Відповіді до ККЗ з професії "Оператор комп'ютерної верстки"

Завдання 1. Робота в CorelDraw

1. Яким чином задається інформація про зображення у векторному форматі?

У векторному форматі зображення задається як сукупність окремих об'єктів, описаних математично. Наприклад, відрізок прямої у векторному форматі задається координатами початку й кінця.

2. У яких випадках доцільно застосовувати векторну графіку?

Векторну графіку доцільно застосовувати у випадках, коли принципове значення має збереження чітких контурів та точних розмірів, Наприклад, креслення, логотипи, емблеми тощо.

3. Описати чотири переваги та чотири недоліки векторної графіки.

Переваги векторної графіки:

1. Зміна розмірів векторного зображення не впливає на його якість.

2. Збільшення розмірів векторного зображення не спричиняє збільшення розмірів файлу.

3. Кожний елемент зображення можна легко виділити й редагування незалежно від інших елементів.

4. Векторні зображення без проблем перетворюються у растрові.

Недоліки векторної графіки:

1. Не існує пристроїв автоматичного введення зображень в векторному форматі.

2. Векторні зображення надмірно жорсткі („не живі”), тому векторна графіка не придатна для створення фотореалістичних зображень.

3. Практично неможливо перетворити растрове зображення у векторне.

4. Кількість ефектів, що використовуються у векторних редакторах для обробки векторного зображеннями є невеликою.

1. Назвати позначені цифрами на малюнку елементи інтерфейсу робочого вікна програми CorelDRAW.

У векторному форматі зображення задається як сукупність окремих об'єктів, описаних математично. Наприклад, відрізок прямої у векторному форматі задається координатами початку й кінця.

2. В чому полягає відмінність Панелі Властивостей від усіх інших панелей?

На відміну від усіх інших панелей, Панель Властивостей постійно змінюється. Вигляд Панелі Властивостей залежить від обраного інструменту та від виділеного об'єкту.

3. У яких випадках Панель Властивостей налагоджує властивості об'єктів, а в яких – параметри інструментів?

В програмі CorelDRAW один із інструментів завжди є активним, за замовчуванням – це інструмент "Стрілка". Панель Властивостей містить параметри для налагодження властивостей виділених об'єктів, ці параметри змінюються в залежності від того, який із інструментів є активним на даний момент. Таким чином можна налагоджувати форму та зафарбування об'єкта, чи змінювати параметри застосованого ефекту.

Якщо виділених об'єктів немає, на Панелі властивостей будуть доступними тільки параметри налагодження обраного інструмента. Зміна параметрів на Панелі властивостей в цьому випадку визначає яким чином надалі буде працювати даний інструмент.

1. Назвати три типи вузлів, що використовуються в програмі CorelDRAW для редагування форми об'єктів.

Для редагування форми об'єктів в програмі CorelDRAW використовуються наступні три типи вузлів:

1. симетричний;

2. згладжений;

3. кутовий.

2. Скільки контрольних точок може мати вузол кривої? Яким чином розміщуються контрольні точки вузлів різних типів?

Вузол кривої може мати одну або дві контрольні точки, або не мати таких точок взагалі.

Вузол не містить контрольних точок, якщо він з'єднує два прямолінійних сегменти, або є крайнім вузлом незамкненого прямолінійного сегменту.

Вузол містить одну контрольну точку, якщо він з'єднує криволінійний та прямолінійний сегменти, або є крайнім вузлом незамкненого криволінійного сегменту.

Вузол містить дві контрольні точки, якщо він з'єднує два криволінійні сегменти.

Контрольні точки симетричного вузла розташовані на одній прямій (що проходить через цей вузол), на однаковій відстані від вузла.

Контрольні точки згладженого вузла розташовані на одній прямій (що проходить через цей вузол), відстані від контрольних точок до вузла можуть бути різними.

Контрольні точки кутового вузла розташовані на прямих, точкою перетину яких є цей вузол, відстані від контрольних точок до вузла можуть бути різними.

3. Що відбувається під час переміщення однієї контрольної точки вузлів різних типів?

При переміщення однієї контрольної точки симетричного вузла інша контрольна точка переміщується у протилежному напрямку, але відстані між контрольними точками та вузлом рівні між собою.

При переміщення однієї контрольної точки згладженого вузла інша контрольна точка переміщується у протилежному напрямку, при цьому відстані між контрольними точками та вузлом можуть бути різними.

При переміщення однієї контрольної точки кутового вузла інша контрольна точка не переміщується.

4. Як називається виділена на малюнку група інструментів? Які інструменти входять у цю групу?

Виділена на малюнку група інструментів називається "Прямокутник". В цю групу входить два інструменти: "Прямокутник" та "Прямокутник по трьох точках".

5. Для чого призначені інструменти, вказаної на малюнку групи?

Обидва інструменти призначені для створення прямокутників.

Обидва інструменти дозволяють створювати квадрати, для цього під час малювання слід утримувати клавішу Ctrl.

Інструмент "Прямокутник" створює прямокутники зі сторонами, паралельними до сторін сторінки документа. Якщо двічі поспіль клацнути інструмент "Прямокутник" – створиться прямокутник формату сторінки документа.

Інструмент "Прямокутник по трьох точках" дозволяє створювати прямокутники, сторони яких розташовані під довільним кутом до сторінки документа.

6. В чому полягає відмінність у застосуванні інструментів, вказаної на малюнку групи?

Інструмент "Прямокутник" працює наступним чином. Слід клацнути лівою кнопкою миші в довільному місці документа та, утримуючи ліву кнопку миші, перетягнути курсор по діагоналі. На екрані з'являється зображення прямокутника, для завершення малювання якого слід відпустити ліву кнопку миші.

Інструмент "Прямокутник по трьох точках" працює по іншому. Слід клацнути лівою кнопкою миші в довільному місці документа та, утримуючи ліву кнопку миші, перетягнути курсор по діагоналі. На екрані з'являється пряма лінія одна із сторін майбутнього прямокутника, яка визначає його кут повороту. Обравши напрямок лінії, слід відпустити ліву кнопку миші та перемістити курсор у іншому напрямку. На екрані з'являється зображення прямокутника, для завершення малювання якого знову слід клацнути ліву кнопку миші.

1. Параметри якого інструмента програми CorelDRAW відповідає зображена на малюнку Панель Властивостей?

1	2	3	4	5	6	7	8	9

На малюнку зображена Панель Властивостей інструменту "Стрілка".

2. Для чого призначений інструмент, Панель Властивостей якого зображена на малюнку?

Інструмент "Стрілка" призначений для виділення, переміщення та трансформування об'єктів.

3. Описати призначення позначених цифрами параметрів Панелі Властивостей, зображеної на малюнку?

1. Визначає формат активної сторінки документа.

2. Відображає ширину (вгорі) та висоту (внизу) активної сторінки документа, у цих полях користувач може вказати нестандартні розміри.

3. Визначає книжкову орієнтацію для активної сторінки документа.

4. Визначає альбомну орієнтацію для активної сторінки документа.

5. Цей параметр вказує, що обрані розміри та орієнтація сторінки будуть застосовуватись до всіх сторінок документа

6. Цей параметр вказує, що обрані розміри та орієнтація сторінки будуть застосовуватись тільки до даної сторінки документа.

7. У цьому полі обирається одиниця вимірювання для всього документа (розміри об'єктів, мітки на лінійках тощо).

8. Цей параметр визначає відстань на яку будуть переміщуватися виділені об'єкти (або вузли) клавіатурними стрілками.

9. Визначає зміщення по осі Х та по осі Y дублікатів об'єкта.

1. Якому об'єкту програми CorelDRAW відповідає зображена на малюнку Панель Властивостей?

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12

На малюнку зображена Панель Властивостей об'єкта "прямокутник".

2. Якою цифрою позначена на малюнку точка прив'язки і для чого вона призначена?

Точка прив'язки позначена на малюнку цифрою 1. Точка прив'язки визначає точку рамки виділення прямокутника, відносно якої будуть відбуватися масштабування, віддзеркалення та позиціювання прямокутника за числовими значеннями, вказаними у відповідних полях цієї Панелі Властивостей.

3. Описати призначення параметрів Панелі Властивостей, зображеної на малюнку?

1. Точка прив'язки.

2. Координати точки прив'язки.

3. Ширина (вгорі) та висота (внизу) рамки виділення прямокутника. Якщо сторони прямокутника паралельні сторонам сторінки документа, то ці розміри відповідають розмірам прямокутника.

4. Ширина (вгорі) та висота (внизу) прямокутника у відсотках у порівнянні з його початковими розмірами.

5. Замкнутий замок забезпечує пропорційну зміну розмірів прямокутника.

6. Кут повороту прямокутника відносно осі Х у напрямку проти руху годинникової стрілки.

7. Вмикає горизонтальне віддзеркалення прямокутника.

8. Вмикає вертикальне віддзеркалення прямокутника.

9. Вмикає режим заокруглення кутів прямокутника.

10. Вмикає режим виїмки кутів прямокутника.

11. Вмикає режим зрізування кутів прямокутника.

12. У цих полях вказуються числові значення обраного в полях 9-11 оформлення для кожного із чотирьох кутів прямокутника. Замкнутий замочок забезпечує пропорційні зміни значень всіх чотирьох полях.

1. Якому об'єкту програми CorelDRAW відповідає зображена на малюнку Панель Властивостей?

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13

На малюнку зображена Панель Властивостей об'єкта "еліпс".

2. Назвати два інструменти, за допомогою яких міг можна створити об'єкт "еліпс"? Назвати три типи фігур, що можуть бути створені цими інструментами.

Даний об'єкт був створений інструментом "Еліпс" або інструментом "Еліпс по трьох точках".

За допомогою цих інструментів можна створити фігури трьох типів – еліпс, сектор, дуга. За допомогою Панелі Властивостей можна виконувати взаємне перетворення цих фігур.

Програма CorelDRAW класифікує ці три фігури як об'єкт "еліпс".

3. Описати призначення параметрів Панелі Властивостей, зображеної на малюнку?

1. Точка прив'язки визначає точку рамки виділення еліпса, відносно якої будуть відбуватися масштабування, віддзеркалення та позиціювання еліпса за числовими значеннями, вказаними у відповідних полях цієї Панелі Властивостей.

2. Координати точки прив'язки.

3. Ширина (вгорі) та висота (внизу) рамки виділення еліпса.

4. Ширина (вгорі) та висота (внизу) еліпса у відсотках у порівнянні з його початковими розмірами.

5. Замкнутий замок забезпечує пропорційну зміну розмірів еліпса.

6. Кут повороту еліпса відносно осі Х у напрямку проти руху годинникової стрілки.

7. Вмикає горизонтальне віддзеркалення еліпса.

8. Вмикає вертикальне віддзеркалення еліпса.

9. Вмикає режим "еліпс", якщо попередньо були виділені сектор або дуга, вони перетворяться на еліпс.

10. Вмикає режим "сектор", якщо попередньо були виділені еліпс або дуга, вони перетворяться на сектор.

11. Вмикає режим "дуга", якщо попередньо були виділені еліпс або сектор, вони перетворяться на дугу.

12. У цих полях вказуються числові значення початкового та кінцевого кутів сектора чи дуги. Для еліпса ці значення співпадають.

13. Ця кнопка змінює напрямок дуги чи сектора – значення початкового кута заміниться на значення кінцевого кута та навпаки.

1. Якій групі інструментів програми CorelDRAW відповідає зображена на малюнку Панель Властивостей?

1	2	3	4	5	6	7	8

На малюнку зображена Панель Властивостей інструментів групи "Масштаб".

2. Назвати два інструменти, що входять у вище згадану групу та пояснити їх призначення.

В групу Масштаб входить два інструменти "Масштаб" (або "Лупа") та "Рука".

Інструмент "Лупа" дозволяє змінювати масштаб відображення документа в інтерактивному режимі.

Інструмент "Рука" дозволяє переміщувати зображення документа в робочій області вікна.

Ці інструменти мають спільну Панель Властивостей, за допомогою якої можна керувати масштабом відображення документа в робочій області вікна.

3. Описати призначення параметрів Панелі Властивостей, зображеної на малюнку?

1. В цьому полі відображається значення поточного масштабу, не залежно від способу його вибору. В цьому полі можна обрати такі числові значення масштабу, як 100% чи 200% тощо, та значення, що задаються іншими кнопками цієї панелі. Також в цьому полі можна вказати довільне значення масштабу.

2. Дана кнопка збільшує значення поточного масштабу відображення вдвічі.

3. Дана кнопка зменшує значення поточного масштабу відображення вдвічі.

4. Дана кнопка припасовує масштаб відображення таким чином, щоб виділений об'єкт зайняв максимальну площу у робочому вікні програми.

5. Дана кнопка припасовує масштаб відображення таким чином, щоб у робочому вікні програми відображалися усі об'єкти сторінки.

6. Дана кнопка припасовує масштаб відображення таким чином, щоб у робочому вікні програми повністю відобразилася сторінка документа.

7. Дана кнопка припасовує масштаб відображення до ширини сторінки документа.

8. Дана кнопка припасовує масштаб відображення до висоти сторінки документа.

1. Як називається виділена на малюнку група інструментів? Назвати два інструменти, що входять у дану групу?

Виділена на малюнку група інструментів називається "Масштаб"(або "Лупа"). В цю групу входить два інструменти: "Масштаб" ("Лупа") та "Рука".

2. Для чого призначені інструменти, вказаної на малюнку групи?

Інструменти групи "Масштаб" призначення для керування відображенням документа в робочій області вікна програми.

Інструмент "Лупа" дозволяє змінювати масштаб відображення документа в інтерактивному режимі.

Інструмент "Рука" переміщує зображення документа в робочій області вікна.

Ці інструменти мають спільну Панель Властивостей, за допомогою якої можна керувати масштабом відображення документа в робочій області вікна.

3. Пояснити принцип роботи цих інструментів.

Інструмент "Масштаб" ("Лупа") працює наступним чином.

Для збільшення масштабу відображення конкретної частини документа слід обвести даним інструментом потрібний фрагмент, утримуючи ліву кнопку миші. При цьому на екрані з'являється прямокутна пунктирна рамка обведення фрагменту. Коли фрагмент обраний, слід відпустити ліву кнопку миші. Обведений фрагмент повністю розмітиться в центрі робочої області вікна програми з максимально допустимим масштабом. Зменшення масштабу відбувається аналогічно, з тією тільки різницею, що під час обведенні фрагменту слід утримувати праву кнопку миші.

Якщо обрати даний інструмент та клацнути робочу область лівою кнопкою миші, масштаб відображення збільшиться вдвічі, а в центрі робочої області опиниться точка, яку клацнули.

Якщо обрати даний інструмент та клацнути робочу область правою кнопкою миші, масштаб відображення зменшиться вдвічі, а в центрі робочої області опиниться точка, яку клацнули.

Інструмент "Рука" використовується у випадку, коли встановлений оптимальний масштаб для роботи, але він не дозволяє бачити усі фрагменти. В цьому випадку слід обрати інструмент "Рука", на екрані з'явиться зображення руки. Тепер слід клацнути лівою кнопкою миші в довільному місці робочої області вікна та перетягнути зображення на екрані, утримуючи ліву кнопку миші.

1. Якому об'єкту програми CorelDRAW відповідає зображена на малюнку Панель Властивостей?

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10

На малюнку зображена Панель Властивостей об'єкта "багатокутник".

2. Вкажіть п'ять інструментів, що входять в групу "Об'єкт"?

В групу "Об'єкт" входять наступні інструменти: "Багатокутник, "Зірка", "Комплексна зірка", "Решітка" ("Міліметрівка"), "Спіраль".

3. Описати призначення параметрів Панелі Властивостей, зображеної на малюнку?

1. Точка прив'язки визначає точку рамки виділення багатокутника, відносно якої будуть відбуватися масштабування, віддзеркалення та позиціювання багатокутника за числовими значеннями, вказаними у відповідних полях цієї Панелі Властивостей.

2. Координати точки прив'язки.

3. Ширина (вгорі) та висота (внизу) рамки виділення багатокутника.

4. Ширина (вгорі) та висота (внизу) багатокутника у відсотках у порівнянні з його початковими розмірами.

5. Замкнутий замок забезпечує пропорційну зміну розмірів багатокутника.

6. Кут повороту багатокутника відносно осі Х у напрямку проти руху годинникової стрілки.

7. Вмикає горизонтальне віддзеркалення багатокутника.

8. Вмикає вертикальне віддзеркалення багатокутника.

9. Визначає кількість сторін багатокутника.

10. Визначає способи обтікання даного багатокутника текстом.

1. Якому об'єкту програми CorelDRAW відповідає зображена на малюнку Панель Властивостей?

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10

На малюнку зображена Панель Властивостей об'єкта "зірка".

2. Яким чином задається гострота кутів об'єкта "зірка"?

Гострота кутів зірки задається у відсотках, але тільки цілими значеннями від 1 до 99. Якщо гостроті кутів рівна 1,зірка практично не відрізняється від багатокутника.

3. Описати призначення параметрів Панелі Властивостей, зображеної на малюнку?

1. Точка прив'язки визначає точку рамки виділення зірки, відносно якої будуть відбуватися масштабування, віддзеркалення та позиціювання зірки за числовими значеннями, вказаними у відповідних полях цієї Панелі Властивостей.

2. Координати точки прив'язки.

3. Ширина (вгорі) та висота (внизу) рамки виділення зірки.

4. Ширина (вгорі) та висота (внизу) зірки у відсотках у порівнянні з її початковими розмірами.

5. Замкнутий замок забезпечує пропорційну зміну розмірів зірки.

6. Кут повороту зірки відносно осі Х у напрямку проти руху годинникової стрілки.

7. Вмикає горизонтальне віддзеркалення зірки.

8. Вмикає вертикальне віддзеркалення зірки.

9. Визначає кількість кутів зірки.

10. Визначає гостроту кутів зірки.

1. Якому об'єкту програми CorelDRAW відповідає зображена на малюнку Панель Властивостей?

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10

На малюнку зображена Панель Властивостей об'єкта "комплексна зірка".

2. Яким чином задається гострота кутів об'єкта "комплексна зірка"?

Гострота кутів зірки задається цілими значеннями. Гострота кутів комплексної зірки вказує на те через скільки сусідніх вершин одна вершина цієї зірки з'єднається з іншою вершиною. Що більше кутів містить комплексна зірка, то більше значення гостроти можна задати.

3. Описати призначення параметрів Панелі Властивостей, зображеної на малюнку?

