Циперус (cyperus), Сить

Рід Циперус нараховує більш 400 видів і належить до сімейства осокових. Батьківщина - острів Мадагаскар та африканські болота. Субтропічна багаторічна трав'яниста рослина, що утворює зарослі по болотах і вздовж тропічних рік, що досягають 1,5м висоти. На вершині стебла утворюється манжетка з ясно-зелених листоподібних подовжених приквіткових листків, вигляд яких нагадує спиці розкритої парасольки. Із квітня по вересень, залежно від виду, циперус цвіте, випускаючи в середині парасольок дрібні зеленуваті, а пізніші – коричнуваті колоски, схожі на колоски злаків.Невибаглива рослина. Циперус (сить) добре використовувати в композиціях з іншими рослинами, придатний також і для вирощування в акваріумах, причому не рекомендується опускати горщики у воду більш ніж на 1/4 їх висоти, або висаджувати в «пляшковий садок», використовуючи при цьому карликові види. Прекрасно росте в культурі на гідропоніці.

Догляд за циперусом

Місце розташування: у найяскравішому місці, але сонячне проміння не повинно обпалювати листя. Добре себе почуває і у півтіні. Влітку поставте циперус в садку в півтіні.

Температура: влітку не вище – 22°С, взимку бажано, щоб температура не опускалася нижче 12°С. Взимку циперус слід тримати подалі від батарей центрального опалення.

Полив: горщик поміщають у глибоке кашпо з водою, або поливають із піддона.

Вологість повітря: циперус – болотяна рослина, тому вимагає високої вологості повітря. Щодня обприскуйте рослину вистояною водою. Добре буде себе почувати, перебуваючи біля акваріума.

Підгодівля: з березня по жовтень добривом для кімнатних рослин 1 раз в 2-3 тижні.

Пересадження: навесні, якщо коріння рослини заповнило горщик, у живильну гумусну землесуміш із додаванням невеликої кількості важкої дернової землі.

Розмноження: розмножується насіннями, поділом куща або живцюванням верхівок стебел, що несуть манжетку листків. Їх опускають у воду кімнатної температури з деревним вугіллям парасолькою вниз, або висаджують у вологий пісок. Через 3 тижні покажеться коріння.

Шкідники: практично ніяких. Але при сухому повітрі можлива зараження павутинним кліщем, борошнистим червцем.

Можливі труднощі при вирощуванні циперуса

Листя тьмяніє, рослина погана росте - при недоліку освітлення.

Листя жовтіє і буріє, засихає з кінчиків - при недостатньому поливі.

Кінці листків сохнуть - при недостатньо вологім повітрі.

Навесні рослина не росте або росте дуже погано - при недоліку живлення, якщо горщик занадто тісний, якщо занадто темно.

Світлі сухі плями на листках - занадто інтенсивне висвітлення або сонячні опіки. Циперусу потрібно притінення від прямих сонячних променів.

Шеффлера (Шефлера) – Schefflera

Шеффлера (Schefflera) – найбільший рід у сімействі аралієвих і нараховує близько 200 видів чагарників і невеликих дерев, розповсюджених у тропічних регіонах Південно-Східної Азії, Австралії і на островах Тихого океану. Але тільки деякі види вирощують у кімнаті як декоративні рослини, що ваблять своїм виглядом. Усе більшим успіхом користуються садові форми з білим або строкато- золотавим листям. Часто в довідниках зустрічається під неправильною назвою - Шефлера.

Шеффлера являє собою вічнозелене деревце або чагарник, що в горщику досягає висоти до 2,5 м у висоту, і набагато вище в природньому середовищі. Ці чудові рослини зі спрямованим догори зеленим листям цінуються за їхні декоративні шкірясті листочки, які променями розходяться від міцних черешків як і численні спиці блискучої парасольки. Дуже цікаві форми шеффлери з білими або жовтими плямами і смугами уздовж краю листя. Квіти дрібні, зеленувато-жовті, зібрані в мітловидні суцвіття, їх можна побачити тільки в природі, у кімнатних умовах шеффлери не цвітуть.

У кімнатному квітникарстві найбільш часто вирощують види: шеффлера променелиста, шеффлера деревоподібна, шеффлера пальчаста і шеффлера восьмилиста.

Шеффлера променеподібна або зірколиста (Schefflera actinophylla) – досить велика поза приміщенням рослина із прямостоячим потужним стовбуром, у будинку виростає до 2,5 м у висоту. Великі листки з 5-16 листочками (чим старша рослина, тем їх більше) 10-20 см довжиною, і мають яскраво-зелене забарвлення. Листові пластини широкі, овальні, загострені на кінцях. Найбільш декоративна різновид Green Gold із золотаво-жовтими, яскарвими листочками.

Ш еффлера деревоподібна (Schefflera arboricola) – витончена і компактна рослина із прямостоячим стовбуром, що досить сильно гілкується. Деревоподібне стебло, біля основи забарвлене у зелений колір, поступово стає ясно-коричневим. Листя нараховують 7- 16 листкових пластинок із закругленими кінцями, більш дрібних, ніж в попереднього виду. Більш ефектно виглядають форми з яскравим забарвленням листочків.

Шеффлера пальчаста (Schefflera digitata) – відрізняється невеликим, компактним розміром. Листя добре розвинене пагони розділені на 7-10 довгастих листкових пластинок, загострених на кінцях.

Шеффлера восьмилиста (Schefflera octophylla) зустрічається в культурі значно рідше, ніж попередні види. Листя має 6-12 подовжено-ланцетних за формою листкових пластинок довжиною до 30 см, що сидить на довгих черешках.

Молоді шеффлери виглядають часом не дуже ефектно через тонке стебло і непомірно великі листки. Дорослі рослини, навпаки, радують око своїми глянсовими зеленими парасольками листків, що прикрашають верхівки кожного стебла. Кілька екземплярів, висаджені в один великий контейнер, направлені по дерев'яній або бамбуковій паличці, створюють вражаючий вигляд.