72. Охарактеризуйте проблеми типології держав за рівнем їхньої національної могутності.

Трактування факту диференційованості (стратифікованості) Держав світу та виокремлення їх груп за критерієм могутності є одним із найважливіших питань теорії міжнародних відносин, навколо якого відбувається активна дискусія між прихильниками двох опонуючих наукових напрямів: інтеракціонізму та структуралізму.

Інтеракціонізм є поєднанням теоретичних концепцій М. Кап-лана, А. Орґанскі, Дж. Зінґера, К. Дойча, Р. Розекранца, К. Волт-ца та інших науковців, які вважають державу автономним політичним утворенням у міжнародній системі. Держави вступають в інтеракції між собою, керуючись власними інтересами та послуговуючись акумульованою ними могутністю, що призводить до виникнення міжнародної системи, невід'ємними рисами якої є ієрархія та субординація.

Структуралізм категорично заперечує навіть відносну самостійність у політиці держав. Й. Ґальтунґ, Е. Валлерстайн, П. Баран, П. Суізі, А. Франк та інші науковці висловлюють думку про те, що держава повністю залежна від світової капіталі-] стичної системи, а їхня роль залежить лише від місця у ній. Держава як політична одиниця повністю залежна від структури міжнародних економічних відносин, у якій домінують могутні економічні групи.

Проблема типології держав за рівнем їхньої національної маг гутності, яка розглядалась переважно в межах інтеракціонізму, досі остаточно не розв'язана. Як наслідок — не створена і типологія, яку б сприймали за еталонну. Труднощі її створен: ня пов'язані з потребою враховувати досить велику кількість параметрів, які важко співвіднести. Власне тому більшість класифікацій побудовані з урахуванням лише деяких параметрі» або на інтуїтивному сприйнятті дослідника.

М. Каплан запропонував розрізняти наддержави і великі держави, середні держави, малі держави та мікродержави.

Наддержави, у його розумінні, відповідають таким трьом критеріям, як:

1) здатність до масових знищень планетарного масштабу, завдяки володінню ядерними боєзарядами та потужними засобами їх доставлення;

2) здатність впливати на умови існування всього людства;

3) неможливість зазнати поразки у війні з будь-якою коаліцією держав, якщо до неї не входить інша наддержава.

Великі держави мають значний вплив, але не панують у міжнародних відносинах. їхня впливовість, зазвичай, виявляється на рівні певного регіону, в якому вони є провідними.

Середні держави мають вплив у найближчому оточенні й достатньо самостійні у своїй зовнішній та внутрішній політиці.

Малі держави мають здатність зберігати суверенітет і територіальну цілісність власними засобами.

Мікродержави повністю залежать від політики інших держав світу, оскільки не в стані забезпечити власний суверенітет.

І. Поп'юк-Рисінська, послуговуючись критерієм здатності до ефективної діяльності у міжнародному середовищі, виокремлює наддержави та держави. В її інтерпретації держави здатні ефективно діяти лише в локальному масштабі, тобто в найближчому оточенні або на власній території. Наддержави здатні діяти поза межами власної території, а географічний масштаб їхньої діяльності визначається їхньою могутністю.