1. Точка прив'язки визначає точку рамки виділення комплексної зірки, відносно якої будуть відбуватися масштабування, віддзеркалення та позиціювання комплексної зірки за числовими значеннями, вказаними у відповідних полях цієї Панелі Властивостей.

2. Координати точки прив'язки.

3. Ширина (вгорі) та висота (внизу) рамки виділення комплексної зірки.

4. Ширина (вгорі) та висота (внизу) комплексної зірки у відсотках у порівнянні з її початковими розмірами.

5. Замкнутий замок забезпечує пропорційну зміну розмірів комплексної зірки.

6. Кут повороту комплексної зірки відносно осі Х у напрямку проти руху годинникової стрілки.

7. Вмикає горизонтальне віддзеркалення комплексної зірки.

8. Вмикає вертикальне віддзеркалення комплексної зірки.

9. Визначає кількість кутів комплексної зірки.

10. Визначає гостроту кутів комплексної зірки.

1. Яким інструментам програми CorelDRAW відповідають зображені на малюнку Панель Властивостей?

1				2	3	4	5

На малюнку ліворуч зображена Панель Властивостей інструмента "Решітка". На малюнку праворуч зображена Панель Властивостей інструмента "Спіраль".

2. В чому полягає різниця між симетричною та логарифмічною спіралями?

У симетричній спіралі відстань між витками є постійною. У логарифмічній спіралі відстань між витками збільшується від центру спіралі до її краю.

3. Описати призначення параметрів Панелей Властивостей, зображених на малюнках та пояснити чому ці два інструменти мають спільну Панель Властивостей.

1. У верхньому полі вказується кількість стовпців решітки, у нижньому – кількість рядків.

2. У цьому полі вказується кількість витків майбутньої спіралі.

3. Дана кнопка вмикає режим побудови симетричної спіралі.

4. Дана кнопка вмикає режим побудови логарифмічної спіралі.

5. Цей параметр визначає інтенсивність змінення відстані між витками логарифмічної спіралі.

Інструменти "Решітка" та "Спіраль" мають спільну Панель Властивостей, оскільки їм обом притаманна спільна особливість, яка полягає в тому, що після створення відповідних об'єктів цими інструментами, параметри, обрані на даній Панелі Властивостей не налагоджуються.

1. Назвати два інструменти програми CorelDRAW, що входять у групу "Розумні інструменти".

У групу "Розумні інструменти" входять інструменти "Розумне малювання" та "Розумна заливка".

2. Пояснити призначення цих.

Інструмент "Розумний олівець" перетворює намальовані від руки об'єкти в правильні геометричні фігури.

Інструмент "Розумна заливка" дозволяє зафарбовувати довільну замкнену область.

3. Описати принцип роботи цих інструментів.

Панель Властивостей інструменту "Розумний олівець" містить два параметри для налагодження його роботи – рівень розпізнавання фігури та рівень згладження фігури. Намальовані цим інструментом прямокутники, еліпси та зірки перетворюються у відповідні примітиви, паралелограми, трапеції, стрілки – в стандартні фігури. Можна використовувати цей інструмент без режиму розпізнавання фігур для максимального згладження об'єктів під час малювання.

За допомогою інструмента "Розумна заливка" можна зафарбувати області перетину об'єктів, чи замкнені ділянки об'єкта, наприклад, фрагменти комплексної зірки. Цей інструмент не просто зафарбовує замкнені області, а створює при цьому нові об'єкти. Для інструменту "Розумна заливка" вказується тільки кольори заливки й контуру, та товщина контуру.

1. Описати чотири операції трансформування, які можна виконувати над об'єктами в програмі CorelDRAW.

В програмі CorelDRAW можна виконувати наступні операції трансформування об'єктів :

1. Зміна розмірів (масштабування).

2. Поворот.

3. Дзеркальне відображення.

4. Нахил.

Ці операції можна виконувати різними способами – в інтерактивному режимі ("на око"), або задавати точні параметри трансформування. Можна застосовувати трансформування не до самого об'єкта, а до його дубліката.

2. Назвати п'ять способів виконання трансформування об'єктів.

В програмі CorelDRAW об'єкти можна трансформувати такими способами:

1. за допомогою інструмента "Стрілка";

2. за допомогою Панелі Властивостей;

3. за допомогою Панелі Трансформування;

4. за допомогою докера "Трансформування";

5. за допомогою інструмента "Довільне трансформування".

3. Описати процес трансформування об'єкта за допомогою інструмента "Стрілка".

За допомогою інструмента "Стрілка" можна виконувати усі операції трансформування в інтерактивному режимі.

Спочатку слід виділити об'єкт інструментом "Стрілка".

Для зміни висоти чи ширини об'єкта слід перетягувати відповідний боковий маркер рамки виділення. Для пропорційної зміни розмірів слід перетягувати довільний кутовий маркер рамки виділення.

Для горизонтально віддзеркалення слід перетягувати лівий чи правий боковий маркер рамки виділення через протилежний маркер. Для вертикального віддзеркалення слід перетягувати верхній чи нижній боковий маркер рамки виділення через протилежний маркер. Для одночасного вертикального та горизонтального віддзеркалення слід перетягувати кутовий маркер рамки виділення через протилежний маркер.

Для виконання повороту або нахилу об'єкта слід ще раз клацнути виділений об'єкт інструментом "Стрілка". Навколо об'єкта з'являться маркери повороту (кутові) та нахилу (бокові) та маркер центру повороту. За допомогою кутових та бокових маркерів можна здійснювати поворот та нахил об'єкта. Маркер центра повороту можна перемістити в довільну точку, відносно цієї точки буде відбуватись обертання об'єкта. На операцію нахил зміщення центру повороту не впливає.

Усі проведені над об'єктом трансформування можна скасувати в будь-який час. Для цього слід виділити об'єкт та виконати команду "Скасувати трансформування" із меню "Впорядкувати".

1. Назвати чотири операції трансформування, які можна виконувати над об'єктами в програмі CorelDRAW.

В програмі CorelDRAW можна виконувати наступні операції трансформування об'єктів :

1. Зміна розмірів (масштабування).

2. Поворот.

3. Дзеркальне відображення.

4. Нахил.

2. Назвати п'ять способів виконання операцій трансформування об'єктів.

В програмі CorelDRAW об'єкти можна трансформувати такими способами:

1. за допомогою Панелі Властивостей;

2. за допомогою Панелі Трансформування;

3. за допомогою інструмента "Стрілка";

4. за допомогою інструмента "Довільне трансформування".

5. за допомогою докера "Трансформування";

3. Описати призначення кожного способу трансформування.

Панель Властивостей довільного виділеного об'єкта чи групи об'єктів містить команди для точного трансформування – поворот, розмір , горизонтальне та вертикальне віддзеркалення. Якщо до об'єктів були застосовані певні ефекти, або активним є не інструмент "Стрілка", елементи керування трансформуванням на Панелі Властивостей недоступні. В цьому випадку може бути корисною панель "Трансформування". Ця панель повторює параметри трансформування Панелі властивостей та містить параметри налагодження нахилу. Також можна увімкнути режим застосування трансформації до дубліката. Ці два способи використовуються у випадках, коли точні значення параметрів мають принципове значення, наприклад, для створення логотипів, емблем, креслень тощо.

За допомогою інструмента "Стрілка" можна виконувати усі операції трансформування в інтерактивному режимі, обираючи потрібні параметри візуально. Також можна виконувати трансформування в інтерактивному режимі інструментом "Довільне трансформування". Трансформування за допомогою цього інструмента відрізняється від аналогічних операцій інструментом "Стрілка" тим, що його можна проводити відносно довільної точки робочої області. Такий спосіб доволі складний і потребує певного досвіду. Ці два способи використовується для художніх робіт, коли точні параметри принципового значення не мають.

Докером "Трансформування" зручно керувати трансформуванням дублікатів, оскільки він дозволяє створювати за один крок потрібку кількість дублікатів.

1. У яких випадках кнопки логічних операцій відображаються на Панелі Властивостей? Яким іще способом можна виконувати логічні операції?

Кнопки логічних операцій відображаються на Панелі Властивостей, якщо інструментом "Стрілка" виділено більше одного об'єкта. Логічні операції можна виконувати також за допомогою докера "Формування", який завантажується із меню "Вікно".

2. Які властивості успадковують об'єкти, що утворюються внаслідок виконання логічних операцій. Яким чином відбувається успадкування, якщо логічні операції виконувались за допомогою кнопок на Панелі Властивостей?

Об′єкти, що утворюються внаслідок виконання операцій, успадковують такі властивості об′єкта:

1. заливка;

2. колір обведення (контуру). ;

3. параметри обведення – тип штриха, товщина штриха тощо.

Об′єкти, що утворюються внаслідок виконання операцій "Комбінування", "Об'єднання" та "Перетин", успадковують властивості останнього виділеного об′єкта. Якщо об′єкти були виділені обведенням інструментами групи "Стрілка", останнім виділеним вважається об′єкт, що знаходиться на найнижчому рівні.

3. Назвати які логічні операції виконує кожна із позначених на малюнку кнопок та пояснити суть кожної із цих операцій.

	1		2	3	4	5	6	7	8

1. Операція "Комбінування" об′єднує виділені об′єкти в єдиний об′єкт. Області, що перекриваються парною кількістю об′єктів стають прозорими.

2. Операція "Об'єднання" об′єднує виділені об′єкти в єдиний об′єкт.

3. Операція "Обрізка" в об′єкті, що був виділеним останнім, видаляє області, що перекриваються іншими об′єктами.

4. Операція "Перетин" утворює новий об’єкт із спільної області усіх виділених об′єктів.

5. Операція "Спрощення" у кожному із виділених об’єктів видаляє ті частини, які перекриваються об’єктами вищих рівнів (невидимі частини).

6. Операція "Передній мінус задній" із об′єкта, що знаходиться на найвищому рівні, видаляє усі області, які перекриваються об′єктами нижчих рівнів.

7. Операція "Задній мінус передній" із об′єкта, що знаходиться на найнижчому рівні, видаляє усі області, які перекриваються об′єктами вищих рівнів.

8. Операція "Створення границі" створює новий об′єкт обведенням усіх виділених об′єктів.

1. Назвати сім інструментів, що входять у групу "Інтерактивні ефекти" та пояснити чому ці інструменти називаються інтерактивними.

В групу "Інтерактивні ефекти" входять наступні інструменти:

1. перетікання;

2. контур;

3. спотворення;

4. тінь;

5. оболонка;

6. видавлювання (об'єм);

7. прозорість.

Ці інструменти називаються інтерактивними, тому що ефект можна побачити уже в процесі створення, а також можна налагоджувати ці ефекти за допомогою спеціальних маркерів, спостерігаючи за змінами, що відбуваються.

2. Назвати три типи спотворень та пояснити суть кожного із них?

Інструмент "Спотворення" дозволяє застосувати до об'єкта три типи спотворень.

1. Спотворення типу "Тягни-штовхай" змінює форму об'єкта, стискаючи одні ділянки об'єкта та розтягуючи інші.

2. Спотворення типу "Зиґзаґ" змінює форму об'єкта, створюючи зубці вздовж його периметру.

3. Спотворення типу "Скрутка" змінює форму об'єкта, створюючи завитки.

3. Пояснити основні параметри налагодження для кожного типу спотворення.

Для всіх типів спотворення можна увімкнути режим "Спотворення із центру".

Поверх одного спотворення можна застосувати інше.

Для спотворення типу "Тягни-штовхай" можна змінити інтенсивність ефекту. Числові значення цього параметру можуть бути додатніми та від'ємними, визначаючи таким чином напрямок спотворення – назовні об'єкта чи до його середини.

Для спотворення типу "Зиґзаґ" можна змінити висоту та густину зубців. Окрім цього можна увімкнути додаткові режими:

• режим згладженого спотворення забезпечить заокруглення зубців;

• режим локального спотворення буде створювати великі зубці на окремих ділянках об'єкта, а на інших – ледь помітні зубці;

• режим випадкового спотворення створить вздовж периметру об'єкта зубці різних розмірів у випадковій послідовності.

Для спотворення типу "Скрутка" можна вказати кут пороту завитка, кількість повних обертів, що визначає кількість витків, та напрямок обертання – за годинниковою стрілкою чи проти.

Можна скопіювати спотворення із одного об'єкта на інший.

Будь-яке спотворення можна скасувати.

Можна перетворити спотворений об'єкт у криву, після чого скасувати спотворення неможливо.

1. Назвати два типи властивостей графічних об'єктів, які можна копіювати з одного об'єкта на інший в програмі CorelDRAW.

В програмі CorelDRAW можна копіювати наступні властивості графічних об'єктів:

1. Заливка об'єкта.

2. Обведення об'єкта (контур).

2. Назвати три способи копіювання колірних властивостей графічних об'єктів в програмі CorelDRAW.

В програмі CorelDRAW копіювати колірні властивості графічних об'єктів можна наступними способами.

1. За допомогою команди "Копіювати властивості" із меню "Правка".

2. За допомогою інструменту "Піпетка атрибутів".

3. За допомогою інструменту "Колірна піпетка".

3. Порівняти перелічені способи копіювання колірних властивостей графічних об'єктів.

"Колірна піпетка" запам'ятовує колір в довільній точці робочого вікна або цілого екрану, можна задати точність вибору кольору – в обраній точці, середній колір на площі 2х2 пікселі, середній колір на площі 5х5 пікселів. Після запам'ятовування кольору, інструмент автоматично перемикається в режим "Заливка". Тепер цим інструментом можна замінити колір заливки або обведення довільного об'єкта.

"Піпетка атрибутів" запам'ятовує заливку вказаного об'єкта, а не колір певної точки, а також усі параметри обведення об'єкта, а не тільки колір. Ці параметри можна застосувати до довільного видимого об'єкта.

Команда "Копіювати властивості" із меню "Правка" дозволяє змінити колірні властивості лише виділеного об'єкта. Ця команда завантажує діалогове вікно, у якому слід вказати що саме ми хочемо змінити у виділеному об'єкті – заливку, колір обведення чи властивості обведення. Після налаштування цих даних на екрані з'являється чорна стрілка, якою слід клацнути об'єкт, властивості якого ми хочемо скопіювати. " На відміну від колірної піпетки ця цей спосіб дозволяє копіювати заливку об'єкта, а не певний колір, так само, як і "Піпетка атрибутів".

1. Назвати два засоби (способи) застосування ефектів. Чому програма CorelDRAW містить різні засоби для створення ефектів?

В програмі CorelDRAW ефекти можна застосувати за допомогою інструментів із групи "Інтерактивні ефекти" та за допомогою команд із меню "Ефекти".

За допомогою інтерактивних інструментів можна створити ефекти без додаткових налагоджень, водночас Панель "Властивостей" цих інструментів дозволяє налагодити усі необхідні параметри.

В меню "Ефекти" містяться ефекти, які не мають параметрів налагодження, наприклад ефект "Перспектива", або ефекти які мають дуже багато параметрів, тому для них існує спеціальна додаткова панель, наприклад, ефект "Лінза".

2. Назвати два інтерактивні ефекти, що змінюють форму об'єкта та описати яким чином?

Форму об'єкта можна змінити за допомогою ефектів "Спотворення" та "Оболонка".

Ефект "Спотворення" змінює форму об'єкта трьома способами – стискає та розтягує окремі ділянки об'єкта, створює зубці вздовж периметру об'єкта, або закручує об'єкт у спіраль.

Ефект "Оболонка" змінює форму об'єкта шляхом редагування вузлів уявної прямокутної оболонки навколо цього об'єкта, під час – стискання чи розтягування ділянок оболонки відбуваються аналогічні зміни у формі об'єкта.

3. Описати суть та основні параметри ефекту "Прозорість".

В програмі CorelDRAW типи прозоростей відповідають типам заливок, відповідно існують однорідна, градієнтна, візерункова та текстурна прозорості .

Однорідна прозорість робить об'єкт однаково прозорим у всіх його ділянках.

Градієнтна прозорість може задавати різну прозорість для окремих ділянок об'єкта, забезпечуючи плавну зміну прозорості від однієї ділянки до іншої. Градієнтна прозорість може бути лінійною, радіальною, конічною та квадратною. Тип градієнта визначає напрямок зміни прозорості, наприклад лінійна прозорість змінюється вздовж уявної прямої лінії, радіальна – вздовж радіуса уявного кола, тощо.

Візерунковий тип змінює прозорість відповідно до обраного візерунка, при цьому можна задати відсоток прозорості у світлих та темних ділянка узору.

Текстурна прозорість працює так само, як і візерункова, тільки прозорість визначається обраною текстурою.

Незалежно від типу прозорості можна вказати, які фрагменти об'єкта слід робити прозорими – заливку, обведення чи весь об'єкт.

Також можна задати режим накладання прозорості, що визначає яким чином кольори прозорого об'єкта будуть змішуватися з кольорами об'єктів нижніх рівнів у разі накладання.

1. В чому полягає ефект "Перетікання".

Ефект "Перетікання полягає в тому, що на підставі двох існуючих об'єктів створюється група об'єктів, у якій властивості першого об'єкта поступово замінюються властивостями другого об'єкта.

До властивостей, які змінюються відносяться форма об'єкта, заливка, прозорість а також колір та товщина обведення (контуру).

Ефект перетікання можна створювати на підставі двох груп об'єктів. В цьому випадку у створеній групі не підтримується перетікання прозорості.

2. Назвати два інтерактивні ефекти, що змінюють форму об'єкта та описати яким чином?

Форму об'єкта можна змінити за допомогою ефектів "Спотворення" та "Оболонка".

Ефект "Спотворення" змінює форму об'кта трьома способами – стискає та розтягує окремі ділянки об'єкта, створює зубці вздовж периметру об'єкта, або закручує об'єкт у спіраль.

Ефект "Оболонка" змінює форму об'єкта шляхом редагування вузлів уявної прямокутної оболонки навколо цього об'єкта, під час – стискання чи розтягування ділянок оболонки відбуваються аналогічні зміни у формі об'єкта.

3. Пояснити основні параметри ефекту "Перетікання".

