- •1.Формування ідей сталого розвитку. Перша конференція оон з навколишнього середовища (Стокгольм , 1972 р.).
- •2.Виникнення поняття «сталий розвиток» і формування його сучасної концепції. Діяльність Міжнародної комісії з навколишнього середовища і розвитку (комісія г.Х.Брундтланд). Доповідь г.Х.Брундтланд.
- •3. Конференція оон з навколишнього середовища і розвитку ( Ріо- де- Жанейро, 1992 р.) : підсумки, прийняті документи , значення .
- •4.Декларація оон з навколишнього середовища і розвитку . Основні принципи сталого розвитку .
- •5.«Цілі розвитку тисячоліття», прийняті Асамблеєю оон у. 2000 р.
- •6.Діяльність Римського клубу , групи Worldwatch, модель Леонтьєва.
- •7.Передумови формування засад сталого розвитку. Класична, неокласична та інституціальні школи.
- •8.Поняття про стійкий розвиток. Цілі, завдання стійкого розвитку.
- •9.Фактори ризику для стійкого розвитку.
- •10.Рівні забезпечення сталого розвитку.
- •11. Проблеми стійкого розвитку та напрями розв’язання проблем.
- •12.Принципи забезпечення ср (принцип екологічної республіки, триєдності часів, вічного колодязя, екологічних цілей, екологічної мотивації).
- •13.Глобальні екологічні проблеми людства. Специфіка для різних регіонів планети.
- •14.Класифікація природних факторів та процесів впливу на природу.
- •15.Міжнародне співробітництво з метою сталого розвитку (міжнародні угоди і конвенції щодо охорони атмосфери, Світового океану, переміщення шкідливих речовин та ін.).
- •16.Короткий огляд сучасних концепцій розвитку . Антропоцентризм. Екоцентризм.
- •17.Проблема перенаселеності . Демографічні кризи в історії людства.
- •18.Демографічний перехід , його етапи у країнах з різним ступенем економічного розвитку.
- •19.Основні параметри демографічного процесу , зростання чисельності населення у країнах з різним ступенем економічного розвитку.
- •20.Народонаселення , основні поняття . Управління демографічним процесом.
- •21.Паризька угода 2015 р. Щодо зміни клімату. Кліматична конференція у Марракеші у 2016 р., Марокко. Монреальський протокол.
- •22.Членство України у міжнародних угодах щодо охорони довкілля.
- •23.Повістка 2030 для сталого розвитку - саміті оон зі сталого розвитку (вересень, 2015).
- •24.Передумови і умови переходу країн до сталого розвитку . Проблеми переходу України до сталого розвитку.
- •25.Закономірності взаємовідносин людини і природи.
- •26.Закономірності природокористування
- •27.Закономірності охорони природи.
- •28.Проблема екологізації господарства
- •29.Екологодеструктивні впливи і, іі , ііі рівнів , їх характеристика
- •30.Екологічний моніторинг , його сутність і види.
- •31.Соціально-економічний моніторинг. Показники соціально-екологічного моніторингу.
- •32.Індикатори сталого розвитку , їх види , вимоги до індикаторів.
- •33.Групи критеріїв стійкого розвитку.
- •34.Основні індикатори сталого розвитку, їх характеристика
- •35.Моделі формування індикаторів стійкості
- •36.Індекс людського розвитку ( ілр ) . Індекс щасливої планети. Поняття про екологічний слід.
- •37.Глобалізація, позитивні та негативні наслідки.
- •38.Основні види порушення природного середовища , їх коротка характеристика.
- •39.Порушення рельєфу
- •40.Порушення водних екосистем
- •41.Порушення біоти
- •42.Порушення глобальної екосистеми Землі та вплив на людину
- •43.Поняття про біорізноманіття, його склад і рівні.
- •44.Закономірності біорізноманіття
- •45.Основні варіанти економічної оцінки біорізноманіття.
- •46.Рівні охорони біорізноманіття
- •47.Причини втрати біорізноманіття. Показники біорізноманіття в Україні.
- •48.Поняття про екологічний ризик. Моделювання і прогнозування екологічного ризику.
- •49.Управління екологічним ризиком для забезпечення сталого розвитку.
- •50.Характеристики стійкості систем.
- •51.Механізми зворотного зв’язку.
- •52.Мета, принципи, етапи і зміст екологічної освіти. Екологічна політика , екологічна стратегія , екологічна тактика. Базові напрямки екологічної політики.
- •53.Поняття про екомережу. Елементи екомережі. Досвід інших країн у створенні екомережі.
- •54.Екологічні конфлікти. Стадії та методи вирішення ек.
- •55.Класифікація ресурсних конфліктів. Ресурсна політика у забезпеченні сталого розвитку.
- •56.Характеристика основних енергетичних ресурсів. Геліоенергетика та вітрова енергетика у суспільстві сталого розвитку.
- •57.Сучасні тенденції в енерговиробництві та енергоспоживанні у Європі і світі.
- •58.Роль лісів у функціонуванні біосфери. Середня продуктивність різних типів лісів. Сучасні тенденції у сталому використанні лісових ресурсів.
