- •1.Формування ідей сталого розвитку. Перша конференція оон з навколишнього середовища (Стокгольм , 1972 р.).
- •2.Виникнення поняття «сталий розвиток» і формування його сучасної концепції. Діяльність Міжнародної комісії з навколишнього середовища і розвитку (комісія г.Х.Брундтланд). Доповідь г.Х.Брундтланд.
- •3. Конференція оон з навколишнього середовища і розвитку ( Ріо- де- Жанейро, 1992 р.) : підсумки, прийняті документи , значення .
- •4.Декларація оон з навколишнього середовища і розвитку . Основні принципи сталого розвитку .
- •5.«Цілі розвитку тисячоліття», прийняті Асамблеєю оон у. 2000 р.
- •6.Діяльність Римського клубу , групи Worldwatch, модель Леонтьєва.
- •7.Передумови формування засад сталого розвитку. Класична, неокласична та інституціальні школи.
- •8.Поняття про стійкий розвиток. Цілі, завдання стійкого розвитку.
- •9.Фактори ризику для стійкого розвитку.
- •10.Рівні забезпечення сталого розвитку.
- •11. Проблеми стійкого розвитку та напрями розв’язання проблем.
- •12.Принципи забезпечення ср (принцип екологічної республіки, триєдності часів, вічного колодязя, екологічних цілей, екологічної мотивації).
- •13.Глобальні екологічні проблеми людства. Специфіка для різних регіонів планети.
- •14.Класифікація природних факторів та процесів впливу на природу.
- •15.Міжнародне співробітництво з метою сталого розвитку (міжнародні угоди і конвенції щодо охорони атмосфери, Світового океану, переміщення шкідливих речовин та ін.).
- •16.Короткий огляд сучасних концепцій розвитку . Антропоцентризм. Екоцентризм.
- •17.Проблема перенаселеності . Демографічні кризи в історії людства.
- •18.Демографічний перехід , його етапи у країнах з різним ступенем економічного розвитку.
- •19.Основні параметри демографічного процесу , зростання чисельності населення у країнах з різним ступенем економічного розвитку.
- •20.Народонаселення , основні поняття . Управління демографічним процесом.
- •21.Паризька угода 2015 р. Щодо зміни клімату. Кліматична конференція у Марракеші у 2016 р., Марокко. Монреальський протокол.
- •22.Членство України у міжнародних угодах щодо охорони довкілля.
- •23.Повістка 2030 для сталого розвитку - саміті оон зі сталого розвитку (вересень, 2015).
- •24.Передумови і умови переходу країн до сталого розвитку . Проблеми переходу України до сталого розвитку.
- •25.Закономірності взаємовідносин людини і природи.
- •26.Закономірності природокористування
- •27.Закономірності охорони природи.
- •28.Проблема екологізації господарства
- •29.Екологодеструктивні впливи і, іі , ііі рівнів , їх характеристика
- •30.Екологічний моніторинг , його сутність і види.
- •31.Соціально-економічний моніторинг. Показники соціально-екологічного моніторингу.
- •32.Індикатори сталого розвитку , їх види , вимоги до індикаторів.
- •33.Групи критеріїв стійкого розвитку.
- •34.Основні індикатори сталого розвитку, їх характеристика
- •35.Моделі формування індикаторів стійкості
- •36.Індекс людського розвитку ( ілр ) . Індекс щасливої планети. Поняття про екологічний слід.
- •37.Глобалізація, позитивні та негативні наслідки.
- •38.Основні види порушення природного середовища , їх коротка характеристика.
- •39.Порушення рельєфу
- •40.Порушення водних екосистем
- •41.Порушення біоти
- •42.Порушення глобальної екосистеми Землі та вплив на людину
- •43.Поняття про біорізноманіття, його склад і рівні.
- •44.Закономірності біорізноманіття
- •45.Основні варіанти економічної оцінки біорізноманіття.
- •46.Рівні охорони біорізноманіття
- •47.Причини втрати біорізноманіття. Показники біорізноманіття в Україні.
- •48.Поняття про екологічний ризик. Моделювання і прогнозування екологічного ризику.
- •49.Управління екологічним ризиком для забезпечення сталого розвитку.
- •50.Характеристики стійкості систем.
- •51.Механізми зворотного зв’язку.
- •52.Мета, принципи, етапи і зміст екологічної освіти. Екологічна політика , екологічна стратегія , екологічна тактика. Базові напрямки екологічної політики.
- •53.Поняття про екомережу. Елементи екомережі. Досвід інших країн у створенні екомережі.
- •54.Екологічні конфлікти. Стадії та методи вирішення ек.
- •55.Класифікація ресурсних конфліктів. Ресурсна політика у забезпеченні сталого розвитку.
- •56.Характеристика основних енергетичних ресурсів. Геліоенергетика та вітрова енергетика у суспільстві сталого розвитку.
- •57.Сучасні тенденції в енерговиробництві та енергоспоживанні у Європі і світі.
- •58.Роль лісів у функціонуванні біосфери. Середня продуктивність різних типів лісів. Сучасні тенденції у сталому використанні лісових ресурсів.
- •59.Сучасний стан продовольчої проблеми на Землі і в окремих регіонах. Шляхи вирішення продовольчої проблеми.
