35.Моделі формування індикаторів стійкості

Базовий набір індикаторів стійкого розвитку поділяють на три основні групи:

• соціальні;

• економічні;

• екологічні.

Статистичний департамент Європейського Союзу виділяє також інституціональні індикатори.

41 соціальний індикатор об'єднано в п'ять агрегованих блоків, як-те боротьба з бідністю, демографічна динаміка, сприяння освіті, підготовці кадрів та поінформованості суспільства, захист здоров'я населення, сприяння стійкому розвитку поселень.

23 економічні індикатори об'єднані в три основні групи:

• економічний розвиток; • зміна характеру споживання; • фінансові ресурси і механізми.

Найбільша кількість індикаторів зосереджена в екологічному розділі - 55, які розбиті на п'ять підрозділів:

• водні ресурси;

• земельні ресурси;

• інші природні ресурси;

• атмосфера;

• відходи.

Сукупність індикаторів стійкого розвитку дає цілісне уявлення про кількісні характеристики даної концепції та про реальне становище, яку склалось щодо її втілення в окремих державах світового співтовариства.

36.Індекс людського розвитку ( ілр ) . Індекс щасливої планети. Поняття про екологічний слід.

Індекс людського розвитку, що представляє собою інтегральний показник із трьох основних компонентів, що характеризують розвиток людини, – довголіття, освіченості і рівня життя. Довголіття виміряється очікуваною тривалістю життя, освіченість – комбінацією грамотності дорослих (з вагою 2/3) і середньої кількості навчання (з вагою в 1/3), рівень життя – реальним ВНП на душу населення з виправленням на місцеву вартість життя.

Міжнародний індекс щастя (англ. Happy Planet Index) - являє собою індекс, що відображає добробут людей та стан навколишнього середовища в різних країнах світу, який був запропонований New Economics Foundation (NEF) в липні 2006. Головне завдання індексу відобразити «реальний» добробут націй. Для порівняння рівня життя в різних країнах використовується значення ВВП на душу населення або ІРЛП, але ці індекси не завжди можуть відобразити реальний стан речей. Зокрема порівняння значення ВВП вважається недоречним, оскільки кінцева мета більшості людей не бути багатими, а бути щасливими та здоровими.

Розрахунок індексу

МІЩ ґрунтується на загальних утилітарних принципах, що більшість людей хочуть прожити довге і повноцінне життя, а країни прагнуть зробити все можливе для досягнення максимального добробуту своїх громадян, розумно використовуючи наявні ресурси, не завдаючи шкоди довкіллю. Для розрахунку індексу використовуються три показники: суб'єктивна задоволеність життям людьми, очікувана тривалість життя і так званий «екологічний слід».

Вперше МІЩ був розрахований у 2006 році, до нього увійшли 178 країн. Вдруге розрахунок проводився в 2009 році, до нього увійшли 143 країни. За підсумками 2009 року, "найщасливішими" країнами, виявилися: Коста-Рика, Домініканська республіка та Ямайка. "Найнещасливішими»: Зімбабве, Танзанія та Ботсвана.

Екологі́чний слід — міра потреб людини у екосистемах планети. Це стандартизований показник, що відображає попит людської популяції на природній капітал, який може навіть перевищувати екологічну спроможністю планети до регенерації цього капіталу. Цей показник розраховується як для окремої людини так і для групи людей і представляеться площею біологічно продуктивної поверхні суходолу та води, необхідної як для постачання природніх ресурсів, що споживаються людиною чи групою людей, так і для поглинання відходів, повязаних з цим споживанням. За допомогою обрахунку е.с. вплив життєдіяльності людини на оточуюче середовище представляється у глобальних гектарах суходолу та водної поверхні, що концептуально значно простіше для сприйняття. Дане поняття дозволяє порівняти потреби окремої людини, сім'ї, громади, нації та цивілізації в цілому в природньому капіталі з обсягами екологічних ресурсів, що є у розпорядженні, а також, з можливостями для їх відновлення Населення переважної більшості розвинутих держав використовує більше природного капіталу, ніж генерується на їх власній території. Таким чином, навантаження на навколишнє середовище в розвинутих країнах, більше, аніж в інших. Було вирахувано так звані екологічні межі, які дозволяли природі підтримувати людську діяльність в рамках існуючого способу життя. Вони становили 2,2 га на одного мешканця планети. ООН вираховує екологічний слід людства щорічно.