- •59.Сучасний стан продовольчої проблеми на Землі і в окремих регіонах. Шляхи вирішення продовольчої проблеми.
- •60.“Зелена революція” та її наслідки.
25.Закономірності взаємовідносин людини і природи.
Сучасна технічна цивілізація породила багато проблем , і навіть , загроз для існування всього живого на Землі. Зараз людству загрожує небезпека повільного вимирання внаслідок безперервного погіршання якості навколишнього середовища, а також вичерпання природних ресурсів. Існує 5 глобальних проблем, що потребують негайного вирішення, аби життя на Землі продовжувало б свій подальший розвиток. Ці проблеми :
1. Збереження миру на Землі. За все історію розвитку людського суспільства, за підрахунками вчених , лише біля 100 років на Землі не було війн. Глобалізація економіки, проблеми геополітики наддержав призвели до появи тероризму, що постійно призводить до невиправданих людських жертв та збільшує загрозу використання зброї масового знищення.
2. Подолання відсталості колишніх колоній та залежних країн. Кожна п’ята людина в Світі потерпає від голоду.
3. Збереження і захист природного середовища. Швидка індустріалізація та урбанізація планети, інтенсивна хімізація сільського господарства порушили кругообіг речовин та природні обмінні енергетичні процеси в біосфері, пошкодили її регенераційні механізми, внаслідок чого почалось прогресуюче руйнування.
4.Забезпечення людства достатньою кількістю і безпечними джерелами енергії.
5.Подолання суперечливого над швидкого зростання населення Землі і диспропорцій його складу. За 1 млн. років свого розвитку людство досягло першого млрд. населення приблизно до 1850 р. В 1920-1930 рр. ХХ ст. населення планети становило 2, 5 млрд., в 1987 р. – 5 млрд., а в 1999 р.- 6 млрд. За прогнозами вчених, хоча зростання чисельності населення уповільнилось, до 2050 р. воно досягне 12 млрд., що порушує багато не тільки соціальних , але і екологічних проблем.
Для вирішення глибокої суперечності між людським суспільством та природою потрібна реорганізація всієї системи природокористування. В Західній Європі, де ці питання стали більш гострішими, екологія людини виникла ще на початку ХХ ст. на межі суспільних та біологічних наук.
26.Закономірності природокористування
Природокористува́ння — сфера виробничої та наукової діяльності, вся сукупність засобів, які застосовує суспільство задля комплексного вивчення, освоєння, використання, відновлення, поліпшення й охорони природного середовища та природних ресурсів з метою розвитку продуктивних сил, забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини.. У розвитку взаємовідносин природи і суспільства спостерігаються певні закономірності, пов'язані з рівнем розвитку продуктивних сил і ступенем впливу їх на навколишнє середовище. Різним етапам господарської діяльності відповідали свої принципи природокористування. Так, до другої половини XX в. критерієм ефективності економіки було отримання максимуму матеріальних благ (прибутку) при мінімальних витратах. Природні ресурси та екосистеми сприймалися як невичерпні, а масштаб споживаних ресурсів щодо їх запасів не розглядався в числі параметрів, що визначають економічне зростання. Основними факторами, що лімітують економічний розвиток, вважалися праця і капітал. Така модель економіки, яка превалювала в більшості економічно розвинених країн аж до 1960-70-х рр. була названа фахівцем у галузі системного аналізу К. Боулінгом «Фронтальній економікою». В основі природокористування в цей час лежав так званий «Економічний принцип », коли природа розглядалася як необмежене джерело використовуваних людиною ресурсів і« стічна труба »для різних відходів. Природоохоронна діяльність носила як би благодійний характер, що відповідає тій ролі всемогутнього підкорювача природи, яку людина на себе взяв. Вона обмежувалася створенням окремих заповідників, охороною деяких унікальних пам'яток природи, спорадичною турботою про опинилися на межі зникнення види рослин і тварин.
Такий розвиток природокористування не викликало побоювань аж до останніх десятиліть, так як відносно низький рівень розвитку продуктивних сил не приводив до пори до часу до глобальних екологічних змін. Проблема не стояла гостро при невеликій щільності населення і невисокому рівні промислового виробництва. Однак XX в. ознаменувався швидким зростанням населення (чисельність його на Землі за століття збільшилася в 3 рази) і споживання матеріальних і енергетичних ресурсів. Масштаби виробництва в світі збільшилися в 20 разів. За останні 40 років населення Землі подвоїлося, а рівень промислового виробництва і споживання палива зріс в 4 рази. Техногенні впливи на навколишнє середовище за своїми масштабами стали порівнянними з багатьма природними процесами, діяльність людини призвела до суттєвих порушень кругообігу речовин і обмінних енергетичних процесів у біосфері. Різке погіршення якості навколишнього середовища і зростання у зв'язку з цим економічних витрат призвели до появи концепції охорони природи, змінила концепцію її підкорення, яка панувала в період «фронтальної економіки». Провідним принципом природокористування в індустріально розвинених країнах стає еколого-економічний, згідно з яким критерієм ефективності господарської діяльності є отримання максимальних економічних результатів при мінімальних витратах і мінімальних порушеннях природного середовища.
