Види фуксії

Фуксія гібридна (Fuchsia hybrida) добре відома як кімнатна і садова рослина з квітками, що

спадають у вигляді дзвіночків. Існують прості, напівмахрові і махрові форми із широким спектром забарвленням, але переважають рожеві, червоні, пурпурні і білі кольори. Ті, що зазвичай вирощують у горщиках, являють собою гібридні, здебільшого компактні рослини близько 45-60 см висотою.

Ф уксія витончена (Fuchsia gracilis) – чагарник із червонуватими пагонами висотою до 1 метра. Квітки, що спадають, схожі на яскраві ліхтарики. Чашечки квіток із чотирма вузькими відігнутими червоними чашолистками. Віночок схожий на дзвінок фіолетово-червоний, значно коротший чашечки.

Фуксія блискуча (Fuchsia fulgens) – чагарник з яскраво-червоним стеблом і серцеподібними листками. Червоні квіти, зібрані у верхівкові грону, розпускаються наприкінці літа.

Фуксія магелланська (Fuchsia magellanica) – це чагарникова не вимоглива рослина із дрібними овальними листками. Квітки із кремово-червоною чашечкою і пурпурним віночком, у центрі розташовані довгі тичинки. Можуть зимувати у відкритому ґрунті, як садові рослини.

Фуксія лежача (Fuchsia procumbens) – сланка килимова рослина. Пагони, що спадають, утворюють гарні гірлянди з рожево-червоними квітками, без пелюсток. Цей вид використовують для прикраси ваз, балконів, підвіконь.

Фуксію звичайно формують у вигляді куща або штамбового деревця. У цьому випадку, починаючи з молодого віку, у рослини, вибравши найбільш сильний пагін, видаляють інші, а на основному пагоні регулярно видаляють нижні листки і бічні гілки, змушуючи стебло витягатися і товщати. В ампельних форм прищипують кінці довгих пагонів, стимулюючи розгалуження.

Всі види фуксії – незамінні рослини для прикраси кімнат, офісів, балконів, веранд і приміщень зі штучним світлом.

Догляд за фуксією

Місце розташування: фуксія – невибаглива кімнатна рослина. Для того щоб вона добре розросталась і рясно цвіла, її цілком влаштує напівтінисте місце, добре росте на західних і східних вікнах, може рости і на північних вікнах, але цвітіння буде не таким рясним і тривалим.

Квітучу фуксію переставляти з місця на місце не рекомендується, тому що це приводить до обпадання бутонів і квіток. Аналогічним чином на рослину впливають і протяги.

Температура: взимку фуксії повинні перебувати в стані спокою. Температуру знижують до 5-10°C, що в наших квартирах майже неможливо. Але вони можуть зимувати і при кімнатній температурі, але при цьому рослині частково або навіть повністю скидають листя, а пагони витягаються. Оптимальна температура в період активного росту становить 20-25°C. Влітку фуксію можна винести в сад, на балкон, але обов'язково, поставити в захищеному від вітру і сонця місці.

Полив: влітку фуксії поливають рясно, до кінця вегетації поливають менше, а в жовтні-листопаді дуже рідко. Взимку рослини вимагають вкрай помірного поливання, не допускаючи пересихання ґрунту і зморщування кори на стеблах. Уникайте застою води в будь-яку пору року.

Вологість повітря: у весняно-літній період рослина регулярна обприскуєть, підтримуючи помірну вологість повітря. У період спокою, при утримуванні фуксії в прохолодних приміщеннях, рослину не обприскують. Але якщо її взимку утримують в опалювальному приміщенні, то необхідно створити різними методами навколо рослини підвищену вологість повітря.

Підгодівля: у період активного росту (з березня по вересень) рекомендується підгодовувати фуксію рідким мінеральним добривом для квітучих рослин. Добрива вносять 1 раз в 7-10 днів. Взимку рослину не підгодовують.

