88. Розвивальне середовище як складова педагогічного процесу

Розвивальне середовище — комплекс психолого-педагогічних, матеріально-технічних, санітарно-гігієнічних, ергономічних, есте­тичних умов, що забезпечують організацію життя дітей у дошкіль­ному закладі.

Навчання, виховання, розвиток дитини повинні відбу­ватися в атмосфері захищеності, психологічного комфор­ту. Це означає, що оточення дитини має бути безпечним як щодо гігієни, умов життєдіяльності загалом, так і в мо­рально-психологічному аспекті. Передусім навколишнє середовище повинно відповідати структурі когнітивної (пізнавальної) сфери дитини, передбачати можливості вільного розвитку ігрової та інших видів її діяльності.

Сучасні дослідники розглядають розвивальне предмет­не середовище як систему матеріальних об'єктів діяльнос­ті дитини, що функціонально моделює зміст її духовного і фізичного розвитку. Збагачене середовище передбачає єдність соціальних і природних засобів забезпечення пов­ноцінної життєдіяльності дитини. Сюди відносять архі­тектурно-ландшафтні та природничо-екологічні об'єкти; художні студії; ігрові та спортивні майданчики; конструк­тори; тематичні набори іграшок, посібників; аудіовізуаль­ні та інформаційні засоби виховання і навчання.

Розвивальне предметне середовище має відповідати ві­ковим особливостям дітей. Загалом, воно визначається взаємозв'язком таких складових:

1) продукти діяльності фахівців — художників, проек­тувальників, конструкторів, майстрів-оздоблювачів (тво­ри мистецтва, меблі, інструменти, предмети, вироби при­кладного мистецтва, посібники, іграшки);

2) результати діяльності персоналу дошкільного закла­ду і батьків з організації та оформлення побуту (облашту­вання зон, виставок, виготовлення посібників та іграшок-саморобок, декоративне оформлення кімнат до свят тощо);

3) результати участі дітей у створенні інтер'єру під ке­рівництвом вихователя.

Усі елементи розвивального середовища покликані за­безпечувати і стимулювати вільний вибір і зміну видів ді­яльності дитини, створювати актуальні для неї і доступні для її розвитку проблемні ситуації. Для цього вони повин­ні бути інформативними, емоційними, втілювати в собі пізнавальну та емоційну новизну.

Останнім часом розвивальне середовище якісно збага­тилося завдяки включенню в нього комп'ютерно-ігрових комплексів. Комп'ютер може увійти в життя дитини тіль­ки через гру, яка забезпечує оволодіння новими способами дій, особистісний розвиток дитини.

Система комп'ютерної освіти для дошкільників охоп­лює:

— комп'ютерні програми та ігри, методичні рекомен­дації щодо їх включення у зміст освіти;

— спеціальну науково-пізнавальну літературу для дошкільників про персональний комп'ютер;

— кваліфікованих спеціалістів, готовність педагогів до роботи з комп'ютерно-ігровими комплексами;

— методичні рекомендації для батьків.

Використання у дошкільному вихованні комп'ютерної техніки в поєднанні з традиційними засобами виховання сприяє підвищенню загальної якості виховання, розвитку творчої особистості. Визначальними щодо цього є компе­тентність вихователя, розвивальний зміст комп'ютерних програм. Передусім слід виходити з того, що комп'ютер є засобом діяльності дитини.

З появою комп'ютерів розвивальне середовище у до­шкільних закладах функціонує як комп'ютерно-ігровий комплекс (КІК), складовими якого є:

1. Комп'ютерна зала. Комплектування її повинно вихо­дити з нормативу: чотири квадратних метри на один комп'ютер. Відповідно до зросту дітей мають бути підібра­ні столи і стільці. Освітлення мусить бути комфортним для очей, а екрани моніторів слід повернути у протилежний від джерела світла бік. Не рекомендується використовува­ти в оформленні зали яскраві кольори, м'які іграшки (на­копичують електричні заряди). Цілком доречні в її ін­тер'єрі живі рослини. Підлогу слід накрити антистатич­ним матеріалом. Тривалість перебування дитини перед комп'ютером не повинна перевищувати 15 хв.

2. Ігрова зала. Призначена для самодіяльних сюжетно-рольових, режисерських і театралізованих ігор, тому по­винна бути просторою, світлою, затишною, не повторюва­ти оформлення групових кімнат. У ній розміщують великі ігрові модулі, подіуми-будиночки для режисерських ігор, подіум-сцену із завісою для театралізованих ігор, а також сюжетно-образні іграшки.

3. Зала релаксації. Вона може бути оформлена за зраз­ком зимового саду: з живими рослинами, акваріумами, те­раріумами, вольєрами з птахами, невеликим басейном, ємкостями з піском, галькою для експериментування з природним матеріалом, столиками-мольбертами, предме­тами для ігор, аквацентром тощо.

На фронтальних заняттях з дошкільниками різного віку доцільно розв'язувати загальні навчальні завдання, а кон­кретні — на заняттях з групою дітей одного віку. Одночасні заняття з дітьми усіх підгруп проводять лише за можли­вості дотримання єдиних вимог до педагогічного процесу. Такими можуть бути заняття з образотворчого мистецтва, математики, деякі заняття з розділів «Дитина і навколиш­ній світ», «Рідна природа». Заняття з навчання грамоти ра­ціональніше проводити з кожною віковою групою окремо, адже вони потребують постійного керівництва з боку вихо­вателя, засвоєння знань на них чергується з виконанням вправ. Недоцільно на одному занятті давати складний ма­теріал для всіх підгруп, краще поєднувати його за принци­пом сумісності. При виконанні підгрупами різних завдань важливо мати необхідну кількість роздаткового матеріалу з кожного розділу програми.

Загалом, організація педагогічного процесу повинна бути зорієнтована не лише на загальні завдання виховання (програми, методичні вказівки), а головним чином — на дитину, її потреби, інтереси, рівень розвитку.