворення ярів; формування дренажної мережі і шляхів відводу води - для уникнення підтоплення земель; спеціальні землезахисні конструкції - проти зрушень і відвалів; берегоукріплюючі спорудження — для запобігання ерозії берегу моря чи ріки. Руйнування (усунення) природних геологічних об’єктів є однією з форм трансформації рельєфу місцевості. Однак порівняно з охарактеризованими вище процесами даний вид впливу відбувається в протилежному напрямку. Якщо названі вище види деструкції ландшафтів пов’язуються з формуванням «нерівностей» на земній поверхні, то цей вид трансформації, навпаки, пов’язаний з ліквідацією природних підйомів та поглиблень поверхні: гір, скель, пагорбів, ярів та ін., тобто зі штучним «вирівнюванням» рельєфу.
40.Порушення водних екосистем
Порушення режиму водних систем — це зміна процесів циркулювання водних потоків, яка погіршує підтримання стану рівноваги природних екосистем. Порушення екосистем, які підтримують водні об'єкти, викликає зміни стану рослинних і тваринних ресурсів, що прямо чи опосередковано пов’язані з підтриманням стану рівноваги водних об’єктів. Особливої шкоди завдають вирубування прибережних лісів, переорювання лугів, осушення боліт, а також процеси, які прямо чи опосередковано ведуть до знищення тварин, що живуть у даних екосистемах (наприклад, внаслідок використання ядохімікатів). Водні об’єкти, позбавлені біоти, яка їх підтримує, швидко деградують. До цього ж результату веде вже згаданий процес зміни русел рік. Зокрема, через руйнування берегів Дніпра внаслідок знищення рослинності вже втрачено 6176 га землі. За останні 35 років у водоймища потрапило 337 млн м3 продуктів руйнування берегів (Шевчук та ін., 1996).
41.Порушення біоти
Вплив на біоту здійснюється внаслідок антропогенних процесів, які прямо чи опосередковано діють на біологічні об’єкти (рослинний світ і царство тварин) аж до їхнього знищення, або ведуть до погіршення їх репродуктивних чи інших функцій. Говорячи про негативні наслідки впливу на біоту, звичайно виділяють два основні аспекти: екологічний і моральний. Екологічні наслідки пов’язані з погіршенням екологічних функцій біоценозів, порушенням їх динамічного рівноважного стану (заміною на інший небажаний для людини вид рівноваги), деградацією екосистем - унаслідок ушкодження і вилучення частини біологічних об’єктів, порушення умов їх життєдіяльності, блокування усталених зв’язків між організмами. Процеси прямого впливу спричинюють ушкодження або загибель біологічних об’єктів. До подібних процесів відносять усвідомлені або непередбачені дії людини. Усвідомлені дії пов’язані з полюванням, збиранням, рибальством, промисловою заготівлею рослин, вирубуванням лісів, знищенням рослин і тварин унаслідок промислового або цивільного будівництва. Звичайно за первинними процесами прямого впливу на біоту відбуваються вторинні процеси деградації екосистем. Так, вирубування лісів веде до заміни біоценозів і появи пустель. Вилучення біологічних видів при досягненні критичного мінімуму популяції веде до її деградації та вимирання.Форми непрямого впливу на біоту пов’язані з порушенням рівноваги природних екологічних систем. Основні причини цих явищ обумовлені діями людей, які через свою неосвіченість, неуцтво, технічну неспроможність, моральну недосконалість не можуть або не хочуть передбачати і запобігати вторинним наслідкам впливу на біоту.