Пересадження: фуксію пересаджують ранньою весною, перед початком росту, у невеликі горщики. Землесуміш готують із глинясто-дернової і парникової земель, піску (3:2:1) і невеликої кількості торфокришки.

Одночасно з пересадженням обов'язково обрізають всі стебла, що оголилися, що буде стимулювати ріст молодих пагонів, на яких і відбувається особливо рясне цвітіння. Пагони, що залишилися після обрізки, використовують для живцювання при розмноженні.

Розмноження: найпоширеніший і досить простий спосіб розмноження фуксії – живцювання, оскільки вкорінення відбувається легко. У березні-квітні (матеріал від обрізки) або протягом літа від молодих пагонів беруть черешки довжиною 8-10 см, які висаджують у суміш із піску і торфу в рівних частинах. Їх накривають плівкою і тримають при температурі 16-18°C і певному рівні вологості. На початку розвитку їх прищипують (видаляють верхівки). Це стимулює розвиток гілок і зміцнює рослину. Коли сходи розвинуться в достатньому степені, їх можна пересаджувати в горщики більших розмірів або висаджувати на постійне місце посадки.

Також можливе розмноження насіннями, але цей процес тривалий, а властивості отриманої розсади звичайно трохи інші, ніж у материнської рослини. Посів насіння роблять у березні-квітні, у суміш із піску і торфу, взятих у рівних частинах. Підтримують помірний рівень вологості і температуру 16-18°C. Після появи сходів їх прищипують і послідовно пересаджують.

Шкідники: значна шкода фуксії наносить попелиця, павутинний кліщ, білокрилка. Попелиця поселяється великими колоніями на листках, молодих пагонах, бутонах, квітках. Листя в місцях скупчення тлі блідне, скручується, стебла викривляються, а бутони не розпускаються. Для боротьби з попелицями слід користуватись ватним тампоном, змочивши його спиртом, після цього рослину необхідно обробити інсектицидом (актелік 15-20 капель на 1 л води).

При низькій вологості повітря на звороті листків можуть поселитися колонії павутинних кліщів, які спричиняють появу на листках цяточок, у випадку сильного зараження листки знебарвлюються, жовтіють і обпадають. Від цих шкідників позбуваються обробкою рослини актеліком або децисом. До того ж кліщі не люблять підвищену вологість, корисно часто обприскувати листя.

При ушкодженні білокрилкою листя фуксії покривається плямами, жовтіє і обпадає. Рослина виглядає пригнобленою і втрачає свою декоративність. На виділеннях білокрилки поселяється сажистий гриб. Рослину необхідно обробити препаратом «Зета» (0,5 таблетки на 5 л води) або актеліком (15-20 капель на 1 л води).

Хавортія (Haworthia)

Рід Хавортія (Haworthia) об'єднує близько 150 видів сукулентних рослин сімейства асфоделових. Рід названий на честь англійського ботаніка Адріана Харді Хаворта ( 1768-1833), котрий вніс великий внесок у вивчення флори Південної Африки. Хавортії живуть у Південній Африці, переважно в Капскій провінції ПАР. На батьківщині вони ростуть, засипані піском так, що назовні визирають лише кінчики бородавчастих листків.

Види хавортії дуже мінливі, більшість із них має багато різновидів, які один час вважались самостійними видами; номенклатура роду постійно змінюється. Більшість хавортій – рослини, що утворюють розетку сукулентних листків діаметром від 7 до 30 см. Листя коротке, м'ясисте, темно- або ясно-зелене, тверде, трикутне або з тупими кінцями. У деяких видів листки покриті білими бородавками. Наприкінці весни - початку літа з розеток з'являються непоказні квіти на довгому квітконосі. Квітконіс, що з'явився краще відразу видалити, тому що багато видів після цвітіння гинуть. Серед аматорів сукулентів хавортії користуються великою любов'ю. Вони схожі на алоє, але більш компактні, своєрідні за структурою і забарвленням листків.

Багато видів дуже декоративні і популярні в кімнатній культурі