Для ефекту "Перетікання" можна налагодити наступні параметри:

1. кількість об'єктів у створеній групі;

2. кут повороту об'єктів у створеній групі;

3. режим петлі – об'єкти групи перетікання утворюють петлю;

4. напрямок зміни кольорів відносно колірного круга – по прямій, за годинниковою стрілкою чи проти:

5. прискорення зміни кольору чи форми, або одночасне;

6. карта вузлів – дозволяє явно вказати яким вузлом другого об'єкта слід замінювати певний вузол першого об'єкта;

7. розділити – дозволяє розбити дану групу перетікання на дві;

8. припасувати до траєкторії – об'єкти групи перетікання можна розмістити вздовж довільної кривої, при цьому можна регулювати відстань між об'єктами, або автоматично заповнити об'єктами весь шлях рівномірно; групу перетікання завжди можна від'єднати від траєкторії;

9. новий початковий об'єкт – дозволяє замінити у групі перетікання початковий об'єкт на інший;

10. новий кінцевий об'єкт – дозволяє замінити у групі перетікання кінцевий об'єкт на інший;

11. копіювати перетікання – дозволяє скопіювати властивості іншої групи перетікання на виділену групу перетікання;

12. скасувати перетікання –скасовує ефект "Перетікання".

1. Пояснити для чого призначена виділена на малюнку група інструментів.

У виділену групу входять інструменти для малювання простих та художніх ліній.

2. Пояснити призначення та описати послідовність роботи інструмента "Крива по трьох точках".

Інструмент "Крива по трьох точках" призначений для малювання простих незамкнутих односегментних кривих.

Малювання лінії інструментом 3 Point Curve слід виконувати наступним чином:

• Вибрати інструмент 3 Point Curve

• Встановити курсор в початковій точці

• Утримуючи ЛКМ, перемістити курсор в кінцеву кривої

• Відпустити ЛКМ

• Переміщуючи курсор, задати потрібну форму кривої.

• Натиснути ЛКМ.

3. Порівняти роботу інструментів "Полілінія" та "Вільна рука".

Інструмент "Вільна рука" використовується для малювання прямих та кривих ліній (замкнених та незамкнених) від руки. Інструмент "Вільна рука" дозволяє створювати криву, що містить або тільки один прямолінійний сегмент, або криву, що повторює траєкторію руху інструмента. Якщо переміщувати курсор у зворотному напрямку, утримуючи клавішу Shift, відбуватиметься стирання намальованої лінії.

Інструмент "Полілінія" – це покращений варіант інструменту "Вільна рука". Він дозволяє створювати лінію, що може містити як прямолінійні так і криволінійні ділянки – полілінію. Панелі властивостей інструментів однакові.

Слід відмітити різницю використання режиму автоматичного замикання кінців лінії при роботі цих двох інструментів. При роботі з інструментом "Вільна рука", спочатку створюється незамкнена лінія, а лише потім її можна замкнути увімкнувши режим  автоматичного замикання кривої на Панелі Властивостей. При роботі інструменту "Полілінія", режим автозамикання можна ввімкнути перед початком малювання лінії. В обох випадках лінію можна замкнути, сумістивши кінцеву точку кривої з початковою.

1. Назвати два основних класи векторних об'єктів програми CorelDRAW. Пояснити чим вони відрізняються.

В програмі CorelDRAW існує два класи векторних об'єктів:

1. Примітиви мають просту геометричну форму – прямокутник, коло, зірка, багатокутник, для створення кожного із них існує спеціальний інструмент. Деякі операції не можна застосовувати до примітивів.

2. Криві – це клас об'єктів, які можуть мати довільну форму, до кривих можна застосовувати усі операції CorelDRAW.

2. Пояснити для чого призначена виділена на малюнку група інструментів.

Дана група інструментів призначена для редагування форми об'єктів.

3. Дати коротку характеристику кожного із інструментів, що входять у виділену на малюнку групу.

Дана група містить наступні інструменти:

1. Інструмент "Форма" змінює форму об'єкта шляхом довання, вилучення та редагування вузлів, або редагування сегментів.

2. Інструмент Забруднюючий пензель змінює форму об'єкта, імітуючи розмазування фарби пальцем.

3. Інструмент Розпушуючий пензель змінює форму об'єкта, створюючи зубці вздовж контуру об'єкта.

4. Інструмент Мазок зміщує краї об'єкта (або декількох об'єктів) у напрямку руху курсору, імітуючи малювання пензлем.

5. Інструмент Вихор зміщує краї об’єкта (або декількох об'єктів) в межах розмірів курсору від краю курсора до його центру по спіралі.

6. Інструмент Притягування зміщує краї об’єкта (або декількох об'єктів) в межах розмірів курсору від краю курсора до його центру.

7. Інструмент Відштовхування зміщує краї об’єкта (або декількох об'єктів) в межах розмірів курсору від центру курсора до його краю.

8. Інструмент Довільне трансформування дозволяє застосувати усі операції трансформування в інтерактивному режимі відносно довільної точки.

1. Якому інструменту належить зображена на малюнку Панель Властивостей?

1	2	3	3	5

Дана панель властивостей належить інструменту "Художні лінії". Цей інструмент містить п'ять режимів, що відповідають різним інструментам, за допомогою яких можна "малювати" художні ефекти, тому вони імітують пензлі художника.

2. Описати призначена та принцип роботи кожного із позначених цифрами на малюнку інструментів.

1. Фігурний пензель дозволяє малювати прості мазки різних форм вздовж траєкторії руху пензля; штрихом пензля слугує один векторний об'єкт, який трансформується відповідно до траєкторії руху пензля.

2. Художній пензель дозволяє малювати складні мазки різних форм вздовж траєкторії руху пензля; штрихом пензля слугує один або декілька векторних об'єктів, які трансформуються відповідно до траєкторії руху пензля.

3. Розпилювач дозволяє розміщувати векторні об'єкти вздовж траєкторії руху пензля; при цьому трансформування векторних об'єктів не відбувається.

4. Каліграфічне перо дозволяє малювати лінії, товщина яких змінюється відповідно до напрямку руху та кута нахилу пера.

5. Перо з натиском дозволяє створювати лінії, товщина яких змінюється відповідно до натиску пера на графічному планшеті.

3. В чому полягає особливість об'єктів, що створюються вище згаданими інструментами.

Дані об'єкти представляють собою складну групу. Основним об'єктом є крива, що створюється вздовж траєкторії руху інструмента. На цю криву накладається певний векторний об'єкт, або група об'єктів, які можуть трансформуватися відповідно до напрямку кривої. Також за допомогою цих інструментів можна накладати художні штрихи на довільну існуючу просту криву, як замкнену та і не замкнену.

Завдання 2. Робота в Photoshop

Питання фотошоп

Варіант 1

1. Описати принцип кодування інформації у растрових зображеннях. Пояснити поняття "Роздільна здатність зображення".

Під час кодування у растровому форматі зображення розбивається на окремі точки. Для кожної точки задаються її координати і колір. Роздільною здатністю растрового зображення називається кількість закодованих точок, розміщених на одиницю довжини. Традиційно роздільна здатність вимірюється в точках на один дюйм. Якість растрового зображення залежить від роздільної здатності, що більша роздільна здатність зображення, то вища його якість і навпаки.

2.У яких випадках доцільно використовувати растрові зображення. Навести приклади.

Растрова графіка застосовується у випадках, коли графічне зображення має багато напівтонів і інформація про колір важливіша за інформацію про форму, наприклад фотографії, та малюнки, у яких хочуть передати велику кількість відтінків, чи максимально наблизити до фото, тобто зробити реалістичними.

Описати три недоліки та три переваги растрової графіки.

Переваги растрової графіки:

1. реалістичність переданого зображення

2. простота автоматизованого вводу (оцифровування) зображень, фотографій, слайдів, рисунків за допомогою сканерів, відеокамер, цифрових фотоапаратів;

3. редактори растрової графіки містять величезну кількість ефектів, що допомагають малювати реалістичні картини, а звичайні фото за допомогою цих ефектів з легкість можна перетворити в дуже фантастичні зображення.

Недоліки растрової графіки:

1. розмір файлу є пропорційним до площі зображення, і, переважно, при хорошій якості є великим;

2. змінення розмірів файлів супроводжується втратою якості зображення;

3. складність управління окремими фрагментами зображення – ділянку для редагування потрібно виділяти самостійно, що є складним процесом.

Варіант 2

Пояснити поняття "колірна модель" та "колірний режим Photoshop".

Колірна модель – це спосіб подання кольорів за допомогою розкладання кожного кольору зображення на основні (базові) кольори даної моделі з вказанням їх кількісних значень. Базові кольори моделі називаються каналами.

Колірні режими у Photoshop базуються на колірних моделях. У Photoshop колірний режим документа визначає не тільки колірну модель застосовану для кодування зображення, також визначає, які засоби будуть доступними для редагування зображення. Колірні режими визначають кількість кольорів, каналів, а також розмір файлу зображення.

Описати вісім колірних режимів, що використовуються в програмі Photoshop.

1. Режим Bitmap (Бітовий) - чорно-біле зображення. Кожна точка такого зображення може бути або білою, або чорної. Надруковані графічні файли цього режиму мають вигляд гравюри. Для виведення зображення на екран використовується дуже рідко.

2. Режим Grayscale (Градації сірого) - зображення в цьому режимі ми звикли називати чорно-білими, іноді їх називають напівтоновими. Насправді для передачі півтонів у режимі Grayscale використовується 256 градацій сірих кольорів.

3. Режим Duotone (Дуплекс) - застосовується для підготовки чорно-білих фотографій до високоякісного друку. Під час друку дуплексних зображень застосовуються дві, іноді три (триплекс) або чотири (квадраплекс) фарби. Це дозволяє, зберігаючи зовнішній вигляд чорно-білої фотографії, домогтися кращої контрастності й кращої передачі півтонів.

4. Режим Indexed Color (Індексовані кольори) - зображення в індексованих кольорах застосовуються тільки для відображення на екрані комп'ютера. Кожна точка зображення може мати один з 256 колірних відтінків. Графічний файл із індексованими кольорами невеликий за розміром й швидко передається по каналах Internet. Основний недолік цієї моделі - відносна бідність колірної палітри.

5. Режим RGB — основний режим Photoshop, у ньому доступні усі засоби програми, базується на колірній моделі RGB, має найбагатшу палітру кольорів.

6. Режим CMYK – основний режим для графічних файлів, призначених для друку. Кількість відтінків у цієї моделі трохи менша, ніж в RGB, але цілком достатня для високоякісного друку, однак для цього режиму деякі засоби Photoshop не доступні, наприклад художні фільтри.

7. Режим Lab —використовує апаратно-незалежна модель кольорів Lab. Основна її особливість у тому, що інформація про кольори і яскравість розділена. Для виведення зображень на друк або на екран ця модель застосовується дуже рідко, зате широко використається як внутрішня колірна модель Photoshop для корекціїзображень.

Описати процес змінення колірних режимів в програмі Photoshop.

В Photoshop можна змінити початковий режим зображення на інший. При цьому назавжди змінюється значення кольору зображення. Наприклад, при перетворенні зображення RGB в режим CMYK, значення кольорів RGB, що виходять за межі CMYK-гами втрачаються і не підлягатимуть відновленню, якщо перетворити зображення з режиму CMYK назад в RGB. Для змінення колірних режимів достаньо увімкнути відповідний прапорець в меню "Зображення". Однак слід мати на увазі, що зображення може бути перетворене в чорно-біле тільки з режиму "Градації сірого", а перейти до індексованих кольорів можна тільки з колірних режимів "Градації сірого" або RGB.

Варіант 3

Пояснити призначення шарів в програмі Photoshop.

Механізм шарів є основним інструментом для редагування та компонування зображень в Photoshop. Шар – це комп'ютерна метафора матеріального об'єкту – аркуша прозорої кальки (або плівки). Шар, покладений на основний малюнок, володіє тими ж параметрами, що і весь документ. Шари Photoshop нагадують аркуші кальки у стосі. Через прозорі області шару можна бачити нижні шари. Ви переміщуєте шар, щоб розмістити на ньому вміст, точно таким же чином, як переміщували б аркуш кальки у стосі. Також можна зробити вміст частково прозорим.

Шари використовуються для створення декількох зображень, а також для додавання тексту або фігур векторної графіки до зображення.

Назвати три засоби Photoshop для роботи із шарами та пояснити їх призначення.

Для роботи з шарами призначена команди меню "Шари", палітра "Шари" та палітра "Композиція шарів".

В палітрі шарів кожен шар позначається спеціальною мініатюрою, що відповідає типові шару, а також може відображати вміст шару. Мініатюри палітри шарів можна налагоджувати. За допомогою палітри шарів можна керувати прозорістю шару, застосовувати ефекти до шарів, змінювати режими накладання шарів, блокувати шари. Меню палітри шарів містить команди роботи з шарами. Контекстні меню шарів, ефектів тощо містять відповідні команди.

Композиція шарів – це інформація про видимість шарів, їх розташування та стилі (це ніби фото палітри шарів). Палітра Композиція шарів дозволяє зберігати декілька композицій, переглядати їх, обираючи найкращий варіант.

Команди меню "Шари" дозволяють створювати шари різних типів, створювати маски впорядковувати шари тощо.

Назвати дев'ять типів шарів, що використовуються в програмі Photoshop, та пояснити їх призначення.

Photoshop розрізняють наступні типи основних шарів.

1. Фоновий шар. Зазвичай при відкритті довільного файлу растрової графіки (крім файлів формату Photoshop) зображення розміщується у фоновому шарі. Фоновий шар не містить прозорих областей і розташовується на найнижчому рівні. Усі інші шари розташовуються поверх фонового. Фоновий шар не можна переміщувати та вилучити.

2. Шар малювання – в ньому можна розміщувати фрагменти довільного зображення. Головна особливість шару малювання полягає в тому, що довільна частина такого шару може бути повністю чи частково прозорою.

3. Шар Смарт-об’єкт – спеціальний тип шару, який дозволяє редагувати його вміст, не змінюючи самого зображення; це дозволяє згодом скасувати проведене редагування. Смарт-об’єкт можна редагувати як окреме зображення, яке в свою чергу може містити багато шарів. До сматр-об’єктів можна застосовувати смарт-фільтри; які згодом можна налагоджувати чи вилучати.

4. Текстовий шар – слугує для редагування та форматування тільки текстової інформації. Текстовий шар може бути перетворений у растрове зображення, після чого до нього можна застосовувати засоби для обробки зображень. Зворотне перетворення не можливе.

5. Шар-маска – це шар малювання, до якого підключена маска. Маска дозволяє приховати частину зображення на даному шарі.

6. Заливальний шар – представляє собою шар, повністю заповнений кольором, градієнтом чи узором.

7. Коригуючий шар – призначені для тонової та колірної корекції шару, розміщеного під ним. Коригуючий шар не містить зображення, він тільки зберігає параметри корекції, які можна редагувати. За допомогою коригуючих шарів можна проводити колірну й тонову корекцію зображень, не змінюючи при цьому самого зображення.

8. Шар відео – у цей шар можна імпортувати відео. До відеошару можна застосовувати маску шару, ефекти шарів; відео шар можна трансформувати; можна перетворити окремий кадр відео у зображення.

9. 3D-шар – слугує для роботи з 3D-об’єктамиякі можна імпортувати з інших програм, або створити на підставі існуючих шарів.

Варіант 4

Вказати дві панелі програми Photoshop, за допомогою яких можна виділити області зображення, пояснити яким чином.

1. Палітра "Контури" дозволяє перетворити довільний векторний контур на виділену область.

2. Палітра "Канали" дозволяє перетворити вміст каналу у виділену область.

Назвати три групи інструментів, що використовуються для виділення областей в програмі Photoshop, описати призначення кожної із цих груп.

1. Інструменти групи "Область" дозволяють виділити, прямокутні чи овальні області зображення, а також рядки та стовпці товщиною 1 піксель.

2. Інструменти групи "Ласо" дозволяють виділяти області довільної форми.

3. Інструменти групи "Швидке виділення" дозволяють виділяти області із схожими кольорами.

Описати механізм застосування логічних операції, які можна виконувати над виділеними областями.

Панель властивостей усіх інструментів виділення містить три кнопки для виконання логічних операцій над областю, що буде створюватись – додати до виділеного, відняти від виділеного, створити перетин із виділеним. Якщо перед початком виділення виділеної області немає, ці команди ігноруються.

Логічні операції можна виконувати над вмістом альфа-каналів. Підчас зберігання виділеної області її можна зберегти в окремому альфа-каналі, або логічно поєднати з існуючим альфа-каналом, за допомогою однієї із команд – додати, відняти та перетин. Під час завантаження альфа-каналу його вміст можна завантажити як нову область виділення або логічно поєднати з поточною областю виділення.

Варіант 5

Пояснити призначення масок в програмі Photoshop.

Маски приєднуються до шару та приховують частини зображення шару. Команди створення, вимкнення та вилучення масок містяться в меню "Шари".

В палітрі шарів маски позначаються піктограмами праворуч від піктограми шару. У разі потреби маски можна вимикати/вмикати, видаляти, переміщувати та копіювати на інший шар.

Назвати два типи масок, що використовуються в програмі Photoshop та пояснити особливості кожної із них.

Існує два типи масок:

1. Маска шару представляє собою зображення в градаціях сірого, де білі кольори позначають видимі частині шару, а чорні кольори позначать приховані частини шару – прозорі; відтінки сірого кольору приховують зображення частково – відповідають певним ступеням прозорості. Маску шару можна редагувати усіма доступними в Photoshop засобами редагування як звичайне зображення. Маска прив’язана до шару. Зв’язок між ними можна вимкнути, це дозволить переміщувати та трансформувати маску і зображення незалежно один від одного. Маски шарів зберігаються в спеціальних об’єктах – альфа-каналах. Маску шару можна завантажити як область виділення, при цьому чорні ділянки маски відповідають невиділеним пікселям, білі ділянки – виділеним, сірі - частково виділеним. Маску шару можна логічно з’єднувати з виділеними областями. Шар, що містить маску можна перетворити у звичайний шар, при цьому приховані маскою частини зображення видаляються, видаляється відповідний альфа-канал. Зворотній процес – неможливий.

2. Векторна маска представляє собою векторний контур і приховує частини зображення шару, що знаходяться поза межами цього контуру. Контури векторної маски зберігаються в документі Photoshop та відображаються в палітрі Контури (Шляхи). Векторний контур можна перетворити в область виділення. Шар, що містить векторну маску можна перетворити у звичайний шар, при цьому приховані маскою частини зображення видаляються, видаляється відповідний векторний контур із палітри Контури. Зворотній процес – неможливий.Векторну маску можна перетворити у маску шару. При цьому видаляється відповідний векторний контур із палітри Контури. Зворотній процес – неможливий.

Пояснити призначення режиму "швидка маска".

