33.Групи критеріїв стійкого розвитку.

1. Екологічні

1.1. Якість навколишнього Середовища в порівнянні з гігієнічними і екологічними нормативами (атмосферне повітря, питна вода, шум, електромагнітні поля, рекреационные зони).

1.2. Забезпеченість ресурсами економіки і соціальної сфери (мінеральна сировина; вода; рілля; ліс; водні об'єкти, як приймачі стічних вод; атмосфера, як приймач викидів; землі для розміщення відходів).

Показники якості навколишнього Середовища безпосередньо впливають на стан здоров'я населення, на привабливість даної території для мешкання. Ми бачимо, що багато які критерії по пп. 1.1 і 1.2 взаємопов'язані: якість атмосферного повітря і атмосфера, як приймач викидів; якість питної води і водні об'єкти, як приймач стічних вод; рекреационные зони з одного боку і ріллі і земель для розміщення відходів з іншою.

2. Економічні

2.1. Залежність від зовнішніх джерел сировини.

2.2. Залежність від зовнішніх джерел енергії.

2.3. Залежність від зовнішніх джерел робочої сили.

2.4. Залежність від зовнішніх споживачів продукції.

2.5. Залежність від зовнішніх споживачів відходів.

3. Соціальні

3.1. Реальні доходи населення.

3.2. Тривалість життя.

3.3. Народжуваність.

3.4. Смертність.

3.5. Показники здоров'я.

3.6. Зайнятість населення.

3.7. Усвідомлення населенням екологічних проблем.

3.8. Готовність населення на самообмеження по екологічних причинах.

34.Основні індикатори сталого розвитку, їх характеристика

Індікáтор сталого розвитку — показник (виведений з первинних даних, які зазвичай не можна використовувати для інтерпретації змін); який дозволяє судити про стан або зміни економічної, соціальної або екологічної змінної. Основною метою введення індексів є оцінка ситуації або події, для прогнозу розвитку ситуації, що склалася, і розробки її вирішення. На сьогодні відсутні обґрунтовані кількісні критерії, що дозволяють вимірювати ступінь стійкості розвитку держав, окремих регіонів і територій.[1] Виділяють два підходи до побудови індексів та індикаторів: Побудова системи індикаторів, за допомогою яких можна судити про окремі аспекти розвитку: екологічних, соціальних, економічних та ін. Побудова інтегральних, агрегованих індексів, за допомогою яких можна комплексно судити про розвиток країни (або регіону). Основна складність при агрегування інформації в індекси полягає у визначенні ваги вихідних показників без втрати значущості і без зайвої суб'єктивності. Зазвичай агреговані показники поділяються на такі групи:

соціально-економічні;

еколого-економічні;

соціально-екологічні;

еколого-соціо-економічні.

Системи індикаторів ОЕСР

Схема моделі «тиск-стан-реакція»

Схема моделі «тиск-стан-реакція»

Широке визнання в світі отримала система еко-індикаторів Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Вони поділяються на кілька типів:

набір екологічних показників для оцінки ефективності діяльності в галузі охорони навколишнього середовища;

кілька наборів галузевих показників для забезпечення інтеграції природоохоронних питань в галузеву політику;

набір показників, що виводяться з природоохоронної звітності — для забезпечення як включення природоохоронних питань в галузеву політику, так і для забезпечення стійкості управління та використання природних ресурсів.

Система індикаторів ОЕСР пояснює взаємозв'язки між економікою і захистом навколишнього середовища, виявляє економіко-екологічні та соціально-екологічні взаємозв'язки.

Системи індикаторів КСР ООН

Одна з найповніших за охопленням систем індикаторів сталого розвитку розроблена КСР ООН. Індикатори розбиті на основні групи:

індикатори соціальних аспектів сталого розвитку;

індикатори економічних аспектів сталого розвитку;

індикатори екологічних аспектів сталого розвитку (включаючи характеристики води, суші, атмосфери, інших природних ресурсів, а також відходів);

індикатори інституційних аспектів сталого розвитку (програмування та планування політики, наукові розробки, міжнародні правові інструменти, інформаційне забезпечення, посилення ролі основних груп населення).

Запропоновані в проекті індикатори вимагають спеціальних перетворень, пристосування до конкретних умов, а в деяких випадках — розширення для окремих країн. Індикатори розбито на три категорії з урахуванням їх цільової спрямованості:

індикатори — рушійна сила, що характеризують людську діяльність, процеси і характеристики, які впливають на сталий розвиток;

індикатори стану, що характеризують поточний стан різних аспектів сталого розвитку;

індикатори реагування, дозволяють здійснювати політичний чи якийсь інший спосіб реагування для зміни поточного стану.

Для випадку, що розглядається можна запропонувати наступну систему критеріїв, розбитих на вже приведені вище три групи: екологічні, економічні і соціальні.