20.Народонаселення , основні поняття . Управління демографічним процесом.

Наpодонаселення (населення) являє собою відносно стійку сукупність людей, яка пpиpодно-істоpично фоpмується, безпеpеpвно самовідновлюється в пpоцесі відтвоpення життя. Це - головний матеpіальний компонент людського суспільства Кількість населення - це загальна кількість людей, які проживають на даній території. Природний приріст - співвідношення народжуваності і смертності в країні, Характеристик населення відносить:• освітній рівень;• кваліфікаційну структуру;• співвідношення зайнятих фізичною і розумовою працею;• здоров’я та тривалість життя;• віково-статеву структуру і т.ін. Для управління демографічними процесами застосовують демографічну політику. Головними напрямами демографічної політики держави є стимулювання народження визначеного числа дітей, укріплення сім'ї і сімейних відносин, зниження захворювань і смертності, призупинення депопуляції і безсистемної міграції, створення умов для формування ефективної структури населення і трудових ресурсів, зниження рівня безробіття. Деякі західні демографи зводять проблеми народонаселення до демографічного вибуху і єдиним засобом їх вирішення вважають досягнення нульового приросту населення до 2025—2050 pp. завдяки скороченню народжуваності в країнах, що розвиваються. Прихильники цієї концепції твердять, що технологічними засобами контролю над народжуваністю можна регулювати демографічну ситуацію. На їхню думку, країни, що розвиваються, здатні проводити ефективну демографічну політику, залишаючись порівняно відсталими в економічному, соціальному й культурному відношеннях. Із критикою концепції нульового приросту виступило чимало вчених які відзначають, що стабілізація чисельності світового населення, як одна з умов вирішення проблем народонаселення, являє собою природньо-історичний процес: нульовий ріст населення є не причиною, а наслідком його поступового переходу до стаціонарного стану. При цьому країни, що розвиваються, можуть здійснити перехід від демографічного вибуху до простого відтворення населення або його помірного зростання тільки в процесі одночасного економічного, соціального та культурного розвитку.

21.Паризька угода 2015 р. Щодо зміни клімату. Кліматична конференція у Марракеші у 2016 р., Марокко. Монреальський протокол.

Паризький договір замінить після 2020 року Кіотський протокол – донедавна єдину міжнародну угоду, що зобов'язувала розвинуті держави світу скорочувати викиди парникових газів. Тому учасники конференції вирішили взагалі скасувати будь-які санкції за парникові викиди з 2020 року. У рамках Паризького договору кожна країна сама визначатиме для себе обсяги скорочення викидів і посильно виконуватиме забов'язання. Завдяки такому кроку до нової угоди приєдналося більше 160 країн, частина з яких раніше боялася подавати свої плани скорочення викидів через наявність санкцій. Паризька угода передбачатиме нові зобов'язання для країн, чий економічний статус змінився з часів підписання Кіотського протоколу. Паризька угода міждержавну торгівлю квотами забороняє. Кіотський протокол у цьому плані послуговувався сталим списком країн із фіксованими зобов'язаннями. Тобто, кожна країна Кіотського протоколу має утримувати викиди парникових газів на певному рівні, незалежно від того, чи перебуває вона в стані війни з іншою країною, чи потерпає від економічної кризи. Паризький договір, у свою чергу, пропонує низку критеріїв, за допомогою яких завжди можна переоцінити реальні можливості будь-якої країни щодо її внеску у скорочення викидів. Головна ціль нової угоди – утримати підвищення середньої температури в світі в межах 2 градусів по Цельсію і спробувати скоротити його до 1,5°С. Україна пообіцяла не перевищити впродовж наступних 15 років рівень викидів парникових газів на рівні 60% від 1990року. Таке рішення, на думку фахівців, є неоднозначним – адже вже зараз Україна викидає лише близько 40% газів від 1990 року. На зустрічі у Марракеші(2016) починають виробляти конкретні правила для втілення Паризької угоди на практиці. Нагадаємо, основні цілі документу, покликаного замінити Кіотський протокол, — обмеження глобального потепління на рівні +2°C і збільшення здатності країн світу до адаптації до негативних впливів зміни клімату. 16 вересня 1987 року, в канадському Монреалі був підписаний протокол про речовини, котрі руйнують озоновий шар. Монреальський протокол, передбачав конкретні зобов'язання Сторін щодо запобігання руйнування озонового шару.Необхідність прийняття таких заходів стала очевидна після того, як група дослідників Антарктичного управління Великобританії, проаналізувавши дані зібрані в період з 1975 до 1984 роки, оголосила про виявлення озонової діри над Антарктидою. Тим самим була підтверджена гіпотеза про те, що довгоживучі галогеновмісні сполуки, які повсюдно використовувалися в той час хлорфторвуглеці, потрапляючи в атмосферу, можуть руйнувати стратосферний озон.