Режим «Швидка маска» використовується для перетворення виділення на тимчасову маску для зручнішого редагування. «Швидка маска» відображається як перекриття кольорів, прозорість якого можна налаштовувати. Засіб «Швидка маска» можна редагувати за допомогою будь-якого інструмента малювання або змінювати за допомогою фільтра. Після виходу з режиму «Швидка маска» маска знову перетворюється на виділення на зображенні.

Можна також цілком створити маску в режимі «Швидка маска».

Захищена та незахищена області відрізняються за кольором. Накладання кольору покриває та захищає область поза межами виділення. Виділені області залишаються незахищеними цією маскою. За промовчанням у режимі «Швидка маска» захищена

область позначається червоним кольором із непрозорістю перекриття 50%.

Для переходу до ре режиму швидкої маски та виходу із цього режиму слугують кнопки на Панелі інструментів. Після виходу з режиму «Швидка маска» незахищені області стануть виділеними.

Варіант 6

Назвати чотири інструменти, що входять у виділену на малюнку групу та пояснити їх призначення.

Дана група інструментів називається "Область". Інструменти групи Область призначені для виділення областей. В цю групу входять чотири інструменти:

Інструмент "Прямокутна область" дозволяє виділити прямокутну область довільних розмірів, вказаних розмірів, або вказаних пропорцій.

"Еліптична область" дозволяє виділити овальну область довільних розмірів, вказаних розмірів, або вказаних пропорцій.

Інструмент "Одиночний рядок" виділяє рядок, ширина якого рівна ширині малюнка, а висота рівна 1 піксель.

Інструмент "Одиночний стовпчик" виділяє стовпчик, висота якого рівна висота висоті малюнка, а ширина рівна 1 піксель.

Описати параметри налагодження кожного інструмента із виділеної на малюнку групи.

Інструменти "Прямокутна область" та "Еліптична область" мають спільну панель властивостей, яка дозволяє налагодити наступні параметри.

1. Режим (Стиль) виділення. В нормальному режими розміри виділеної області визначаються в процесі переміщення цього інструмента. В режимі "Пропорційний розмір в полях Ширина та Висота встановлюються пропорції майбутньої області виділення. В режимі "Фіксований розмір" у полях Ширина та Висота вказуються ширина та висота майбутньої області виділення.

2. Режим згладжування границь області виділення.

3. Розмитість границь - вказує кількість граничних пікселів виділеної області, які будуть „змішування” з оточуючими пікселями, забезпечуючи плавний перехід від прозорих пікселів до непрозорих

Якщо час виділення прямокутної області утримувати клавішу Shift, утвориться квадратна область.

Якщо час виділення еліптичної області утримувати клавішу Shift, утвориться кругла область.

Клавіша Alt під час виділення прямокутної чи еліптичної області забезпечує створення відповідної області від центра.

Інструмент "Одиночний рядок" та "Одиночний стовпчик" не мають параметрів налагодження.

Але в усіх випадках буде доступна кнопка завантаження ДВ "Уточнити край", за допомогою якого можна підправити параметри виділення.

Описати механізм уточнення границь виділення в програмі Photoshop.

Панель властивостей усіх інструментів виділення містить кнопку для завантаження діалогового вікна "Уточнити край", за допомогою якого можна підправити такі границю виділення. Дане діалогове вікно містить наступні параметри:

1. Режим перегляду дозволяє обрати зручний для роботи режим. На білому фоні, на чорному фоні, на прозорому фоні, можна показати оригінал для порівняння.

2. Параметр «Показати радіус» відображає межу виділення, де відбувається уточнення країв.

3. Інструменти «Уточнити радіус» і «Стерти уточнення» Дозволяють точно налаштувати ділянку границі зображення, у якій відбувається уточнення країв.

4. "Інтелектуальний радіус" автоматично встановлює радіус жорстких і м'яких країв, виявлених у ділянці межі.

5. Параметр "Радіус" визначає розмір межі виділення, у якій відбувається уточнення країв.

6. Параметр "Згладжування" зменшує нерівності та впадини в межах виділення,

7. створюючи гладкіший контур.

8. Параметр "Розмиття" забезпечує плавеий перехід між виділенням і оточуючими пікселями.

9. Параметр "Контраст " керує різкістю границі виділення.

10. Параметр "Змістити край" Зміщує краї границь до середини або назовні виділеної області.

11. Параметр "Вивід в" визначає , чи уточнене виділення стає виділенням або маскою на поточному шарі, або створює новий шар у документі.

Варіант 7

Назвати шість засобів Photoshop, що використовуються для скасування операцій.

1. Команда «Скасування» із меню «Редагувати» скасовує останню операцію.

2. Панель «Історія» дозволяє скасовувати будь-яку операцію..

3. Інструмент "Пензель історії" ("Архівний пензель") дозволяє відновлювати окремі фрагменти зображення.

4. Інструмент "Ластик" дозволяє відновлювати окремі фрагменти зображення..

5. Команда «Заливка» із меню «Редагувати» дозволяє відновлювати окремі фрагменти зображення.

6. Команда «Повернути» із меню «Файл» повертає зображення до останньої записаної версії.

Описати процес скасування операції за допомогою панелі "Історія".

Панель «Історія» завантажується однойменною командою із меню «Вікно».

Кожного разу, коли застосовуються зміни до зображення, новий стан зображення додається до панелі.

Стани додаються вниз списку. Відтак найстаріший стан знаходиться вгорі списку, а найновіший – внизу. Кожен стан стоїть у списку разом із назвою інструмента чи команди, застосованої для зміни зображення.

Далі ті, якщо ви продовжуватиме працювати з виділеного стану.

Виділення стану та наступна зміна зображення стирає всі стани, що були після.

Під час вилучення стану вилучається цей стан і всі стани, що були після нього.

Пояснити призначення режиму нелінійного скасування операцій.

За замовчуванням під час вилучення стану в панель "Історія" вилучається цей стан і всі стани, що були після нього. Однак іноді виникає потреба скасувати одне чи декілька операцій із списку історії. В такому випадку слід увімкнути режим нелінійної історії. Це робиться за допомогою відповідної команди із меню палітри "Історія" (контекстного меню палітри) .

Цей режим дозволяє вносити зміни до вибраного стану, не стираючи наступні стани.

Таким чином, панель «Історія» може показувати перелік кроків редагування у тому порядку, в якому вони зроблені. Записуючи стани нелінійним шляхом, можна вибирати довільний стан та вносити зміни до зображення. Зміни додаються в кінець списку. В цьому режимі можна вилучити довільний стан із середини переліку історії,усі наступні стани при цьому залишаться.

Варіант 8

Пояснити поняття "колірний канал", навести приклади.

Будь-яке графічне зображення характеризується кольором (хоча б білим і чорним).

Різні пристрої відтворення зображень використовують принципово інші принципи відтворення кольорів. У зв’язку з цим виникає дуже складне завдання – правильно відтворити кольори на всіх етапах обробки зображення. Для забезпечення правильного відтворення кольорів на всіх етапах обробки зображень потрібно якимось чином описувати кольори. Описати усі кольори неможливо, тому, що їх дуже багато. Для цього було введене поняття колірної моделі. Колірна модель – це спосіб подання кольорів за допомогою розкладання кожного кольору зображення на основні (базові) кольори даної моделі з вказанням їх кількісних значень. Базові кольори моделі називаються каналами. Наприклад колірна модель RGB використовує три канали: червоний, зелений ,синій, а колірна модель CMYK – чотири канали: блакитний, пурпуровий, жовтий, чорний.

Описати механізм збереження границь виділених областей в програмі Photoshop.

Зберігати границю виділення можна в спеціальному об'єкті програми Photoshop, що називається альфа-канал. В альфа-каналі виділення зберігається у вигляді доступної для редагування маски у градаціях сірого. Після збереження в альфа-каналі, виділення можна будь-коли завантажити. Зберегти виділену область в альфа-каналі можна за допомогою відповідної команди із меню "Виділення", аналогічним чином можна завантажити збережену виділену область. Альфа-канали відображаються на панелі «Канали».

Описати призначення каналів та застосування палітри "Канали".

В програмі Photoshop Канали — це зображення у градаціях сірого, які містять інформацію різного типу:

• Канали відомостей про кольори створюються автоматично під час відкриття нового зображення. Кількість каналів кольору, які створюються, визначається режимом кольору зображення. Наприклад, зображення RGB повинно мати канал для кожного кольору (червоного, зеленого та синього), а також складений канал, який використовується для редагування зображення.

• В альфа-каналах виділення зберігаються як зображення у градаціях сірого. Альфа-канали можна додавати для створення та зберігання масок, які дають змогу маніпулювати частинами зображення або захищати їх.

• Плашкові канали задають додаткові форми для друкування плашковими фарбами.

Зображення може містити до 56 каналів. Розміри та кількість пікселів у всіх нових каналах співпадають з розмірами та кількістю пікселів у вихідному зображенні.

Для роботи з каналами призначена панель "Канали", в якій «Канали» усі канали зображення присутні у вигляді списку, в якому спочатку йдуть складні канали (для зображень у форматі RGB, CMYK і Lab). Мініатюра вмісту каналу відображається зліва від назви каналу; під час зміни каналу вона автоматично оновлюється. За допомогою панелі «Канали» можна переглянути довільну комбінацію каналів у вікні документа. Наприклад, можна разом переглянути альфа-канал і комбінований канал, щоб побачити відмінність між умістом альфа-каналу та всім зображенням. Окремі канали відображаються у градаціях сірого. У зображеннях RGB, CMYK і Lab окремі канали можна переглядати в кольорі. Палітра "Канали" дозволяє обрати один канал і проводити редагування його вмісту незалежно від інших каналів.

Вміст довільного колірного каналу зображення можна завантажити як область виділенння

Варіант 9

Назвати три інструменти, що входять у виділену на малюнку групу та пояснити їх призначення.

Інструмент «Ласо» призначений для малювання меж областей виділення довільної форми (від руки).

Інструмент «Багатокутне ласо» корисно застосовувати для малювання меж областей виділення з прямолінійними краями.

інструмент «Магнітне ласо» призначений для виділення областей складної форми. Якщо застосовується інструмент «Магнітне ласо» , межа прив'язується до країв визначеної області зображення.

Описати параметри налагодження кожного інструмента із виділеної на малюнку групи.

Панель Властивостей інструментів «Ласо» та «Багатокутне ласо» містить тільки два параметри для налагодження:

1. Параметр "Згладжування" - забезпечує створення гладких границь(без зазубрин).

2. Параметр "Розмитість" - у полі вказується кількість граничних пікселів виділеної області, які будуть „змішування” з оточуючими пікселями, тобто визначає яким чином буде змінюватися прозорість граничних пікселів виділеної області, забезпечуючи плавний перехід від прозорих ділянок до непрозорих.

Панель Властивостей інструмента «Магнітне ласо» ,крім описаних вище параметрів, містить наступні:

1. Параметр "Ширина" задає відстань від курсора, в межах якої відбувається пошук областей.

2. Параметр "Контраст" границь задає рівень контрасту між областю виділення та фоном.

3. Параметр "Частота" задає частоту автоматичного встановлення контрольних точок.

Описати принцип роботи виділеного на малюнку інструмента.

Інструмент "Магнітне ласо" створює виділену область за допомогою прив'язки до різких меж зображення. Цей інструмент особливо корисний для швидкого вибору об'єктів із складними краями, заданих на фоні з високим контрастом. Інструмент "Магнітне ласо" аналізує контраст пікселів вздовж руху курсора в межах заданої ширини. Що менша ширина, то більш точним буде виділення, але важче обводити контур. У місцях, де різниця контрастів перевищує вказане значення, магнітне ласо ставить уявну точку границі. Частота контрольних точок границі вказується на панелі властивостей. Також можна поставити контрольну точку там, де інструмент не може визначити границі, для цього слід клацнути лівою кнопкою миші.

Якщо потрібно виділити великий об'єкт із простим контуром, слід збільшити параметри "Ширина" та "Контраст", а величину параметра "Частота" – зменшити. Для невеликих і складних фрагментів - навпаки.

Для початку роботи інструмента слід навести вказівник інструмента на зображення і натиснути кнопку миші, щоб визначити першу точку закріплення. Відпустіть кнопку миші або тримайте її натиснутою, потім проведіть курсором уздовж потрібної межі. Якщо межа не припасовується до потрібного краю, клацніть один раз, щоб додати точку закріплення вручну. Продовжуйте відстежувати хід краю та додавати точки закріплення по мірі необхідності. Щоб стерти щойно намальовані сегменти та точки закріплення, натисніть клавішу Delete й утримуйте її, поки не будуть стерті точки закріплення потрібного сегмента. Вкінці замкніть межу виділення: двічі клацніть мишею або натисніть клавішу Enter або наведіть курсор на початкову точку та клацніть мишею. Щоб замкнути межу відрізком, утримуйте натиснутою клавішу Alt і двічі клацніть мишею

Варіант 10

Назвати два інструменти, що входять у виділену на малюнку групу та пояснити їх призначення.

В дану групу входять два інструменти – "Чарівна паличка" та "Швидке виділення", які дозволяють швидко виділяти області із схожими кольорами.

Інструментом «Швидке виділення» можна швидко намалювати виділення. Як тільки клацнути інструментом зображення, він автоматично виділить дану область. Під час перетягування інструмента виділення збільшується та автоматично знаходить межі на зображенні.

Інструмент «Чарівна паличка» дає змогу створювати неперервну замкнуту область (наприклад, квітку), не відстежуючи її контур. Для цього слід тільки клацнути зображення, автоматично створиться виділена область, до неї увійдуть усі ділянки (суміжні або несуміжні – за вибором), що мають схожі кольори.

Описати параметри налагодження кожного інструмента із виділеної на малюнку групи.

Для "Чарівної палички" можна налагодити наступні параметри:

1. Параметр "Толерантність" (Допуск) – задає діапазон кольорів, який буде виділений інструментом, може приймати значення від 0 до 255. При виборі 0 інструмент виділить тільки ті кольори, які повністю співпадають з обраним. При виборі 255 виділиться все зображення.

2. Параметр "Згладжування" – забезпечує створення виділення з гладкішими краями.

3. Параметр "Суміжні" – вказує, що виділяються області, суміжні з обраною, чи усі області зображення, що відповідають вказаним параметрам.

4. Параметр "Враховувати всі шари" – вказує, що виділення кольорів здійснюється на основі даних з усіх видимих шарів чи лише в активному шарі.

Для "Швидкого виділення" можна тільки увімкнути параметр "Враховувати всі шари".

Порівняти роботу інструментів "Чарівна паличка" та "Чарівний Ластик".

Інструмент «Чарівна паличка» призначений для виділення областей зображення, і дає змогу створювати неперервну замкнуту область. Для цього слід тільки клацнути зображення, автоматично створиться виділена область, до неї увійдуть усі ділянки (суміжні або несуміжні – за вибором), що мають схожі кольори.

Якщо клацнути шар інструментом «Чарівна гумка», він змінює всі подібні пікселі на прозорі. На шарі із заблокованою прозорістю колір пікселів змінюється на колір фону. Якщо клацнути фон, він перетворюється на шар, а всі подібні пікселі стають прозорими. Інструмент "Чарівний ластик" поєднує у собі властивості "Ластика" та "Чарівної палички". Його панель властивостей містить всі параметри, "Чарівної палички". Робота "Чарівного ластика" дуже схожа на роботу "Чарівної палички", різниці полягає тільки в тому, що "Чарівна паличка" тільки виділяє схожі кольори, а "Чарівний ластик" вилучає їх.

Варіант 11

Пояснити поняття "ретуш зображення". Порівняти два способи виконання ретуші зображень.

Ретуш – редагування зображення з метою поліпшення (або зміни) його якості, наприклад, усунення дефектів фотографій, посилення різкості, зменшення різкості тощо. Ретушування зображень можна проводити в автоматичному режимі – за допомогою фільтрів, або в ручному режимі – за допомогою інструментів. Автоматична ретуш застосовується до цілого шару або до виділеної області, в той час як ручна ретуш дозволяє змінювати локальні ділянки зображення в інтерактивному режимі.

Пояснити суть ручної ретуші. Назвати три групи інструментів ретуші та пояснити їх призначення.

Ручна ретуш виконується спеціальними інструментами в інтерактивному режимі . Усі інструменти віднесені до інструментів ретуші досить умовно. Довільний інструмент малювання можна успішно застосовувати для ретуші зображень, так само як і будь-який інструмент ретуші можна застосовувати для створення зображень. Інструменти ретуші поєднує одна властивість - вони не вносять у зображення ніяких нових деталей, а лише змінюють існуючі.

Інструменти ретуші можна поділити на три групи:

1. інструменти клонування замінюють окремі частини зображення іншими частинами цього ж зображення;

2. інструменти тонування змінюють яскравість та насиченість зображення;

3. інструменти фокусування змінюють контрастність (різкість) зображення.

Описати призначення інструментів ретуші.

Призначення інструментів клонування.

1. Інструмент "Клонуючий Штамп" накладає певні ділянки зображення на інші ділянки цього ж зображення в межах дії пензля.

2. Інструмент "Відновлюючий Пензель" накладає текстуру або певні ділянки зображення на інші ділянки цього ж зображення в межах дії пензля, непомітно змішуючи їх; при цьому враховуються текстура, освітленість, прозорість та насиченість зразка цих ділянок.

3. Інструмент "Латка" накладає виділені ділянки зображення на інші ділянки цього ж зображення (або навпаки), непомітно змішуючи їх; при цьому враховуються текстура, освітленість, прозорість та насиченість зразка цих ділянок. Виділення ділянок можна проводити довільними засобами виділення або інструментом Латка.

4. Інструмент "Точковий відновлюючий пензель" змішує ділянки зображення в межах розмірів пензля з навколишніми пікселями, враховуючи текстуру, освітленість, прозорість та насиченість цих ділянок.

Призначення інструментів тонування.

1. Інструмент "Висвітлювач" збільшує яскравість зображення.

2. Інструмент Затемнювач зменшує яскравість зображення.

3. Інструмент "Губка" ("Знебарвлювач") змінює насиченість кольорів зображення.

4. Інструмент "Червоне око" знебарвлює зображення, слугує для видалення ефекту червоних очей на фотографії.

Призначення інструментів фокусування.

1. Інструмент "Різкість" збільшує контрастність границь – збільшує різкість зображення.

2. Інструмент "Розмитість" пом′якшує контрастність границь – зменшує різкість зображення.

3. Інструмент "Розмазування" ("Палець") імітує ефект розмазування фарби пальцем. Інструмент визначає колір в точці початку руху інструмента та розмазує цей колір вздовж траєкторії руху пензля.

