- •Питання 1: Матерія і рух, простір і час. Матеріальна єдність світу. Предмет і методи фізики
- •Питання 2:Зміст і структура фізики
- •Питання 3: Кінематика матеріальної точки. Завдання кінематики
- •Питання 4: Класичні уявлення про простір і час. Система відліку. Еталони довжини і часу. Матеріальна точка.
- •Питання 6: Радіус-вектор, вектори переміщення, швидкості і прискорення
- •Питання 7: Динаміка матеріальної точки. Завдання динаміки. Перший закон Ньютона, його наслідки. Інерціальні системи відліку.
- •Питання 8: Механічна сила. Сили в природі
- •Питання 9: Другий закон динаміки. Маса і її вимірювання
- •Питання 10: Робота, потужність, енергія. Збереження повної енергії матеріальної точки
- •Питання 11: Електростатика. Електричний заряд і поле. Властивості електричного заряду. Два види заряду. Дискретність заряду. Елементарний заряд. Взаємодія точкових заряджених тіл. Закон Кулона.
- •Питання 12: Рух зарядів в електричному полі, електричний струм. Закон Ома для ділянки кола
- •Питання 13: Сторонні сили. Електрорушійна сила. Закон Ома для неоднорідної ділянки і повного кола. Робота і потужність постійного струму.
- •Питання 14: Явище електромагнітної індукції. Закон електромагнітної індукції. Індуктивність. Енергія магнітного поля.
- •Питання 16: Електромагнітні коливання. Коливальний контур
- •Коливальний контур без джерела напруги[ред. • ред. Код]
- •Питання 17: Електромагнітна природа світла. Джерела і приймачі світла
- •Питання 18: Хвильова оптика. Інтерференція світла. Явища дифракції і дисперсії світла
- •Питання 19: Геометрична оптика як граничний випадок хвильової оптики. Закони відбивання і заломлення світла. Дзеркала і лінзи.
- •Питання 20: Спектри випромінювання і поглинання. Спектрометри. Спектральний аналіз
- •Питання 21: Ідеальний газ. Основні положення мкт ідеального газу
- •Питання 22: Тиск газу. Основне рівняння мкт ідеального газу. Температура. Вимірювання температури. Шкали температур.
- •Питання 23: Рівняння стану ідеального газу (Клапейрона-Менделєєва). Газові закони
- •Питання 25: Перший закон термодинаміки. Другий закон термодинаміки. Теорема Нернста. Недосяжність абсолютного нуля температур
- •Питання 26: Загальні властивості і структура рідини. Поверхневий шар рідини. Поверхневий натяг. Капілярні явища
- •Питання 27: Аморфні і кристалічні тіла. Дальній порядок в кристалах. Монокристали і полікристали
- •Класифікація кристалів за типом зв’язків.
- •Аморфні тіла
- •Питання 29: Фотоефект. Закони фотоефекту
- •Питання 30: Будова атома. Дослід Резерфорда. Постулати Бора
- •Постулати Бора
- •Питання 31: Будова ядра. Дефект маси. Енергія зв’язку атомного ядра
- •Питання 32: Радіоактивність. Закон радіоактивного розпаду
- •Питання 33: Рентгенівське випромінювання та його застосування
- •Отримання рентгенівського випромінювання
- •Питання 34: Квантові генератори (лазери) та їх застосування
- •Питання 35: Ядерні реакції. Поділ важких ядер. Ланцюгова реакція поділу ядер. Ядерна енергетика
- •Питання 36: Реакції термоядерного синтезу, умови їх здійснення. Керований термоядерний синтез.
Питання 29: Фотоефект. Закони фотоефекту
Фотоефе́кт — явище «вибивання» світлом електронів із металів. Це повне або часткове вивільнення електронів від зв'язків з ядрами атомів речовини внаслідок дії на неї електромагнітного проміння (світла, рентгенівського чи гамма-променів).
Розрізняють: зовнішній фотоефект – вибивання електронів під дією світла (фотоелектронна емісія), гамма-випромінювання тощо; внутрішній фотоефект – збільшення електропровідності напівпровідників або діелектриків під дією світла (фотопровідність); вентильний фотоефект – збудження світлом електрорушійної сили на межі між металом і напівпровідником або між різнорідними напівпровідниками (р-n перехід).
Фотоефект застосовується в ряді аналізаторів речовини. Явище фотоефекту покладено в основу дії фотоелементів.
Дослідження фотоефекту дозволили сформулювати три його характерні закони.
Кількість фотоелектронів прямо пропорційна інтенсивності світла.
Максимальна кінетична енергія фотоелектронів не залежить від інтенсивності світла, кінетична енергія фотоелектронів прямо пропорційна частоті світла.
Для кожної речовини існують порогові значення частоти та довжини хвилі світла, які відповідають межі існування фотоефекту; світло з меншою частотою та більшою довжиною хвилі фотоефекту не викликає.
Оскільки це порогове значення завжди ближче до червоного світла, то йому дали назву червона межа фотоефекту.
Зрозуміло, що червона межа фотоефекту існує завдяки притягуванню електронів до ядер. Разом з тим, останній закон не можна пояснити на основі уявлення про світло як неперервні плавні коливання у вакуумі-ефірі: такі хвилі мали довго розгойдувати електрони до того моменту, коли швидкість останніх стала б достатньою для відриву від металу.
Повне пояснення фотоефекту належить Альберту Ейнштейну, який використав ідею німецького фізика Макса Планка про те, що світло випромінюється і поширюється окремими порціями — квантами, які отримали назву фотонів. Для обчислення енергії кванта світла Макс Планк запропонував просту формулу:
де -енергія фотона, h — стала Планка, - лінійна частота.
Ейнштейн висловив припущення, що фотоефект відбувається внаслідок поглинання фотоном одного кванта, а інші кванти не можуть брати участь у цьому процесі. Тоді енергія одного кванта світла (фотона) витрачається на подолання бар'єру (виконання роботи виходу, відриву від матеріалу) і надання кінетичної енергії фотоелектрону.
Це дозволило йому записати закон збереження енергії для процесу — наведене вище рівняння Ейнштейна для фотоефекту.
Питання 30: Будова атома. Дослід Резерфорда. Постулати Бора
Дослід Резерфорда: Резерфорд дослідив розсіяння альфа-частинок на тонкій металевій фользі.
Резерфорд 1906 року запропонував модель, згідно з якою будова атома дуже схожа на будову сонячної системи. Щоб перевірити правильність своєї теорії, він провів низку дослідів, які називають дослідами Резерфорда. Він зондував атоми золота швидкорухомими ядрами гелію ( частинками).
Навпроти отвору в свинцевому контейнері на екрані, покритому ZnSO4, можна було помітити світлову пляму. Резерфорд помістив на шляху рухомих ядер тонку золоту пластинку (фольгу), і помітив, що незначна частина ядер відхиляється на значні кути і дуже мало ядер відбивались назад. Узагальнивши результати дослідів, Резерфорд зробив висновки:
- в цілому атом порожній. Майже вся його маса сконцентрована в ядрі діаметром d ~ 10-15 м.
- ядро несе в собі заряд q+, величина якого за модулем дорівнює заряду електрона, помноженому на порядковий номер цього елемента в таблиці Менделєєва.
- оскільки атом електрично нейтральний, то позитивний заряд ядра компенсує заряд електронів, які мають рухатись навколо ядра, подібно до планет навколо Сонця. Кількість електронів дорівнює порядковому номеру елемента в таблиці Менделєєва. Таку модель атома Резерфорд назвав планетарною моделлю атома.
Теорія Резерфорда мала ряд недоліків:
