Можливі труднощі:

У період утворення бруньок і квіток рослина погано переносить коливання температури.

У період бутонізації й цвітіння небажано повертати рослину.

Холодна вода призведе до пожовтіння листків.

Через сухість повітря, нерегулярного поливу, підсушування земляного покриву, надмірно високої температури бутони масово обпадають, не розкриваючись повністю.

При потраплянні води на квіти - вони покриються плямами і обпауть.

Гемантус, Скадоксус (Хемантус)-Haemanthus, (Scadoxus)

Рід Гемантус (Haemanthus) нараховує більше 50 видів рослин і відноситься до родини амарилісових. Природне поширення - Середня й Південна Африка. Більшість представників роду є декоративними, а деякі широко поширилися і у кімнатній культурі. Найменування рослини утворилося від грецьких слів «haemo» - кров і «anthos» - квітка, тобто «кривава квітка». Дійсно, більшість видів гемантуса мають квітки червоного або червонуватого кольору.

Гемантус - цибулинна багаторічна рослина з розеткою листків. Листки прямостоячі, широколінійні або довгасті, які злегка звужуються біля основи і на верхівці, темно-зелені, м'ясисті. Квітки дрібні, зібрані в кулясте червоне, біле або жовтогаряче суцвіття діаметром 15-20 см на товстому й довгому квітконосі. Після цвітіння в гущавині сухих обгорток з'являються ягодоподібні коробочки яскраво-жовтогарячого кольору.

Рід Скадоксус (Scadoxus) був виділений як самостійний з роду Гемантус. Відрізняються вони один від одного лише листками, які по-різному розташовані на стеблах. Листи черешкові, не м'ясисті, а скоріше шкірясті, хвилясті по краю, у період спокою рослина їх легко скидає. Догляд за скадоксусом майже такий же, як і за гемантусом.

Найпоширенішими в кімнатних умовах є всього два види: гемантус білоквітковий і гемантус (скадоксус) Катаріна.

Гемантус білоквітковий, білий (Haemanthus albiflos). З цибулиновидного стебла відростають 2-6 товстих, м'ясистих, широких, темно-зелених, заокруглених в кінцях, до 20 см довжиною, листків. Розміщені вони навпроти, щільно, ніби лежать один на одному.

Квітки складаються тільки з маточок і тичинок, зібрані в суцвіття-щиток на верхівці невисокого (до 20 см) квітконосу. Суцвіття нагадує товстий білий або кремовий пензлик. Цвіте, починаючи з літа до осені. Плоди червоні.

Гемантус Катаріна (Haemanthus Katharinae) або Скадоксус Катаріна. Являє собою цибулинну рослину, що має стовщення коренів. Весною цибулина відростає щільним, досить товстим помилковим стеблом, що несе на верхівці розетку з ясно-зелених м'яких довгасто-еліптичних, із хвилястим краєм листочків. Пізньою весною або влітку біля стебла з'являється товстий, до 50 см висотою квітконіс, на якому розкривається головчасте суцвіття. Зовнішнім виглядом воно нагадує яскраво-червоного їжака зі здибленими голками - довгими тичинками та маточками. Біля основи кожної квітки перебуває по 2-3 тоненьких як ниточки, невеликих яскраво-червоно-жовтогарячих пелюстка. Цвіте гемантус катаріна більше місяця, потім зав'язує яскраво-червоні, що нагадують намиста, плоди розміром 1,5-2 см.

Рекомендується для озеленення малих і середьо-габаритних світлих житлових, службових приміщень, вітрин магазинів, і є цікавим варіантом кімнатних квітів, садових квітів.

Догляд за гемантусом Місце розташування: гемантус віддає перевагу яскравому розсіяному світлу, але від прямих сонячних променів треба притінят, інакше рослина може одержати опіки: кінчики листочків стануть білими та відімруть. Ідеальним місцем для нього буде вікно східного або західного сторони. Від південного вікна рослину варто відсунути на 2 м. Влітку гемантус можна виносити на веранду або в сад, але варто захистити від прямих сонячних променів, та від потрапляння на нього опадів та його продування.

Температура: у період осінь – початк зими, коли гемантус (скадоксус) переходить у стан відносного спокою, під час якого він скидає листя і стебло, рослину (цибулину) утримують при температурі 12-14°C. Вічнозелені види взимку утримують при 15°C. У літню пору температура повинна бути помірної (20-22°C).

Полив: з весни до осені повинен бути помірним, стежте за тим, щоб між двома поливами верхній шар субстрату підсохнув. Гемантуси легше переносять недостачу води, ніж її надлишок. Гемантус Катаріна пізнім літом і восени поливають значно менше, щоб засохли листки. Взимку поливають дуже обмежено. Воду використовують м'яку, вистояну протягом доби.

Вологість повітря: добре себе почуває в сухому повітрі житлових приміщень. Але кімнату, у якій утримується рослина, необхідно часто провітрювати, і регулярно м'якою ганчіркою та теплою водою змивати із широких листів осідаючий на них пил.

Підгодівля: у період росту і в час цвітіння вносять органічне добриво кожні 2—3 тижні. Восени і у період спокою рослину не підгодовують.

Пересадження: гемантус болісно переносить ушкодження коренів, тому після пересадження рослини намагайтесь не тривожити найближчі 3-4 року. Пересаджують ранньою весною незадовго до періоду росту в легку живильну земляну суміш, що складається з рівних частин

дернової, парникової та листяної землі із додаванням кісткового борошна та торфу. Для гемантусів краще підібрати широкі, але не глибокі горщики. При пересадженні цибулеподібну частину стебла потрібно залишати над поверхнею землі. На дно горщика варто покласти шар керамзиту для дренажу.

Розмноження: гемантус розмножують насінням, але найчастіше дитинками- цибулинками. Навесні під час пересадження відокремлюють молоді цибулинки, що утворились поруч із основною цибулиною, і саджають в окремі вазони. Цвітіння наступає кожні 3-4 року.

Можна випробувати розмноження листовими черешками. Для цього відокремлюють від рослини один із зовнішніх (старих) листків разом з м'ясистою основою, прикріпленою до цибулини. Зріз обробляють порошком деревного вугілля, підсушують протягом одного дня і висаджують у суміш торфу і піску (1:1) для укорінення. Догляд такий же, як за листовими черешками. Через якийсь час біля основи виникнуть нові цибулинки, які відокремлюють і висаджують у звичайний субстрат для дорощування. Отримані з листових черешків рослини зацвітають через 3-4 року.

Шкідники: гемантус найчастіше страждає від нападу щитівки та червоного павутинного кліща. При високій температурі шкідники розмножуються дуже швидко. Регулярно оглядайте рослину. Щитівки, захищені восковим панциром, можна побачити на нижній і верхній стороні листків. Особливу шкоду наносять бродяжки, які розповзаються по листках, висмоктуючи з них соки. Листя сохне і обпадає. Необхідно щитки видалити м'якою щіточкою. Ефективні обприскування карбофосом або рогором. Павутинний кліщ доставляє гемантусу багато турбот. Він активно розмножується і обплутує листя рослини найтоншою павутиною. На листках з'являються бурі плями, що зливаються, потім листки жовтіють і засихають. Необхідно обмити листя теплою водою. Сильно заражена рослина обробити інсектицидним милом або актеліком.

Герань(Пеларгонія) - Pelargonium

Рід Пеларгонія (Pelargonium) поєднує близько 250 видів трав'янистих і чагарникових рослин сімейства геранієвих родом з Південної Африки, де вони виростають на бідних кам'янистих ґрунтах на висоті до 700-800 м над рівнем моря. І хоча сама герань була виділена в окремий рід, у багатьох країнах пеларгонію називають геранню, особливо якщо вона росте в підвіконних ящиках або на балконах. Назва роду походить від слова «pelargos», що в перекладі із грецького означає лелека: форма плодів цих рослин своїм видом нагадує дзьоб лелеки.

Пеларгонії – широко розповсюджені невибагливі рослини, вони є найбільш відомими вазонами,

красиво квітучими рослинами, завдяки тривалому цвітінню, що триває до пізньої осені. У Європі вони з'явилися наприкінці 17 на початку 18 століть. У минулому сторіччі велася велика селекційна робота з виведення численних гібридів і сортів. Були отримані рослини з яскравим листям, виведені карликові форми, сорти з білими і двоколірними, а також махровими квітами.

В теперішній час отримано величезне різномаїття цих рослин. Розрізняють дві великі групи видів пеларгоній: кущові і ампельні. У свою чергу, кущові поділяють на квітучі і духмяні.