Варіант 12

Пояснити в чому полягає тонова корекція зображення та способи її виконання.

Тон комп'ютерного зображення - це яскравість пікселів, з яких воно складається. Недоліки в освітленості й контрасті зображення називають тоновими, а процес їхнього виправлення - тоновою корекцією. Процес корекції рівнів яскравостей полягає в тому, щоб недостатньо темні пікселі зробити більш темнішими, а недостатньо світлі – світлішими.

Photoshop дозволяє проводити тонову корекцію зображення в цілому та окремих його областей. Можна виконувати корекцію автоматично за допомогою певних команд із меню "Зображення" або за допомогою спеціальних інструментів в інтерактивному режимі. .

Назвати чотири інструменти тонової корекції, пояснити їх призначення та принцип роботи.

За допомогою інструментів тонування можна змінити яскравість та насиченість зображення.

1. Інструмент "Висвітлювач" збільшує яскравість зображення.

2. Інструмент "Затемнювач" зменшує яскравість зображення.

3. Інструмент "Губка" не змінює ні яскравість, ані контрастність зображення, вона просто знебарвлює зображення або насичує його кольором – змінює насиченість кольорів зображення.

4. Інструмент "Червоне око" знебарвлює зображення, слугує для видалення ефекту червоних очей на фотографії.

Ці інструменти мають форму пензля. Ручне тонування нагадує звичайне малювання звичайним пензлем. Інструменти тонування змінюють яскравість та насиченість зображення тільки на ділянках, на які вони безпосередньо діють.

Описати призначення параметрів інструментів тонової корекції зображення.

Панель Властивостей інструмента "Губка" містить наступні параметри налагодження:

1. Режим роботи – Насичення чи Знебарвлення.

2. Натиск визначає силу дії пензля.

3. Режим Вібрація забезпечує роботу інструмента без помітних границь.

Панель Властивостей інструмента "Висвітлювач" містить наступні параметри налагодження:

1. Експозиція - визначає силу впливу інструмента.

2. Діапазон – визначає діапазон яскравостей, у якому буде працювати інструмент – темних, світлих ділянках чи в середніх тонах .

3. Захистити тони – забезпечує висвітлення без видимих границь.

Панель Властивостей інструмента "Затемнювач " містить такі ж параметри налагодження, що і для інструмента "Висвітлювач", з тією тільки різницею, відбуватиметься затемнення відповідних пікселів.

Варіант 13

Яким інструментам відповідають панелі властивостей, зображені на малюнках, описати призначення цих інструментів.

Вгорі зображена панель властивостей інструменту "Латка", нижче - панель властивостей інструменту "Відновлюючий пензель".

"Латка " накладає виділені ділянки зображення на інші ділянки цього ж зображення (або навпаки), непомітно змішуючи їх; при цьому враховуються текстура, освітленість, прозорість та насиченість зразка цих ділянок. Виділення ділянок можна проводити довільними засобами виділення або інструментом "Латка".

"Відновлюючий Пензель" накладає текстуру або певні ділянки зображення на інші ділянки цього ж зображення в межах дії пензля, непомітно змішуючи їх; при цьому враховуються текстура, освітленість, прозорість та насиченість зразка цих ділянок.

Пояснити призначення параметрів панелей властивостей, зображених на малюнку.

Панель Властивостей інструмента "Відновлюючий Пензель" містить наступні параметри налагодження:

• "Режим змішування" визначає режим накладання клону на зображення, – висвітлення, затемнення, колірність чи яскравість, режим "замінити" дозволяє зберегти такі параметри зображення як шум, зернистість й текстура.

• "Джерело" – визначає джерело для відновлення пікселів – поточне зображення чи візерунок.

• Режим "Вирівнювання" фіксує відстань між точкою клонування й курсором.

Панель Властивостей інструмента "Латка" містить наступні параметри налагодження:

• Режим Прозорість забезпечує прозорість клона.

• В режимі Джерело виділена область буде заповнюватись клоном.

• В режимі Призначення виділена область буде слугувати клоном.

Описати призначення, параметри налагодження та принцип застосування інструменту" "Точковий відновлюючий пензель"

"Точковий відновлюючий пензель" змішує ділянки зображення в межах розмірів пензля з навколишніми пікселями, враховуючи текстуру, освітленість, прозорість та насиченість цих ділянок.

Панель Властивостей інструмента "Точковий відновлюючий пензель" містить наступні параметри налагодження:

1. Параметр "Відповідність наближення" – використовує пікселі навколо пензля для формування клона.

2. Параметр "Створення текстури створює текстуру", використовуючи пікселі в межах пензля.

3. Параметр "З врахуванням вмісту" накладає клон без помітних границь.

Застосування цього інструмента відбувається за два кроки:

1. Вибрати інструмент Точковий відновлюючий Пензель.

2. Клацнути область, яку необхідно змінити, або перетягнути, якщо змін потребує велика область.

Варіант 14

Назвати два засоби Photoshop, призначені для форматування абзаців, пояснити їх призначення та описати послідовність застосування.

У простому тексті кожний рядок представляє собою окремий абзац. У абзацному тексті кожний абзац може містити декілька рядків, в залежності від розмірів віконця.

Можна вибрати абзаци, а потім скористатися панеллю «Абзац», щоб налаштувати параметри форматування для окремого абзацу, декількох абзаців або для всіх абзаців у текстовому шарі.

Виберіть інструмент «Горизонтальний текст» або інструмент «Вертикальний текст» .

• Щоб застосувати форматування до окремого абзацу, натисніть на цей абзац.

• Щоб застосувати форматування до декількох абзаців, виберіть їх з абзацного діапазону.

• Щоб застосувати форматування до всіх абзаців у шарі, виберіть текстовий шар у панелі «Шари».

Пояснити призначення параметрів форматування абзаців, позначених цифрами на малюнку та пояснити вирівнювання тексту по ширині.

1		6
2		7
3
4		8
5

1. Вирівнювання тексту – ліворуч, по центру, праворуч, по ширині.

2. Відступ ліворуч

3. Відступ першого рядка зліва

4. Інтервал перед абзацом

5. Переноси

6 Відступ справа

7. Інтервал після абзацу

Текст вважається вирівняним по ширині, якщо він вирівняний з обох країв. Можна вибрати вирівнювання усього тексту у абзаці, окрім останнього рядка, або можна вирівняти текст включно з останнім рядком.

Можна вирівняти за шириною всі рядки, крім останнього, який вирівняно

за лівим краєм.

Можна вирівняти за шириною усі рядки, крім останнього, який вирівнюється за

центром.

Можна вирівняти за шириною усі рядки, крім останнього, який вирівняно за правим краєм.

Можна вирівняти за шириною усі рядки з останнім включно, який вирівнюється примусово.

Описати налаштування інтервалу між словами та літерами у вирівняному тексті.

Можна з точністю контролювати, як Photoshop встановлює інтервали між літерами та словами та масштабує символи. Налаштування пробілу особливо підходить для вирівняного тексту, хоча Ви також можете налаштувати інтервал для нього.

1 Виберіть абзаци, які необхідно охопити, або виберіть текстовий шар, якщо необхідно охопити усі абзаци у цьому текстовому шарі.

2 Виберіть «Вирівнювання тексту» у меню палітрі «Абзац».

3 Введіть значення для інтервалу між словами, літерами та гліфами. Максимальне та мінімальне значення визначає діапазон допустимого інтервалу лише для вирівняних абзаців. Значення «За бажанням» визначає довільний інтервал для вирівняних та невирівняних абзаців:

• "Інтервал між словами " – Інтервал між словами в результаті натискання клавіші Пробіл. Значення інтервалу між словами можуть знаходитися в діапазоні від 0% до 1000%, при 100% між словами не додається жоден інтервал.

• "Міжлітерний інтервал"– Відстань між літерами, зокрема, значення кернінгу та трекінгу. Значення інтервалу між літерами може знаходитися в діапазоні від 100% до 500%; якщо значення 0%, між літерами не додається жоден інтервал, якщо 100% – уся ширина пропуску додається між літерами.

Параметри інтервалу завжди застосовуються до усього абзацу.

Варіант 15

Описати послідовність створення тексту вздовж контуру та в всередині контуру.

Можна ввести обтікання робочого контуру текстом, створеного за допомогою інструменту «Перо» або «Фігура». Якщо текст вводиться вздовж контуру, його напрямок співпадає з напрямком опорних точок, доданих до контуру. Літери введеного по контуру горизонтального тексту будуть розміщуватися перпендикулярно до базової лінії. Напрямок введеного по контуру вертикального тексту буде розміщуватися паралельно до базової лінії.

Також можна вводити текст в середині замкнутого контуру. У такому разі текст завжди буде горизонтальним, з розривами рядків у місцях, де він доходить до країв контуру.

Якщо перемістити контур або змінити його форму, текст узгоджуватиметься з новим розташуванням контуру або фігури.

Щоб ввести текст на контурі

1 Зробіть одну з таких дій:

• Виберіть інструмент «Горизонтальний текст» або інструмент «Вертикальний текст».

• Виберіть інструмент «Горизонтальна текст-маска» або інструмент «Вертикальна текст-маска».

2 Встановіть вказівник таким чином, щоб покажчик базової лінії текстового інструменту знаходився на контурі, та клацніть. Після цього на контурі з'явиться точка вставлення.

3 Уведіть текст. Вздовж контуру з'явиться горизонтальній текст, перпендикулярно до базової лінії. Вздовж контуру з'явиться вертикальний текст, паралельно до базової лінії.

Для введення тексту в середині замкненого контуру

1 Виберіть інструмент «Горизонтальний текст» .

2 Розташуйте вказівник всередині контуру.

3 Коли інструмент «Текст» оточено пунктирними дужками , клацніть, щоб ставити текст.

Описати послідовність форматування шрифту.

Можна встановити атрибути тексту перед введенням символів, або перевстановити їх, щоб змінити вигляд виділених символів в текстовому шарі.

Перед тим, як форматувати окремі символи, потрібно їх виділити. Можна виділити один символ, діапазон символів або усі символи шару.

Для виділення символів зробіть наступне

1 Виберіть інструмент «Горизонтальний текст» або інструмент «Вертикальний текст» .

2 Виберіть текстовий шар у панелі «Шари» або клацніть в тексті, щоб автоматично вибрати текстовий шар.

3 Поставте курсор на тексті, потім виконайте одну з таких дій:

• Потягніть, щоб вибрати один або більше символів.

• Клацніть текст, потім клацніть, утримуючи Shift, щоб виділити діапазон символів.

• Виберіть «Виділити» > «Усе», щоб виділити усі символи в цьому шарі.

• Двічі клацніть слово, щоб вибрати його. Тричі клацніть рядок, щоб вибрати його. Чотири рази клацніть абзац, щоб вибрати його. Клацніть п'ять разів будь-де в тексті, щоб вибрати усі символи в обмежувальній рамці.

• Щоб використовувати клавіші зі стрілками для виділення символів, клацніть в тексті, потім, утримуючи натиснутою клавішу Shift, натисніть клавішу з правою або лівою стрілкою..

4 Щоб виділити усі символи шару без установлення точки вставлення в тексті, виберіть текстовий шар з панелі «Шари», потім двічі клацніть по значку тексту.

Пояснити призначення параметрів форматування шрифту, позначених цифрами на малюнку.

1
2									6
3									7
4									8
5									9
	10	11	12	13	14	15	16	17

1. Родина шрифтів (Гарнітура)

2. Розмір шрифту

3. Масштаб по вертикалі

4. Трекінг

5. Відхилення від базової лінії

6. Інтерліньяж

7. Масштаб по Горизонталі

8. Кернінг

9.Колір

10. Псевдопівжирний

11. Псевдокурсив.

12. Всі великі.

13.Капітелі

14. Верхній індекс (Надрядковий символ)

15. Нижній індекс (Підрядковий символ)

16. Підкреслений

17. Закреслений

Варіант 16

Описати призначення інструменту "Візерунковий штамп" та пояснити його параметри налагодження в програмі Photoshop.

Інструмент "Візерунковий штамп" дозволяє зафарбовувати ділянки зображення візерунком. Робота цього інструменту нагадує роботу звичайного пензля, різниця в тому, що "Візерунковий штамп" малює не кольором, а візерунком. Для цього інструмента можна налагодити такі параметри:

1. Параметри "Непрозорість" та "Натис"к визначають непрозорість інструмента, так само, як і для звичайного пензля.

2. Режим "Вирівнювання" забезпечує вирівнювання візерунка відносно початкової точки.

3. Режим "Ефект" дозволяє наносити візерунок з імпресіоністським ефектом.

Описати призначення панелі "Джерело клонів".

Панель «Джерело клонування» містить параметри для інструментів «Клонуючий штамп» або «Пензель відновлення». Можна визначити до п'яти різних джерел-зразків і швидко вибирати потрібний, не виконуючи забору зразків щоразу, коли потрібно змінити джерело. Можна переглянути перекриття джерела-зразка для спрощення клонування джерела у визначеному місці. Джерела-зразки можна також масштабувати або повертати, щоб краще вибрати розмір та орієнтацію для призначення клонування.

В палітрі можна змінити розміри клону, кут пороту та прозорість клону.

Режим Показувати накладання забезпечує видимість клона в процесі клонування.

Для цього режиму можна налагодити наступні параметри:

• режим Приховувати автоматично дозволяє приховувати клон на час малювання.

• режим Відсічений забезпечує видимість клону тільки в межах пензля.

• режим Непрозорість визначає непрозорість клону

• режим Інверсія забезпечує видимість клону в протилежних кольорах.

• режими накладання забезпечують видимість клону у відповідних режимах.

2 Описати призначення, принцип роботи та параметри налагодження інструменту "Клонуючий штамп" в програмі Photoshop.

Інструмент «Клонуючий штамп» накладає певні ділянки зображення на інші ділянки цього ж зображення в межах дії пензля. Можна також зафарбувати одним шаром частину іншого шару. Інструмент «Клонуючий штамп» є зручним для дублювання об'єктів або видалення дефектів із зображення. Для цього інструменту можна налагодити наступні параметри:

1. Параметри "Непрозорість" та "Натиск" визначають непрозорість інструмента, так само, як і для звичайного пензля.

2. Режим "Вирівнювання" фіксує відстань між точкою клонування й курсором.

3. Параметр "Зразок" визначає із яких шарів буде клонуватися зображення – з активного, з активного й нижнього, з усіх шарів.

Застосовувати «Клонуючий штамп» слід наступним чином:

1. Вибрати інструмент «Клонуючий штамп».

2. Встановити курсор на ділянці, яка буде клонуватися й клацнути ЛКМ, утримуючи клавішу Alt – штамп зафіксує точку клонування.

3. Перемістити курсор на ушкоджену ділянку зображення.

4. Натиснути ЛКМ і переміщувати курсор, при цьому пікселі з обраної ділянки будуть переноситись на ушкоджену ділянку. Хрестик показує, звідки в цей момент іде клонування, вказівник курсору вказує куди переносяться пікселі.

Варіант 17

Пояснити суть операції вирівнювання та розподілу шарів.

Вирівнювання і розподіл ведеться відносно одного із країв шару або відносно однієї з осей.

Краєм шару Photoshop вважає крайній непрозорий піксель шару.

Вертикальною й горизонтальною осями шару Photoshop вважає відповідні осі симетрії прямокутника, на сторонах якого лежать крайні пікселі.

Також можна вирівняти вміст одного або декількох шарів згідно границі виділення.

Вирівнювання й розподіл шарів здійснюється за допомогою інструмента Переміщення.

Операція розподіл дозволяє розмістити крайні пікселі шарів на однаковій відстані один від одного. В операції розподілу приймають участь принаймі три шари.

Описати послідовність виконання вирівнювання та розподілу шарів.

Щоб вирівняти декілька шарів, виділіть шари інструментом «Переміщення» чи у панелі «Шари», або виділіть групу.

Щоб вирівняти вміст одного або декількох шарів згідно межі виділення, зробіть виділення в зображенні, потім виберіть шари у панелі «Шари». Використовуйте цей метод, щоб виконувати вирівнювання за будь-якою зазначеною точкою на зображенні.

Після цього виберіть «Шар» > «Вирівняти» або «Шар» > «Вирівняти шари за виділенням» та виберіть команду з підменю. Ті самі команди доступні у вигляді кнопок вирівнювання у панелі параметрів інструмента «Переміщення».

Для розподілу шарів Виберіть три або більше шарів. Після чого виберіть «Шар» > «Розподілити» та виберіть команду. Або виберіть інструмент «Переміщення» і

клацніть кнопку розподілу на смузі параметрів.

Описати послідовність впорядкування шарів у стопці.

Зміна порядку шарів та груп у стосі відбувається наступним чином

Виконайте одну з таких дій:

• Перетягніть шар чи групу вгору або вниз у панелі «Шари». Відпустіть кнопку миші, коли виділена лінія з'явиться там, де необхідно помістити шар чи групу.

• Щоб перемістити шар до групи, перетягніть шар на папку групи . Якщо групу закрито, шар ставиться внизу групи.

• Виділіть шар або групу, виберіть «Шар» > «Впорядкувати», виберіть команду з підменю. Якщо виділений елемент є групою, команда застосовується до порядку в стосі в межах групи. Якщо виділений елемент не є в групі, команда застосовується до порядку в стосі у панелі «Шари».

• Щоб змінити порядок виділених шарів на зворотний, виберіть «Шар» > «Впорядкувати» > «Зворотний». Ці параметри затінені, якщо ви не виділили щонайменше два шари.

За визначенням фоновий шар завжди знаходиться внизу стосу. Тому команда «На задній план» ставить виділений елемент безпосередньо над фоновим шаром.

Варіант 18

Назвати чотири операції трансформування, які можна виконати в програмі Photoshop, та вказати до яких об'єктів файлу Photoshop можна їх застосувати.

Трансформування масштабує, обертає, нахиляє або викривляє зображення. Можна застосувати трансформації до виділення, всього шару, декількох шарів або шару-маски. Також можна застосувати трансформації до контуру, векторної фігури, векторної маски, межі виділення або альфа-каналу.

Трансформування впливає на якість зображення, коли ви маніпулюєте пікселями. Щоб застосувати неруйнівні трансформації до растрових зображень, користуйтеся смарт-об'єктами.

Трансформування векторної фігури або контуру є завжди неруйнівним, бо ви змінюєте лише математичні розрахунки, що генерують об'єкт.

Описати два способи виконання операцій трансформування в програмі Photoshop.

