1.2.1 Глибока переробка газойлів

В світовій практиці при поглибленій і глибокій переробці нафти виключно широкого поширення набули схеми переробки мазуту за допомогою вакуумної або глубоковакуумної перегонки з подальшою хімічною переробкою вакуумного (або глубоковакуумного) газойлю у компоненти моторних палив.

Технологія хімічної переробки вакуумного газойлю в нафтопереробці давно засвоєна і не представляє значних технічних труднощів.

Раціональна переробка паливного напряму вакуумних (350-500°С) або глубоковакуумних (350 - (500-620) °С газойлів може бути здійснена за допомогою наступних технологічних процесів (рис. 1.2):

а) гідрознесірення (ГЗ) при тиску 5 - 6 МПа і каталітичного крекінгу (КК) гідрогенізату з отриманням високооктанового компонента автобензину, середніх дистилятів і газів КК – сировини процесів алкілування і для отримання метилтретбутилового ефіру;

б) легкого гідрокрекінгу (ЛГК) при тиску 5-6 МПа з отриманням фракції дизельного палива і каталітичного крекінгу газойлю з отриманням компонентів високооктанових бензинів, середніх дистилятів і газів КК;

в) гідрокрекінгу (ГК) при тиску 15 МПа і більш на стаціонарному шарі каталізатора з отриманням автобензину, реактивного палива для надзвукової авіації і зимових або арктичних сортів дизельних палив;

г) гідрознесірення при тиску 5-6 МПа, термічного крекінгу (ТКДС) гідрогенізату і сповільненого коксування (СК) малосірчистого дистиляту крекінг-залишку з отриманням високоякісного малозольного електродного коксу (голчаної структури) і дистилятних фракцій, що вимагають подальшого облагороджування.

де ГЗ – гідрознесірення; КК – каталітичний крекінг; ГК – гідрокрекінг; ТКДС – термічний крекінг дистиляту; ЛГК – легкий гідрокрекінг; СК – сповільнене коксування

Рисунок 1.2 – Схеми хімічної переробки вакуумного (глубоковакуумного) газойлю 350-(500-600)ºС сірчистій нафті [3]

У вітчизняній і закордонній нафтопереробці найбільше поширення має варіант переробки вакуумного газойлю за схемою рис. 1.2,а, що дозволяє отримати з сировини значно більше високооктанових компонентів автобензинів в порівнянні з іншими варіантами. Прийнятий за основу в моделі КТ-1у і КТ-2 варіант за схемою рис. 1.2,б, де гідроочистка вакуумного газойлю замінена на легкий гідрокрекінг, дозволяє декілька збільшити вихід дизельного палива (приблизно на 25-30%) і зменшити навантаження на каталітічний крекінг. Варіант переробки вакуумного газойлю за схемою рис. 1.2,в (з застосуванням гідрокрекінгу) вимагає збільшених капітальних витрат, проте володіє такою важливою перевагою, як висока технологічна гнучкість відносно регулювання співвідношення дизельне паливо: бензин: реактивне паливо. Крім того, дизельне і реактивне палива при гідрокрекінгу виходять вищої якості, особливо за низькотемпературними властивостями, що дозволяє використовувати їх для виробництва зимових і арктичних сортів цих палив. Варіант 1.2,г також знаходить використання на НПЗ, коли треба забезпечити всезростаючі потреби електродної промисловості і електрометалургії у високоякісному малозольному голчаному коксі, хоча газами і рідкими дистилятами термодеструктивних процесів значно поступаються за якістю аналогічним продуктам каталітичних процесів.

У таблиці. 1.1 дана порівняльна оцінка найбільш вагомих переваг і недоліків схем мал. 1.2,а-г за такими показниками, як вихід і якість моторних палив, співвідношення дизельне паливо: бензин, витрата водню, тиск процесу і капітальні витрати. Проте слід відзначити, що такий порівняльний аналіз без детального техніко-економічного обґрунтування і без врахування потреби економічного району в тих або інших нафтопродуктах не є досить об'єктивним, проте він дозволяє вибрати найбільш переважні і технічні варіанти, що легше реалізовуються.

Таблиця 1.1 – Порівняльна характеристика схем переробки вакуумного (глубоковакуумного) газойлю.

Схеми рис.1.2	Переваги	Недоліки
а	1. Високиі вихід і якість бензину.	1. Низькі вихід і цетанове число дизпалива. 2. Низьке співвідношення дизпаливо: бензин.
б	1. Високі вихід і якість палив. 2. Співвідношення дизпаливо: бензин вище, ніж у схемі рис.1.2,а.	1. Підвищенні витрати водню, на відміну від схеми рис.1.2,а.
в	1. Високі вихід і якість дизпалив. 2. Високе співвідношення дизпаливо: бензин.	1. Високий тиск процесу. 2. Підвищенні витрати водню. 3. Високі капітальні витрати.
г	1. Висока якість коксу.	1. Високі капітальні витрати. 2. Низька якість і помірний вихід палив.