- •60.“Зелена революція” та її наслідки.
27.Закономірності охорони природи.
Охоро́на приро́ди ) — комплекс заходів із збереження, раціонального використання і відновлення природних ресурсів Землі. Етика, наука, і дії, спрямовані на захист природного навколишнього середовища від забруднення, посиленої експлуатації й іншого шкідливого впливу життєдіяльності людини. Включає правові, технологічні, природничо-наукові, економічні, громадсько-політичні заходи міжнародного, державного, регіонального і локально-адміністративного рівня. В одному розумінні охорона природи — система заходів, спрямованих на збереження чистоти повітря, водних басейнів, ґрунтів, еталонів природи, на раціональне використання, розширене відтворення і розвиток усіх природних ресурсів Землі. В цьому сенсі охорона природи — складова частина природокористування. Основний акцент Основний акцент охорони природи є на підтримці основних екологічних процесів і екосистем у рівноважному стані, включаючи збереження природного світу і його біорізноманіття, біологічних ареалів, природних ландшафтів, екосистем та інших природних комплексів. Вторинний акцент робиться на збереження природних ресурсів та енергозбереження, які розглядаються як важливі для захисту світу природи.
Загальна інформація
Включає охорону атмосферного повітря, вод суші та вод Світового океану, земель, флори і фауни, геологічного середовища.
Мета охорони навколишнього середовища — протидія негативним змінам у навколишньому середовищі, які мали місце в минулому, відбуваються зараз або можуть бути.
Актуальність охорони навколишнього середовища, що перетворилася в глобальну проблему, пов'язана головним чином зі зростанням антропогенного впливу. Це зумовлено демографічним вибухом, урбанізацією, що прискорюється, і розвитком гірничих розробок і комунікацій, забрудненням навколишнього середовища відходами, надмірним навантаженням на орні землі, пасовища, ліси, водойми. У результаті гірничо-технічної діяльності у світі порушено не менше 15 — 20 млн га земель, з них 59% площі використано під різні гірничі виробки, 38% — під відвали пустої породи або відходів збагачення, 3% — місця осідання, провалів та інших порушень поверхні, пов'язаних з підземними розробками. Інколи порушення правил ведення гірничих робіт чи масштабна аварія призводить до катастрофічних незворотних наслідків.
Заходами, спрямованими на охорону довкілля можуть бути:
Обмеження викидів в атмосферу та гідросферу з метою поліпшення загальної екологічної обстановки.
Створення заповідників, заказників і національних парків з метою збереження природних комплексів.
Обмеження лову риби, полювання з метою збереження певних видів.
Обмеження несанкціонованого викидання сміття. Використання методів екологічної логістики для тотального очищення від несанкціонованого засмічення території регіону.
28.Проблема екологізації господарства
Розглядаючи питання екологізації сільського господарства, слід звернути увагу на ті тенденції, котрі, очевидно, будуть визначати його стан у недалекому майбутньому.
Насамперед, йдеться про "зелену революцію", або ж істотне поліпшення продуктивності культурних рослин і свійських тварин за допомогою сучасних методів селекції. Започаткована в 50-60-х роках XX ст. у розвинутих країнах Західної Європи та Північної Америки, зелена революція" дала змогу за порівняно короткий час підвищити середню врожайність, наприклад, зернових культур у 3-4 рази, а продуктивність молочних корів — у 2-3 рази Наступною тенденцією є звернення до екологічно чистих технологій аграрного виробництва. Мова йде, насамперед, про відмову від використання штучних стимуляторів росту, отрутохімікатів, подекуди — навіть мінеральних добрив, з тим щоб отримувати незабруднену продукцію, а отже — найкращу для вживання. Важливим напрямом екологізації є також упровадження сучасних технологій використання решток сільськогосподарського виробництва — гною, соломи, жому тощо. Ефект використання подібних технологій подвійний: 1) ліквідація відходів і розширення кормової бази тваринництва; 2) усунення загрози нітратного та іншого забруднення грунтів і водойм. На жаль, в Україні достатнього поширення такі технології не набули, хоча певний позитивний досвід є (наприклад, використання віджатих соняшникових зерен — макухи, чи буряка — жому, для відгодівлі худоби). Як чинник екологізації слід також сприймати тенденції розширення асортименту культурних рослин, що вирощуються на плантаціях, та введення в харчовий раціон продуктів, отриманих з тих видів рослин і тварин, які вважалися неперспективними. Перша обставина сприяє збагаченню штучних ценозів і тим самим збільшенню їх видового розмаїття, що є важливим чинником стійкості та самоорганізації біосфери загалом. Друга — розширюючи якісну харчову основу для людей, дає можливість обережно вводити до господарського використання природні ценози, не порушуючи їхньої ідентичності Здійснення екологізації народного господарства може вестися за такими основними напрямками: Шляхом здійснення системи організаційно-технічних рішень, енергозберігаючих, природоохоронних та інших заходів без істотної перебудови основних виробничих фондів на підприємствах — без зупинки їхньої дії і без зниження випуску продукції. У процесі розширеного відтворення основних фондів народного господарства (нове будівництво, розширення, реконструкція, технічне переозброєння і капітальний ремонт) це досягається проектно-будівельними заходами.