Трансформування можна проводити інструментом "Стрілка", або за допомогою команд підменю «Трансформування».

Спочатку слід обрати об'єкт трансформування.

Щоб трансформувати весь шар, зробіть шар активним та переконайтеся, що нічого не виділено. Не можна трансформувати фоновий шар, спочатку перетворіть його на

звичайний шар.

Щоб трансформувати частину шару, виділіть шар у панелі «Шари» і потім виділіть частину зображення на цьому шарі.

Щоб трансформувати кілька шарів, виконайте одну з таких дій у панелі «Шари»: зв'яжіть шари або виділіть декілька шарів, утримуючи Ctrl клацніть кілька шарів. На панелі «Шари» ви також можете клацнути, утримуючи Shift, щоб виділити декілька шарів, що йдуть один за одним.

Щоб трансформувати шар-маску або векторну маску, звільніть маску та виділіть мініатюру маски у панелі «Шари».

Щоб трансформувати контур або векторну фігуру, скористайтеся інструментом «Виділення контуру» , щоб виділити весь контур, або інструментом «Часткове виділення» , щоб виділити частину контуру.

Якщо ви виділяєте одну або декілька точок на контурі, трансформуватимуться лише сегменти контуру, приєднані до цих точок.

Щоб трансформувати межу виділення, зробіть або завантажте виділення. Потім виберіть «Виділення» > «Трансформувати виділення».

Щоб трансформувати альфа-канал, виділіть цей канал у панелі «Канали».

Трансформування за допомогою інструмента "Стрілка":

Щоб зробити трансформацію, спочатку виділіть елемент для трансформування, потім виберіть команду трансформування. Якщо треба відрегулюйте контрольну точку до маніпуляцій із трансформацією. Можна виконати декілька маніпуляцій послідовно перед застосуванням кумулятивної трансформації. Наприклад,

можна вибрати «Масштабування» і перетягнути маркер масштабування, а потім вибрати «Дисторсію» і перетягнути маркер для дисторсії. Потім натисніть клавішу Enter, щоб застосувати обидві трансформації.

Команди підменю «Трансформування»

• Масштаб Збільшує або зменшує елемент відносно його контрольної точки, фіксованої точки, навколо якої відбувається трансформування. Можна масштабувати за горизонталлю, вертикаллю або як за горизонталлю, так і за вертикаллю.

• Поворот Обертає елемент навколо контрольної точки. Типово ця точка — центр об'єкта, проте можна перенести її в інше місце.

• Нахил Нахиляє елемент вертикально або горизонтально.

• Деформація Розтягує елемент в усіх напрямках.

• Перспектива Застосовує до елемента одноточкову перспективу.

• Викривлення Маніпулює формою елемента.

• «Поворот на 180», «Поворот на 90 за стрілкою годинника», «Поворот на 90 проти стрілки годинника» Повертає об'єкт на вказану кількість градусів за стрілкою годинника або проти неї.

• Віддзеркалення Віддзеркалює об'єкт за вертикаллю або за горизонталлю.

Якому інструменту належить зображена внизу панель Властивостей? Описати призначення параметрів, позначених цифрами на малюнку.

	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10

Дана панель властивостей належить інструменту "Стрілка" в режимі трансформування. Вона містить наступні параметри:

1 - поле встановлення точки прив'язки

2 - поле встановлення координати Х центру трансформування

3 - перемикач режиму відносних координат

4 - поле встановлення координати Y центру трансформування

5, 7- поля встановлення масштабування границі виділення.

6 - перемикач режиму пропорційного масштабування

8 - поле встановлення кута повороту

9,10 - поля встановлення кута нахилу по горизонталі та вертикалі

Також на панелі присутня кнопка "Режим деформації", "Скасувати трансформування" та "Застосувати трансформування"

Завдання 3 Робота в InDesign

Питання ІД

Варіант 1

Що таке зв’язана та вбудована графіка?

Коли ви поміщаєте графіку, ви бачите версію роздільної здатності екрана для файлу. Таким чином її можна переглянути та розмістити. Однак, фактичний файл графіки можна або зв'язати, або вбудувати.

• Зв'язана ілюстрація пов'язана з документом, але лишається незалежною від нього, що призводить до менших розмірів документа. Ви можете змінювати зв'язану ілюстрацію за допомогою засобів редагування та накладання ефектів; однак, ви не можете обрати та редагувати окремі компоненти в ілюстрації. Ви можете використовувати зв'язану ілюстрацію багаторазово без суттєвого збільшення розміру документа; також ви можете у будь-який момент оновити всі зв'язки. При експорті або друку одержується оригінальна ілюстрація, фінальний вивід виконується з використанням повної роздільної здатності оригіналів.

• Вбудована графіка копіюється у документ за повної роздільної здатності, в результаті чого розмір файлу документа збільшується. Ви можете керувати версіями та оновлювати файл в будь-який час; поки ілюстрація вбудована, документ зберігає свій незалежний статус.

Для визначення того, чи є ілюстрація вбудованою або зв'язаною, або для зміни її статусу, використовуйте панель "Зв'язки".

Якщо бітове зображення, яке ви розміщаєте, має розмір 48 Кб або менше, InDesign автоматично вбудовує у ваш макет зображення із повною роздільною здатністю замість версії з екранною роздільною здатністю.

InDesign відображає ці зображення на панелі «Зв'язки» таким чином, ви можете керувати версіями та оновлювати файл будь-коли; але зв'язок не є обов'язковим для оптимального виводу.

Пояснити суть технології ОРІ

ОРІ (Open Prepress Interface) – спеціальний інтерфейс додрукарської підготовки, який дає можливість перетворити зображення з високою роздільною здатністю (ВРЗ) у спеціальний формат з низькою роздільною здатністю (НРЗ (proxi-версія – екранна) для використання у програмі верстки. Саме зображення на диску не можна витирати, бо між екранною версією та оригінальним зображенням існує зв’язок. При кінцевому виведенні оригінал макету зображення НРЗ замінюється зображенням ВРЗ.

Всі зображення за замовчуванням імпортуються у файл, як копія, коли вони мають розмір більше 48 кВ, коли менше копія не робиться.

Застосування технології ОРІ дає можливість економити ресурси ПК, підвищити продуктивність роботи, зекономити час.

Описати п'ять варіантів припасовування об'єктів до фреймів (чи навпаки).

Якщо фрейм та його вміст різні за розміром, ви можете виконати припасування об'єкта до фрейму наступними способами

:

1. Припасувати вміст до фрейму Змінює розмір вмісту для припасування фрейму та дозволяє зміну пропорцій вмісту. Фрейм не зміниться, але вміст може з'явитися у розтягнутому вигляді, якщо у нього та фрейму різні пропорції.

2. Припасувати фрейм до вмісту Змінить розмір фрейму для припасування його вмісту. Пропорції фрейму змінюються для того, щоб відповідати пропорціям вмісту, якщо це необхідно. Це зручно для відновлення графічного фрейму, який ви змінили випадково. Для швидкого припасування фрейму до його вмісту двічі клацніть на будь-якій кутовій ручці фрейму. Розмір фрейму змінюватиметься з точки, на якій ви натискаєте. Якщо ви натискаєте на боковій ручці, розмір фрейму зміниться лише в боковій області.

3. Центрувати вміст Центрує вміст у фреймі. Пропорції фрейму та його вмісту збережені. Розмір вмісту та фрейму не змінюються.

4. Припасувати вміст із збереженням пропорцій Змінює розмір вмісту для припасування фрейму, при цьому зберігаючи пропорції вмісту. Розміри фрейму не змінено. Якщо вміст та фрейм мають різні пропорції, може утворитися незначний пробіл.

5. Припасувати фрейм із збереженням пропорцій Змінює розмір вмісту для припасування всього фрейму, при цьому зберігаючи пропорції вмісту. Розміри фрейму не змінено. Якщо вміст та фрейм мають різні пропорції, деяка частина вмісту буде прихована за допомогою рамки розміру фрейму.

Варіант 2

Пояснити поняття "кернінг" вказати одиниці вимірювання кернінгу та пособи його застосування.

Кернінг є процесом збільшення або зменшення відстані між конкретними парами символів. Кернінг вимірюється у 1/1000 em, одиниця вимірювання пов'язана з поточним розміром шрифту. Для шрифту 6 пунктів 1 em дорівнює 6 пунктів; для шрифту 10 пунктів 1 em дорівнює 10 пунктів. Кернінг точно пропорційний поточному розміру шрифту.

Ви можете застосовувати до тексту автоматичний або ручний кернінг, який є ідеальним способом налаштування проміжку між двома літерами. В обох випадках це робится за допомогою панелі "Символ"

Описати та порівняти три типи кернінгу.

При виділенні декількох символів (більше двох) в палітрі Character (Символи) доступно тільки три варіанти кернінгу : None (Немає кернінгу), Metrics (По таблиці кернінгових пар) і Optical (Оптичний).

Варіант Metrics (По таблиці кернінгових пар) керується правилами, прописаними у файлі шрифту, - це оптимальний варіант, якщо шрифт грамотно розмічений розробником. Проте якщо таблиця кернінгових пар неповна, неточна або взагалі відсутній (це часто буває в "саморобних" шрифтах, створених ентузіастами або просто непрофесійними художниками), то перший варіант не діє.

Варіант Optical (Оптичний) дає можливість InDesign самостійно спробувати розташувати символи на правильних відстанях. Для цього програми Adobe використовують складний механізм оцінки форми символів і домагаються непоганих результатів - хоча, звичайно ж, людина могла б зробити і краще. Цей варіант можна рекомендувати в усіх випадках, коли спосіб Metrics (По таблиці кернінгових пар) дає незадовільний результат.

Ми можемо виставити кернінг вручну, встановивши курсор між проблемними символами. У полі кернінгу ми побачимо поточне значення , яке можна змінити, вибравши із списку або ввести вручну.

Описати процес застосування кернінгу.

Застосування метричного кернінгу

1 Встановіть точку вставки між символами, які ви хочете зробити кернінговою парою, або виділіть текст.

2 На панелі «Символ» або на панелі керування оберіть «Метричний» у меню «Кернінг» .

Для того, аби не використовувати вбудовану інформацію про кернінг, оберіть «0» у меню «Кернінг» .

Застосування оптичного кернінгу

1 Встановіть точку вставки між символами, які ви хочете зробити кернінговою парою, або виділіть текст, який ви хочете кернінгувати.

2 На панелі «Символ» або на панелі керування оберіть «Оптичний» у меню «Кернінг» .

Налаштування кернінгу вручну

1 За допомогою інструмента «Текст» клацніть для поміщення точки вставки між двома символами.

2 Виконайте одну з таких дій:

• На панелі «Символ» або на панелі керування надрукуйте або оберіть числове значення у меню «Кернінг».

• Натисніть «Alt» + ліву/праву клавішу зі стрілкою (Windows) для зменшення або збільшення відступу між двома символами.

Налаштування кернінгу між словами є тими ж самими, як і значення «Кернінг» у діалоговому вікні параметрів.

Варіант 3

Назвати шість команд керування масштабом відображення документа у робочому вікні за допомогою меню "Перегляд"

• Збільшення

• Зменшення

• Припасувати сторінку під розмір вікна

• Припасувати розворот до розміру вікна

• Справжній розмір

• Увесь монтажний стіл

Описати процес керування масштабом відображення документа у робочому вікні за допомогою інструментів.

Для збільшення оберіть інструмент "Масштаб" і клацніть на ділянці, яку бажаєте збільшити. При кожному натисканні вигляд збільшується до наступного установленого відсоткового значення, центр відображення буде у точці натискання. При максимальному збільшенні центр інструмента "Масштаб" буде порожнім. Щоб зменшити, утримуючи клавішу Alt (Windows) або Option (Mac OS), клацніть на ділянці, яку бажаєте зменшити. Кожне клацання зменшує перегляд.

Натискаючи Alt, використовуйте колесо прокручування миші щоб збільшувати або зменшувати масштаб.

Щоб збільшити масштаб шляхом перетягування, оберіть інструмент "Масштаб" і перетягніть навколо ділянки, яку бажаєте збільшити.

Використовуючи курсор у вигляді долоні, ви можете застосовувати збільшення або зменшення та виконувати

прокрутку по цілому документу. Ця функція особливо корисна для великих документів.

1 Натисніть інструмент «Рука» .

2 Натисніть та утримуйте клавішу миші.

Документ зменшується, щоб ви могли побачити більшу частину розвороту. Червоне поле вказує на область

перегляду.

3 З утримуваною натиснутою клавішею миші перетягніть червоне поле, щоб здійснити прокрутку по

сторінках документа. Натискайте кнопки зі стрілками або використовуйте колесо прокрутки миші для

зміни розміру червоного поля.

4 Відпустіть клавішу миші, щоб збільшити перегляд на новій області документа.

Вікно документа повертається до свого вихідного масштабу або до розміру червоного поля.

Опишіть яким чином відбувається гортання сторінок.

InDesign спрощує перехід від однієї сторінки до іншої в документі.

InDesign відстежує порядок, в якому ви переглядали сторінки в документі.

• Щоб переміщатися по сторінках у тому порядку, в якому ви продивлялися їх у поточному сеансі, виберіть

"Макет" > "Назад" або "Вперед".

• Щоб перейти до наступної або попередньої сторінки, клацніть на кнопці "Наступна сторінка" або

"Попередня сторінка" внизу вікна документа або виберіть "Макет" > "Наступна сторінка" або "Попередня

сторінка".

• Щоб перейти до першої або останньої сторінки, клацніть на кнопці «Перша сторінка» або «Остання

сторінка» в нижньому лівому куті вікна документа або виберіть «Макет» > «Перша сторінка» або

«Остання сторінка».

• Щоб перейти до певної сторінки, виберіть «Макет» > «Перейти до сторінки», введіть номер сторінки і

клацніть «OK». Або клацніть на стрілці, що показує вниз, яка знаходиться праворуч у полі сторінки (полі

введення номеру сторінки) і виберіть сторінку.

Виберіть сторінку в полі сторінки, щоб перейти до певної сторінки

Варіант 4

Описати призначення параметрів, що вказуються під час створення документа.

Параметри нового документа

Метод – друк, цифрова публікація чи Web.

Кількість сторінок Вкажіть кількість сторінок, яку необхідно створити в новому документі.

Початкова сторінка # Укажіть номер початкової сторінки документа. Якщо вказати парне число (наприклад,

2) за вибраного параметра «Розворот», документ починатиметься із двосторінкового розвороту.

Розворот Виберіть цей параметр, щоб змусити ліву та праву сторінку виглядати як двосторінковий розворот,

як у книгах та журналах. Зніміть виділення з цього параметра, щоб дозволити кожній сторінці стояти окремо,

як під час друку флаєрів чи плакатів, або якщо ви бажаєте, щоб об'єкти були обрізані біля корінця.

Шаблонний текстовий кадр Виберіть цей параметр, щоб створити текстовий кадр із розмірами області в

межах напрямних полів і визначеними параметрами колонок. Шаблонний текстовий кадр додається до

шаблону A-Master.

Розмір сторінки Оберіть розмір сторінки з меню або введіть значення ширини та висоти. Розмір сторінки

представляє кінцевий необхідний розмір після обрізання області випуску або інших позначок за межами

сторінки.

Орієнтація Виберіть "Книжна" або "Альбомна" . Ці значки динамічно взаємодіють із

розмірами, введеними в поле "Розмір сторінки". Коли значення висоти більше, вибрано значок "Книжна".

Коли значення ширини більше, вибирається значок "Альбомна". Натискання невиділеного значка перемикає

значення висоти та ширини.

Дообрізний формат Область випуску за обріз дозволяє друкувати об’єкти, які розміщені на зовнішньому краю

сторінки з визначеним розміром.

Службове поле Область службового поля втрачається під час обрізання документа до кінцевого розміру

сторінки. Область службового поля містить інформацію для друку, інформацію про налаштовану колірну

шкалу або відображає інші інструкції та описи про інші об'єкти в документі.

Описати три способи додавання сторінок в документ.

Додавання нових сторінок до документа

1. Щоб додати сторінку після активної сторінки або розвороту, натисніть кнопку "Нова сторінка" на панелі

"Сторінки" або виберіть "Макет" > "Сторінки" > "Додати сторінку". Для нової сторінки використовується

той самий шаблон, що і для існуючої активної сторінки.

2. Щоб додати декілька сторінок у кінець документа, виберіть пункт меню Файл > Параметри документа.

У діалоговому вікні "Параметри документа" визначте загальну кількість сторінок документа. Програма

InDesign додає сторінки після останньої сторінки або розвороту.

3. Щоб додати сторінки і визначити шаблон документа, виберіть з меню панелі «Сторінки» пункт

«Вставити сторінки» або виберіть «Макет» > «Сторінки» > «Вставити сторінки». Вкажіть, де необхідно

додати сторінки, і виберіть шаблон, який необхідно застосувати.

Описати два способи переміщення сторінок.

Переміщення сторінок за допомогою команди «Перемістити сторінки»

1 Виберіть пункт меню Макет > Сторінки > Перемістити сторінки або виберіть пункт меню "Перемістити

сторінки" на панелі "Сторінки".

2 Визначте сторінку або сторінки, які необхідно перемістити.

3 У полі "Ціль" в разі необхідності вкажіть місце для переміщення сторінок і визначте сторінку. Натисніть

«ОК».

Переміщення сторінок перетягуванням

На панелі "Сторінки" перетягніть значок сторінки до нового розташування в межах документа.

Під час перетягування вертикальна смуга показує, де опиниться сторінка після перетягування.

Варіант 5

Описати процес створення багатоколонкового розвороту.

Створення багатосторінкового розвороту

1 Виконайте одну з таких дій:

• Щоб зберегти цілісність розвороту, виділіть розворот на панелі "Сторінки", а потім зніміть позначку з

пункту "Дозволити перемішування обраних розворотів" у меню панелі "Сторінки". Визначити ізольований

розворот на панелі "Сторінки" можна за допомогою дужок навколо номерів сторінок.

• Щоб дозволити створення розворотів з більше ніж двох сторінок у всьому документі і зберегти ці

розвороти під час додавання, видалення або упорядкування попередніх сторінок, зніміть виділення з

пункту меню "Дозволити перемішування сторінок документа" на панелі "Сторінки".

2 Додайте сторінки до виділеного розвороту за допомогою команди "Вставити сторінки", щоб вставити нову

сторінку всередину розвороту, або перетягуючи існуючу сторінку до розвороту на панелі "Сторінки". Щоб

перетягнути весь розворот, перетягніть номери його сторінок.

