Догляд за Спатіфілумом

Місце розташування: спатіфілуми люблять добре освітлені місця, особливо взимку. Влітку потрібно стежити, щоб на них не падали прямі сонячні промені, які викликають опіки листків. Не пересувайте рослину занадто часто, спатіфілум – домосід і не любить переїздів.

Температура: у літні місяці спатіфілум почуває себе комфортно при температурі 24-27°C. Зимова температура не повинна бути високої: оптимально близько 16°C – тоді наступає період спокою, що сприяє цвітінню влітку. Більш низька температура може завдати шкоди рослині. Не любить різких перепадів температури і протягів.

Полив: влітку ґрунт завжди повен бути помірковано вологий, але не заболочений. При надлишковому поливі листя спатіфілума чорніє, на них з'являються мокнучі плями, черешок загниває (це говорить про наявність кореневої гнилизни). Взимку слід поливати більш помірковано, але ґрунт у горщику не повинен висихати повністю.

Вологість повітря: рослина віддає перевагу вологій атмосфері не менше 60-70%, тому поставте його на піддон з галькою вище рівня води і регулярно обприскуйте листя м'якою водою кімнатної температури. Час від часу протирайте вологою ганчірочкою листя від пилу.

Підгодівля: листя спатіфілума покриваються жовтими плямами, втрачає свій глянець, якщо не забезпечити рослину підгодівлею в період активного росту, тому навесні і влітку необхідна рослину угноювати кожні 2 тижня рідкими мінеральним добривом. Для підгодівлі слабких рослин добриво беруть у меншій концентрації. У інші пори року спатіфілум підгодовують 1 раз на місяць. Добре росте на гідропоніці.

Пересадження: молоді рослина слід пересаджувати щорічно навесні, далі – по необхідності, коли коріння заповнило весь вазон. Земляну суміш складають із листової, торф'яної, перегнійної і хвойної землі з додаванням річкового піску в співвідношенні 2:1:1:1:0,5. У тісних горщиках спатіфілум цвітуть охочіше.

Розмноження: найпростіший спосіб розмноження спатіфілума – поділ куща при пересадженні навесні. Коріння при цьому акуратно розділяють. Рослини, отримані в результаті поділу, слід розсадити по горщиках або стаканчиках, заповненим пухким торф'яним грунтом, насипавши на дно гарний дренажний шар. Температуру підтримують близько 22°C.

Шкідники: спатіфілуми звичайно досить стійкі рослини. Найнебезпечніші для них попелиця, борошнистий червець. Якщо на молодих пагонах з'являються попелиці, то це приводить до деформації і скручуванню листків у трубочки. Червці, що ховаються в самих закритих місцях, провокують поступове зів'янення і загибель рослини. Шкідників знімають ганчірочкою, змоченою в мильному розчині або спирту (можна замінити пивом). При сильному зараженні обробляють актеліком (15-20 крапель на 1 л води).

Стрептокарпус (Streptocarpus) - Крученоплід

Стрептокарпус – гарно квітуча кімнатна рослина родом із тропічних районів Південної Африки, Східної Азії і Мадагаскару. Цей представник сімейства геснерієвих нараховує більше 130 видів і безліч гібридних форм, виведених селекціонерами. У Європу стрептокарпус був завезений більше 150 років тому. Декілька років тому стрептокарпус був рідкісною рослиною, але в цей час існує багато прекрасних гібридів, які набирають популярність і все частіше їх можна зустріти на підвіконнях квіткарів-аматорів.

Представники роду Стрептокарпус – це однолітні і багаторічні трав'янисті рослини або напівчагарники. Листя темно-зелене, зморшкувате, ланцетне або овальне, зібрані в розетку. Існують види, у яких виростає тільки один листочок дуже великих розмірів. Квітки трубчасті, дрібні або великі, розташовані поодиночно або зібрані по 5-40 штук на довгих квітконосах. Забарвлення квіток найрізноманітніше – від білої до червоної і блакитної. Період цвітіння в рослини триває з весни до осені, взимку рослина деякий час відпочиває. При гарному догляді можна регулярно одержувати його насіння. Вони дуже дрібні, чорні, трохи подовгасті. Насіння зібрані у

гвинтоподібні закручені плоди, що і послужило приводом так назвати цю рослину: у перекладі із грецького «стрептос» означає «закручений», а «карпос» – «плід».

Розповсюджені види стрептокарпуса в кімнатній культурі:

Стрептокарпус Рекса (Streptocarpus rexii) найбільш популярний. Складається з розетки широколанцетних довгих яскраво-зелених зморшкуватих, жорстких на дотик, листків. Квіти одиночні, невеликі (діаметром близько 2,5 см), блакитні або сині, на довгих квітконіжках, що піднімаються над рослиною на 14-18 см. Стрептокарпус Рекса – початковий вид з котрого одержали велике розмаїття гібридних форм і сортів, у яких набагато багатша палітра забарвлення квіток. Вид дуже стійкий у закритих приміщеннях.

Стрептокарпус гібридний крупноквітковий (Streptocarpus hybridus) – це невелика трав'яниста рослина висотою 25-30 см, з великими зморшкуватими, широкими, подовженими, матово-блискучими листками. Має дуже багато форм, що відрізняються яскравими забарвленнями квіток – від сніжно-білого, рожевого до яскраво-червоного і темно-лілового. Стрептокарпуси сучасної селекції мають двох, трьох-гамове забарвлення квітів. Квіти великі, діаметром до 8 см, бархатисті, схожі на маленькі грамофони. Одночасно на рослині може цвісти до 15 і більше квіток.

Стрептокарпус Вендленда (Streptocarpus wendlandii) – рослина має єдиний листочок, що досягає 60-70 см довжини. Листок м’якоопушений, широкоовальний, зморшкуватий, темно-зелений, знизу – червоно-ліловий, із світлими жилками. Квіти блакитні, невеликі ( до 4-5 см у діаметрі), зібрані в пухкі кисті по 15-20 штук на високому квітконосі (більше 50 см).

Стрептокарпус скельний (Streptocarpus saxorum) – має характерні пагони, що спадають, із дрібними овальними опушеними листками. Ніжно-бузкові квітки дрібніші, ніж у гібридів. Вирощують як ампельну рослину.