Описати процес створення сторінок різного розміру всередині документа

За допомогою інструмента «Сторінка» виберіть сторінку-шаблон або сторінку макета, розмір якої треба

змінити, а потім змініть її параметри в панелі керування. Сторінка успадковує розмір від своєї сторінки-

шаблона, але розмір сторінки макета можна змінити, щоб він відрізнявся від розміру застосованої до неї

сторінки-шаблона. Сторінка-шаблон може базуватись на сторінці-шаблоні іншого розміру; таким чином,

декілька сторінок із різними розмірами можуть мати спільний шаблонний вміст.

Щоб швидко застосувати інший розмір сторінки, виберіть сторінку на панелі ≪Сторінки≫, а потім

виберіть розмір сторінки, натиснувши кнопку ≪Редагувати розмір сторінки≫ .

1 За допомогою інструмента «Сторінка» виберіть одну чи кілька сторінок-шаблонів або сторінок макета,

розмір яких треба змінити.

Переконайтесь, що сторінку повністю виділено в макеті, а не лише на панелі «Сторінки».

2 Щоб змінити розмір вибраних сторінок, укажіть в панелі керування наведені нижче параметри.

Значення X та Y Змініть значення Y, щоб визначити вертикальне положення сторінки відносно інших

сторінок на розвороті.

Значення розміру сторінки W та H Змініть ширину та висоту вибраних сторінок. Також можна вибрати

попередньо створений розмір сторінки в меню. Щоб створити власний розмір сторінок, що буде додано до

цього списку, виберіть в меню пункт «Власний розмір сторінки», вкажіть параметри розміру та натисніть

кнопку OK.

Орієнтація Виберіть альбомну або книжну орієнтацію сторінки.

Дозволити коригування макета Виберіть цей параметр, щоб дозволити автоматичне коригування

положень об'єктів у разі зміни розміру сторінки.

Показати перекриття сторінки-шаблона Виберіть цей параметр, щоб поверх усіх сторінок, що вибрано за

допомогою інструмента «Сторінка», відображувалось перекриття сторінки-шаблона.

Об'єкти пересуваються разом із сторінкою Виберіть цей параметр, щоб об'єкти переміщувалися разом зі

сторінкою під час налаштування значень X та Y.

Пояснити призначення сторінок-шаблонів та описати особливість розташування об'єктів шаблону в багатошаровому документі.

Сторінка-шаблон схожа на фон, який можна швидко застосувати до багатьох сторінок.

Об’єкти шаблону з’являються на усіх сторінках, до яких застосовано шаблон.

Елементи шаблону, скопійовані на сторінки документа, помічаються пунктирною межею.

Зміни, які виконуються у шаблоні, автоматично застосовуються до зв’язаних сторінок.

Шаблони зазвичай містять повторювані логотипи, номери сторінок і колонтитули. Вони

також можуть містити порожні текстові або графічні кадри, які використовуються як заповнювачі на

сторінках документа. Елемент шаблону на сторінці документа неможливо виділити, доки цей елемент не

перевизначено.

Як і сторінки документа, шаблони можуть мати декілька шарів.

Шари є наскрізними для всього документа, тобто містяться на всіх сторінках, в тому числі шаблонах.

Об’єкти в окремому шарі мають власний порядок розташування в межах шару.

Об’єкти в шарі сторінки-шаблону розташовуються позаду об’єктів,

зв’язаних з тим самим шаром на сторінці документа.

Якщо необхідно розмістити елемент шаблону попереду об’єктів на сторінці документа, розмістіть об’єкт у

вищому шарі шаблону.

Елемент шаблону на вищих шарах розташовується попереду всіх об’єктів у нижчих

шарах. Об’єднання всіх шарів переміщує елементи шаблону за об’єкти сторінки документа.

Варіант 6

Описати три способи створення сторінок-шаблонів

За замовчуванням, кожний створений документ має сторінку-шаблон. Можна створити додаткові

шаблони із самого початку або з існуючого шаблона сторінки чи сторінки документа.

Створення шаблону із самого початку

1 Виберіть пункт меню "Новий шаблон" на панелі "Сторінки".

2 Визначіть наступні параметри і натисніть кнопку "OK:

• У полі "Префікс" введіть префікс, який визначає шаблон, застосовуваний для кожної сторінки на панелі

"Сторінки". Можна ввести до чотирьох символів.

• У полі "Ім’я" вкажіть назву розвороту-шаблону.

• У полі «На основі шаблону» виберіть існуючий розворот-шаблон, на основі якого буде створено цей

розворот-шаблон або виберіть «Немає».

• У поле «Кількість сторінок» введіть кількість сторінок, яку необхідно створити в шаблоні (максимум

десять).

Створення шаблону з існуючої сторінки або розвороту

• Перетягніть увесь розворот з розділу "Сторінки" на панелі "Сторінки" до розділу "Шаблони".

• Виберіть розворот на панелі "Сторінки", а потім в меню панелі "Сторінки" виберіть "Зберегти як шаблон".

Усі об’єкти вихідної сторінки або розвороту стають частиною нового шаблону. Якщо для вихідної сторінки

використовується шаблон, новий шаблон створюється на основі шаблону вихідної сторінки.

Створення шаблону на основі іншого шаблону

В межах одного документа можна створити різні шаблони шляхом поновлення іншого шаблону (який зветься

батьківським шаблоном). Розвороти-шаблони, створені з батьківського шаблону, називаються розворотами-

шаблонами на основі оригіналу. Для розворотів-шаблонів на основі оригіналу можна

застосувати різне форматування. Так само як ви змінюєте сторінки документа, для створення різних варіантів

шаблону можна змінювати елементи батьківського шаблону на шаблонах на основі оригіналу.

Щоб створити шаблон на основі іншого, виконайте одну з наступних дій у розділі "Шаблони" на панелі

"Сторінки":

• Виберіть розворот-шаблон і виберіть пункт меню "Параметри шаблону" для [назва розвороту-шаблону] на

панелі "Сторінки". У полі «На основі шаблону» виберіть інший шаблон і натисніть кнопку OK.

• Виберіть ім’я розвороту-шаблону, на основі якого необхідно створити шаблон, і перетягніть його на ім’я

іншого шаблону, щоб застосувати його.

Описати процес застосування шаблонів

Застосування шаблону до сторінки або розвороту документа

• Щоб застосувати шаблон до однієї сторінки, перетягніть значок сторінки-шаблону на значок сторінки на

панелі "Сторінки". Коли навколо необхідної сторінки з’явиться чорний прямокутник, відпустіть кнопку

миші.

• Щоб застосувати шаблон до розвороту, перетягніть значок сторінки-шаблону до кута розвороту на панелі

"Сторінки". Коли навколо усіх сторінок на необхідному розвороті з’явиться чорний прямокутник,

відпустіть кнопку миші.

Застосування шаблону до кількох сторінок

Виконайте одну з таких дій:

• На панелі "Сторінки" виберіть сторінки, до яких необхідно застосувати новий шаблон. Потім під час

клацання мишею шаблону утримуйте клавішу Alt (Windows) або Option (Mac OS).

• Виберіть пункт меню «Застосувати шаблон до сторінок» на панелі «Сторінки», виділіть шаблон для

команди «Застосувати шаблон» і натисніть кнопку OK.

Описати яким чином відбувається скасування призначення шаблонів.

Виділіть потрібні сторінки та на панелі "Сторінки" у розділі "Шаблони" виберіть шаблон "Немає".

Після скасування призначення шаблону сторінці його макет та елементи більше не застосовуються до

сторінки. Якщо шаблон містить більшість необхідних елементів, але необхідно налаштувати вигляд декількох

сторінок, то замість скасування призначення шаблону можна перевизначити елементи шаблону та

відредагувати або змінити їх на певних сторінках документа.

Варіант 7

Описати механізм застосування шарів

Кожний документ містить принаймні один іменований шар. Використовуючи декілька шарів, можна

створювати та редагувати певні області або типи вмісту в документі без впливу на інші області та типи вмісту.

Наприклад, якщо документ друкується повільно, бо містить багато великих графічних елементів, можна

використати один шар для тексту в документі, а потім, коли необхідно перевірити текст, приховати всі інші

шари і швидко надрукувати тільки текстовий шар. Шари можна використовувати також для відображення

альтернативних ідей оформлення або варіантів реклами для різних регіонів.

Шари нагадують прозорі аркуші, розміщені один на одному. Якщо шар не містить жодного об'єкта, ви можете

бачити крізь нього всі об'єкти в шарах за ним.

Додаткові примітки щодо шару:

• Кожний шар документа має трикутник розкриття, який можна розширити, щоб розкрити об’єкти та їхній

порядок у стеку в цьому шарі активного розвороту. Групи, кнопки та об’єкти з кількома станами також

мають трикутники розкриття, які можна розширити для відображення об’єктів, що містяться в них. Можна

змінювати порядок цих об’єктів, блокувати та розблоковувати їх, а також додавати або видаляти їх із груп.

• Об'єкти з шаблонів з'являються у нижній частині кожного шару. Елементи шаблону можуть з’являтися

попереду об’єктів сторінки документа, якщо об’єкти сторінки-шаблону знаходяться на вищому шарі.

• Шари є наскрізними для всього документа, тобто містяться на всіх сторінках, в тому числі шаблонах.

Наприклад, якщо під час редагування сторінки 1 документа приховати Шар 1, шар приховується на всіх

сторінках, поки ви не вирішите показати його знову.

Описати процес створення шару та призначення його параметрів.

1 Виберіть «Вікно» > «Шари».

2 Щоб створити новий шар, виконайте одну з наведених нижче дій.

• Щоб створити новий шар над вибраним шаром, натисніть кнопку «Новий шар».

• Щоб створити новий шар під вибраним шаром, утримуйте клавішу Ctrl під час натискання кнопки «Новий шар».

• Щоб створити новий шар у верхній частині списку, утримуйте клавіші Ctrl+Shift під час натискання кнопки «Новий шар».

• Щоб створити новий шар і відкрити діалогове вікно «Новий шар», утримуйте клавішу Alt.

Визначення параметрів шару

1 У меню панелі "Шари" виберіть "Новий шар" або двічі клацніть існуючий шар.

2 Встановіть параметри шару, а потім натисніть кнопку OK.

Колір Призначте колір для визначення об’єктів на цьому шарі.

Показати шар Виберіть цей параметр, щоб зробити шар видимим. Вибрати цей параметр — це те ж саме, що

зробити видимим значок ока на панелі «Шари».

Показати напрямні Виберіть цей параметр, щоб зробити напрямні видимими. Якщо цей параметр для шару

не вибрано, напрямні не можуть бути видимі, навіть якщо для документа вибрано пункт меню Перегляд >

Показати напрямні.

Блокувати шар Виберіть цей параметр, щоб запобігти зміні будь-яких об’єктів на цьому шарі. Вибрати цей

параметр — це те ж саме, що зробити видимим значок закресленого олівця на панелі "Шари".

Заблокувати напрямні Виберіть цей параметр, щоб запобігти зміні усіх напрямних лінійок на шарі.

Друкувати шар Виберіть цей параметр, щоб мати можливість запобігти друку шару. Під час друку або

експорту в PDF можна визначити, чи потрібно друкувати приховані та недруківні шари.

Не застосовувати обтікання текстом до прихованого шару Виберіть цей параметр, щоб текст на інших шарах

розмістився звичайним способом, якщо шар прихований і містить об’єкти із застосованим обтіканням тексту.

Описати процес видалення шарів.

Пам’ятайте, що кожний шар є глобальним для всього документа — він присутній на кожній сторінці

документа. Перш ніж видаляти шар, спочатку приховайте всі інші шари, а потім перевірте кожну сторінку

документа, щоб переконатися в безпечності видалення об’єктів, що залишилися.

❖ Виконайте одну з таких дій:

• Щоб видалити шар, перетягніть його з панелі «Шари» на значок «Видалити» або в меню панелі «Шари»

виберіть «Видалити шар» [назва шару].

• Щоб видалити кілька шарів, під час вибору шарів клацанням утримуйте клавішу Ctrl.

Потім перетягніть шари з панелі «Шари» на значок «Видалити» або в меню панелі «Шари» виберіть «Видалити шари».

• Щоб видалити усі порожні шари, в меню панелі "Шари" виберіть "Видалити непотрібні шари".

• Щоб видалити об’єкт у шарі, виберіть об’єкт на панелі «Шари», а потім клацніть значок «Видалити».

Варіант 8

Порівняти фрейми(кадри) та контури.

В документі можна намалювати об’єкти і використовувати їх як контури або кадри. Контури— це векторні

графічні об'єкти. Кадри – це те ж саме, що і контури, але вони можуть містити текст або інші об’єкти.

Кадр може також існувати як заповнювач, тобто контейнер без вмісту.

Як контейнери та заповнювачі, кадри – це основні структурні елементи макета документа.

Контури та кадри можна малювати за допомогою інструментів з палітри інструментів. Кадри можна також

створювати шляхом простого розміщення (імпорту) або вставки вмісту у контур.

Завдяки тому, що кадр — це тільки версія контуру як контейнера, з кадром можна виконувати ті ж самі дії, що

і із контуром наприклад, додавання кольору чи градієнту до заливки або обведення та редагування форми кадру.

Можна навіть використовувати кадр як контур або контур як кадр у будь-який час.

Фактично контур вважається кадром з непризначеним вмістом.

Ця гнучкість дозволяє легше змінювати оформлення і забезпечує широкий діапазон варіантів

оформлення.

Описати два типи фреймів та пояснити їх призначення.

Кадри поділяються на два типи – текстові та графічні.

Текстовий кадр визначає область, яку займає текст, а також характер текстового потоку макета.

Текстові кадри можна розпізнати за допомогою текстових портів у

верхньому лівому та нижньому правому кутах.

Графічний кадр може виконувати функцію межі та фону, а також кадрувати та маскувати графіку. Якщо

графічний кадр виконує функцію порожнього заповнювача, він відображає перехрещення.

Описати принцип використання фреймів та взаємоперетворення їх типів.

Текст або графічні елементи можна додати до документа. Під час імпорту InDesign

Проте якщо немає вмісту або необхідно заблокувати оформлення, перш ніж додавати текст і графіку,

можна використовувати кадри як заповнювачі.

Наприклад, можна використовувати будь-які з наступних стратегій:

Намалюйте текстові кадри за допомогою інструмента "Текст", задайте основні параметри форматування тексту та

зв’яжіть порожні текстові кадри разом, щоб імпорт кінцевого тексту виконувався за один крок.

Намалюйте графічні кадри та вкажіть параметри припасування графіки для кожного із них.

У разі необхідності можна виконати перепризначення контурів та кадрів:

• Щоб використовувати контур або текстовий кадр як графічний шаблонний кадр, виберіть контур або

порожній текстовий кадр, а потім виберіть пункт меню Об’єкт > Вміст > Графіка.

• Щоб використовувати контур або графічний кадр як текстовий шаблонний кадр, виберіть контур або

порожній графічний кадр, а потім виберіть пункт меню Об’єкт > Вміст > Текст.

• Щоб використовувати текстовий або графічний кадр тільки як контур, виберіть порожній кадр, а потім

виберіть пункт меню Об’єкт > Вміст > Вільний.

Варіант 9

Описати принцип роботи з текстом

Текст в InDesign міститься в рамках, які називаються текстовими кадрами.

Текстові кадри можна переміщати, змінювати розмір та заміняти.

• Інструмент «Текст» дозволяє вводити чи редагувати текст у кадрі.

• Інструмент «Виділення» дозволяє виконувати загальні задачі для макета, як-от розміщення та

встановлення розміру кадру.

• Інструмент «Часткове виділення» дозволяє змінювати форму кадру.

Текстові кадри можна зв'язувати з іншими текстовими кадрами, щоб текст з одного кадру міг

перетікати в інший кадр. Текст, який проходить через один чи більше зв'язаних кадрів, називається матеріалом.

При розміщенні (імпорті) файлу текстової обробки він

потрапляє в документ у формі єдиного матеріалу незалежно від того, скільки кадрів він може зайняти.

Текстові кадри можуть мати декілька стовпців. Текстові кадри можна розмістити також на шаблон-сторінках, а текст

приймати все одно на сторінках документа.

Якщо постійно використовується текстовий кадр одного типу, можна створити стиль об'єкта, до якого

входитиме форматування текстового кадру, як-от колір рамки та заливки, параметри текстового кадру

та ефекти обтікання текстом і прозорості.

Намалювати ескіз двох зв'язаних текстових кадрів та пояснити призначення маркерів.

рисунок поданий нижче.

На рисунку показано 2 зв’язаних текстових фрейми.

Кожний текстовий кадр має вхідний порт та вихідний порт, які використовуються для зв'язування з іншими текстовими кадрами. Порожній вхідний чи вихідний порт вказує відповідно на початок чи кінець матеріалу. Наявність стрілки в порту означає, що цей порт з'єднаний з іншим портом. Червоний хрестик (+) у вихідному порту означає, що в розміщуваному матеріалі ще є нерозміщений текст, але нема текстових фреймів, у яких можна було б його розмістити. Ця невидима решта тексту називається витісненим текстом.

A. Вхідний порт на початку матеріалу

B. Вихідний порт вказує на зв'язок з наступним кадром

C. Ланцюжок тексту

D. Вхідний порт вказує на зв'язок з попереднім кадром

E. Вихідний порт вказує на наявність витісненого тексту

Описати три способи додавання тексту в текстові кадри

Додати текст у документ можна методом введення з клавіатури,

Можна вставити чи розмістивши текст з програми обробки тексту. Якщо програма з обробки тексту підтримує перетягування, можна також перетягнути текст у кадри InDesign.

Для великих фрагментів тексту корисна команда «Помістити» — гнучкий засіб додавання

тексту в документ.

Розміщаючи або вставляючи текст, не треба попередньо створювати текстовий кадр — InDesign створює його

автоматично.

Введення тексту з клавіатури

1 Щоб розмістити пункт введення всередині текстового кадру, виконайте одну з таких дій:

• За допомогою інструмента «Текст» перетягніть курсор, щоб створити новий текстовий кадр, або

клацніть у новий текстовий кадр.

• Клацніть інструментом виділення двічі всередині існуючого текстового кадру. Інструмент «Текст»

виділяється автоматично. Якщо текстовий кадр створено на шаблон-сторінці, то, слід утримувати клавіші Ctrl+Shift

В результаті на сторінці документа буде створено копію шаблон-сторінки.

Після цього слід обрати інструмент «Текст» для введення тексту.

2 Почніть введення тексту.

Вставлення тексту з іншої програми

1 Щоб зберегти форматування та інформацію, як-от стилі та маркери індексів, відкрийте розділ «Робота з

буфером» діалогового вікна «Параметри» та виберіть у пункті «Вставка» елемент «Вся інформація». Щоб

видалити ці елементи та інше форматування під час копіювання, виберіть елемент «Тільки текст».

2 Виріжте чи скопіюйте текст в іншій програмі чи в документі InDesign.

3 Якщо потрібно, виберіть текст чи клацніть у текстовому кадрі. Інакше текст буде вставлено у власний

новий кадр.

4 Виконайте одну з таких дій:

• Виберіть команду «Правка» > «Вставити». Якщо вставлений текст не містить усього форматування,

можливо, знадобиться змінити налаштування в діалоговому вікні «Параметри імпорту» для документів RTF.

• Виберіть команду «Правка» > «Вставити без форматування». (Команда «Вставити без форматування»

заблокована при вставці з іншої програми, якщо в пункті «Параметри оброблення буфера обміну» вибрано

варіант «Тільки текст».)

Вставлення шаблонного тексту

InDesign може додавати шаблонний текст, який пізніше легко замінити реальним текстом. Додавання

шаблонного тексту допоможе вам поліпшити відчуття дизайну документа.

1 Виділіть інструментом «Виділення» один або більше текстових кадрів або клацніть текстовий кадр

інструментом «Текст».

2 Виділіть команду «Текст» > «Заповнити шаблонним текстом».

Якщо додати шаблонний текст до кадру, зв'язаного з іншими кадрами, шаблонний текст додається з початку

першого текстового кадру (якщо всі інші кадри порожні) або в кінці існуючого тексту (якщо у зв'язаних кадрах

вже є текст) аж до кінця останнього зв'язаного кадру.

Щоб замінити чи видалити шаблонний текст, двічі клацніть у будь-якому кадрі ланцюжка, виберіть

«Правка» > «Виділити усе», а потім видаліть текст.

Варіант 10

Описати принцип форматування тексту

Форматування тексту можна проводити за допомогою панелі керування

та за допомогою панелей «Символ» та «Абзац». Коли текст виділено, або коли пункт вставки

розташований у тексті, панель керування відображає або інструменти форматування тексту, або інструменти

форматування абзаців, або комбінацію і тих, і інших, в залежності від роздільної здатності вашого монітору.

Ті самі інструменти форматування тексту з'являються і на панелях «Символ» та «Абзац».

Слід мати на увазі наступні методи форматування тексту:

• При форматуванні символів ви можете використовувати інструмент «Текст» для вибору символів, або

можете встановити точку вставки, обрати параметри форматування та почати друкувати текст.

• Для форматування абзаців вам не потрібно виділяти весь абзац — виділіть будь-яке слово або символ, або

помістіть точку вставки в абзаці. Ви також можете виділяти текст у кількох абзацах.

• Для налаштування формату для всіх наступних текстових кадрів, які буде створено в документі,

переконайтеся, що точка вставки активна і що нічого не виділено, потім задайте параметри форматування.

Щоб встановити стандартне форматування тексту для всіх нових документів, закрийте всі документи, а

потім вкажіть параметри тексту.

• Виділіть кадр для застосування формату до всього тексту, який він містить. Кадр не може бути частиною

потоку.

• Використовуйте стилі та стилі символів для швидкого та узгодженого форматування.

Пояснити поняття "базова лінія тексту" та інтерліньяж.

Базова лінія є невидимою лінією, на літери, що не мають нижніх виносних елементів.

Вертикальна відстань між рядками тексту називається інтерліньяж. Інтерліньяж вимірюється від базової лінії

одного рядка тексту до базової лінії рядка тексту, що знаходиться вище.

Типово автоматичний інтерліньяж встановлюється у 120% від розміру тексту (наприклад, 12 пунктів для

тексту 10 пунктів). Коли використовується автоматичний інтерліньяж, InDesign відображає значення

інтерліньяжу у круглих дужках меню «Інтерліньяж» на панелі «Символ».

За замовчуванням інтерліньяж є атрибутом символу, що означає, що ви можете застосовувати більше одного

значення інтерліньяжу в межах одного абзацу. Значення інтерліньяжу у рядку тексту визначається

максимальним значенням інтерліньяжу у рядку.

Описати процес налагодження інтерліньяжу.

Зміна інтерліньяжу виділеного тексту

1 Виділіть текст, який потрібно змінити

2 Виконайте одну з таких дій:

• На панелі «Символ» або на панелі керування у меню «Інтерліньяж» оберіть інтерліньяж, який ви хочете

використовувати .

• Оберіть існуюче значення інтерліньяжу та надрукуйте нове значення.

• При створенні стилю абзацу змініть значення інтерліньяжу за допомогою панелі «Основні атрибути

символів».

Якщо InDesign ігнорує зміну інтерліньяжу, причиною цього може бути вибір «Вирівнювання по вертикалі»

або «Вирівнювання по сітці базових ліній». Виберіть «Об'єкт» > «Параметри текстового кадру» та

переконайтеся , що для «Вирівнювання по вертикалі» встановлено «Угорі», а на панелі «Абзац», панелі

вибрано «Вирівнювання по сітці базових ліній».

Ви також можете налаштувати вертикальний проміжок за допомогою вирівнювання тексту до сітки

базових ліній. Коли встановлено сітку базових ліній, параметри сітки базових ліній мають перевагу над

значенням інтерліньяжу.

Зміна відсотка інтерліньяжу за замовчуванням

1 Виділіть абзаци, які ви бажаєте змінити.

2 Оберіть «Вирівнювання тексту» з меню панелі «Абзац» або панелі керування.

3 Вкажіть нове значення у відсотках для «Автоінтерліньяж». Мінімальним значенням є 0%, максимальним —

500%.

Застосування інтерліньяжу до всіх абзаців

1 Оберіть «Правка» > «Параметри» > «Текст»

2 Оберіть «Застосувати інтерліньяж до всіх абзаців», потім натисніть «ОК».

Варіант 11

Описати принцип та послідовність вирівнювання абзаців відносно сітки базових ліній

Сітка базових ліній представляє інтерліньяж для основного тексту документа. Ви можете використовувати

кратні до цього значення інтерліньяжу для всіх елементів сторінки для забезпечення того, аби текст завжди

вирівнювався між колонками та зі сторінки на сторінку. Наприклад, якщо основний текст документа має

інтерліньяж 12 пунктів, ви можете надати тексту заголовка інтерліньяж 18 пунктів та додати 6 пунктів

проміжку перед абзацом, що йде за заголовком.

Використання сітки базових ліній забезпечує єдиний підхід у розташуванні текстових елементів на сторінці.

Ви можете налаштувати інтерліньяж абзацу для забезпечення того, що його базові лінії вирівнюються

відносно сітки сторінки. Це корисно, якщо ви хочете, вирівняти базові лінії тексту у кількох колонках або

суміжних текстових кадрах. Змінюйте параметри сітки базових ліній за допомогою розділу «Сітки» у

діалоговому вікні «Параметри».

Ви також можете вирівняти до сітки базових ліній лише перший рядок абзацу, що дає змогу решті рядків

абзацу виконувати вказане значення інтерліньяжу.

Для того, аби бачити сітку базових ліній, оберіть «Перегляд» > «Сітки та напрямні» > «Показати сітку базових

ліній».

Сітка базових ліній видима лише тоді, коли масштаб документа більше за порогове значення

видимості у ≪Параметрах сітки≫. Для перегляду сітки базових ліній вам може знадобитися збільшити

масштаб.

Вирівнювання абзаців відносно сітки базових ліній

1 Виділіть текст.

2 На панелі «Абзац» або на панелі керування натисніть «Вирівняти за сіткою базових ліній» .

Вирівнювання лише першого рядка до сітки базових ліній

1 Виділіть абзаци, які ви бажаєте вирівняти.

2 У меню «Абзац» або панелі керування оберіть «Вирівняти за сіткою тільки перший рядок».

3 На панелі «Абзац» або на панелі керування натисніть «Вирівняти за сіткою базових ліній» .

Описати суть операції "Вертикальне вирівнювання"

Ви можете вирівнювати або розподіляти текст у кадрі вздовж його вертикальних осей для того, аби текст був

однаково розподілений по вертикалі вздовж кадрів та їх колонок.

Ви можете вирівнювати текст по верху, центру, низу кадру за допомогою інтерліньяжу кожного абзацу та

значень відступів абзацу. Ви також можете випрямляти текст вертикально, при цьому рядки розподіляються

рівномірно незалежно від значень відступу та інтерліньяжу абзаців.

Вертикальне вирівнювання та випрямлення тексту обчислюються на основі положень базової лінії кожного

рядка тексту у кадрі. При вертикальному вирівнюванні слід пам'ятати про наступне:

• Верхня частина кадру визначається базовою лінією першого рядка вирівняного по верху тексту. На це

значення впливає опція «Зсув базової лінії першого рядка» у діалоговому вікні «Параметри текстового

кадру».

• Нижня частина кадру визначається базовою лінією останнього рядка вирівняного по низу тексту. Текст

виноски не вирівнюється.

• До сітки базових ліній можуть бути вирівняні всі рядки, або тільки перший та останній рядок.

Описати процес вертикального вирівнювання тексту.

1 Виконайте одну з таких дій:

• За допомогою інструмента «Виділення» виділіть текстовий кадр.

• Інструментом «Текст» клацніть на тестовому кадрі.

2 Оберіть «Об'єкт» > «Параметри текстового кадру».

3 У секції «Вертикальне випрямлення» діалогового вікна «Параметри текстового кадру» оберіть у меню

«Вирівнювання» один з наступних параметрів:

• Для вертикального вирівнювання тексту донизу від верхньої частини кадру оберіть «Верхнє». (Це значення

встановлюється за замовчуванням.)

• Для центрування рядків тексту у кадрі оберіть «По центру».

• Для вертикального вирівнювання тексту догори від нижньої частини кадру оберіть «Нижнє».

• Для рівномірного розподілу рядків тексту між верхньою та нижньою частинами кадру оберіть «Вирівняти».

4 Якщо ви обрали «Вирівняти» і хочете запобігти тому, аби значення інтерліньяжу стало непропорційно

більшим від значення інтервалу між абзацами, оберіть значення «Максимальний інтервал між абзацами».

Проміжок між абзацами розшириться до зазначеного значення; якщо текст все ще не заповнює кадр,

проміжок між рядками буде налаштовуватися, доки кадр не буде заповнено. Максимальний інтервал між

абзацами застосовується на додаток до значень «Відступ перед» та «Відступ після», ведених на панелі

«Абзац».

5 Клацніть OK.

Будьте обережні з вертикальним випрямленням текстових кадрів, що мають кілька колонок.

Якщо остання колонка містить лише кілька рядків, між рядками може виникати завеликий пробіл.

Варіант 12

Назвати та порівняти два типи списків, що створюються в InDesign.

В InDesign можна створювати маркіровані або нумеровані списки.

У маркірованих списках кожний абзац починається з жирної цятки. У нумерованих списках кожний абзац

починається з виразу, який включає до себе номер або букву, а також роздільний знак, такий, як точка або

дужки. Цифри у нумерованих списках оновлюються автоматично при додаванні або видаленні абзаців списку.

Ви можете змінити тип стилю нумерації або маркерів, роздільний знак, атрибути шрифту та стилі символів, а

також текст та величину відступів.

Описати процес створення списків.

Швидким способом створення маркірованого або нумерованого списку є друк списку, виділення його, а потім

застосування кнопок «Маркірований список» або «Нумерований список» на панелі керування. Ці кнопки

дають вам змогу вмикати або вимикати режим списку, а також переключатися між маркірованим та

нумерованим списком. Ви можете також зробити маркери або нумерацію частиною стилю абзацу та будувати

списки шляхом присвоєння абзацу стилю.

Послідовність створення списків наступна:

1 Оберіть набір абзаців, які повинні перетворитися на список, або клацніть мишкою для розташування точки

вставки там, де повинен починатися список.

2 Виконайте одну з таких дій:

• Клацніть на кнопку «Маркірований список» або на кнопку «Нумерований список» на панелі

керування (у режимі «Абзац»). Щоб відобразити діалогове вікно «Маркери та нум

ерація», клацаючи

кнопку, утримуйте клавішу Alt .

• Оберіть «Маркери та нумерація» на панелі «Абзац» або на панелі керування. Для «Типу списку « оберіть

«Маркери» або «Нумерація». Вкажіть потрібні параметри та натисніть кнопку «ОК».

• Застосуйте стиль абзацу, який включає маркери або нумерацію.

3 Для продовження списку у наступному абзаці перемістіть точку вставки до кінця списку та натисніть

«Enter».

4 Для закінчення списку (або сегмента списку, якщо список буде подовжено у матеріалі пізніше) натисніть

кнопку «Маркірований список» або «Нумерований список» на панелі керування знову, або оберіть

«Маркери та нумерація» у меню панелі «Абзац».

Описати процес зміни параметрів нумерованого списку

Номери у нумерованих списках оновлюються автоматично при додаванні або видаленні абзаців списку.

Абзаци, які є частиною одного списку, нумеруються послідовно. При визначенні абзаців для списку обрані

абзаци не обов'язково повинні бути послідовними.

Ви також можете створювати багаторівневі списки, у яких елементи списків нумеруються у контурній формі

і мають різні відступи.

1 Відкрийте діалогове вікно «Маркери та нумерація».

2 Для «Стиль нумерації» оберіть тип нумерації, який ви хочете використовувати –арабські цифри, римські цифри, буки алфавіту тощо.

3 У полі «Номер» оберіть заповнювач після номера – точку, також табуляцію тощо.

4 Оберіть стиль символу для виразу.

5 Для «Режим» оберіть одну з наступних можливостей:

Продовжувати з попереднього номера Нумерує список послідовно.

Почати з Нумерація починається з числа або іншого значення, яке ви введете до текстового вікна. Введіть

число, а не літеру, навіть якщо для нумерації ви використовуєте літери або римські цифри.

6 Задайте будь-які інші параметри й натисніть OK.

Варіант 13

Пояснити поняття "Трепінг кольору", назвати п'ять методів трепінгу.

Якщо на одній сторінці документа, який друкується офсетним методом, використовуються декілька фарб,

кожну з них потрібно наносити точно на своє місце, одну фарбу біля іншої, без проміжків і накладань на межі

переходу від однієї фарби до іншої. Однак неможливо забезпечити точне розташування всіх об'єктів на всіх

аркушах паперу, які проходять через друкарську машину, тому може статися зсув зафарбованих областей. Це

призводить до небажаного проміжку між областями, зафарбованими в різні кольори.

Зсув можна компенсувати, трохи розширивши один з об'єктів, щоб він накладався на об'єкт іншого кольору.

Цей процес називається трепінг. Трепінг потребує накладання фарб, тобто, під час друкування кожна фарба

повинна хоча б частково перекривати іншу.

Методи трепінгу

Трепінг документів реалізується за допомогою будь-якої комбінації методів, включно з наступними:

1. використання тріадних кольорів, для яких трепінг не потрібний;

2. накладання чорного;

3. накладання вручну обведення або заливки;

4. використання вбудованого трепінгу Adobe InDesign

5. трепінг імпортованих графічних об'єктів за допомогою функцій трепінгу в графічних редакторах

Пояснити поняття "Кольороподіл".

Для відтворення кольорових і багатотонових зображень на друкарських машинах зазвичай створюється

чотири окремих друкарських форми, по одній для блакитної (C), жовтої (Y), пурпурової (M) та чорної (K)

складової зображення. У результаті поетапного нанесення цих фарб і поєднання цих кольорів відтворюється

вихідне зображення. Процес поділу кольорів зображення на декілька складових називається кольороподілом,

а плівки, з яких створюються форми, називаються поділеними формами.

Пояснити поняття "тріадні кольори" і "плашкові кольори" та описати особливості їх застосування.

Тріадний колір друкується за допомогою комбінації чотирьох стандартних тріадних фарб: блакитної,

пурпурової, жовтої та чорної (CMYK). Використовуйте тріадні кольори, якщо робота потребує такої великої

кількості кольорів і використання окремих плашкових фарб буде непрактичним або занадто дорогим,

наприклад, під час друку кольорових фотографій.

Визначаючи тріадні кольори, пам'ятайте про наступне:

• Для отримання найкращих результатів у високоякісному друкованому документі визначайте тріадні

кольори за допомогою значень CMYK, друкованих на діаграмах тріадних кольорів, що поставляються з

комерційними принтерами.

• Не визначайте тріадні кольори на основі того, як вони виглядають на моніторі.

• Уникайте використання тріадних кольорів у документах, призначених лише для перегляду в Інтернеті.

Плашковий колір є спеціальною, попередньо змішаною фарбою, що використовується замість або додатково

до тріадних кольорів , і потребує своєї власної друкарської форми у друкарській машині. Плашкові кольори

слід використовувати, якщо у вас є кілька кольорів, точне відтворення яких є принципово важливим.

Плашкові кольори можуть точно відтворювати кольори, які знаходяться за межами охоплення тріадних

кольорів. Однак, точне відтворення друкованих плашкових кольорів визначається комбінацією фарб, які було

змішано комерційним принтером, а також папером, на якому виконується друк, а не значеннями кольору, які

ви визначили, або керуванням кольором. Коли ви визначаєте значення плашкових кольорів, ви описуєте

симульований вигляд таких кольорів для вашого монітора та гібридного принтера (що піддається

обмеженням охоплення для таких пристроїв).

Визначаючи плашкові кольори, пам'ятайте про наступне:

• Намагайтеся мінімізувати кількість використовуваних плашкових кольорів. Кожний плашковий колір,

який ви створюєте, генерує додаткову друкарську форму для друкарської машини, що підвищує вартість

друку. Якщо вам здається, що вам потрібно більше чотирьох кольорів, розгляньте друк вашого документа

за допомогою тріадних кольорів.

• Якщо об'єкт містить плашкові кольори та перекривається з іншим об'єктом, що містить прозорість, при

експорті у формат EPS можуть виникати небажані наслідки..

• Ви можете використовувати друковану форму для плашкових кольорів для застосування глянцу на

областях, де використовуються тріадні кольори. У такому випадку ваша друкарська робота буде

використовувати загалом п'ять чорнил, чотири тріадних кольори та один плашковий лак.

Завдання 4

Питання мікс

Варіант 1