Види філодендронів

Філодендрон гітароподібний (Philodendron panduriforme) – ліана, що вимагає опори, оскільки рослина може досягтися у висоту 2 м. З віком змінюються листки: у молодої рослини вони за формою нагадують витягнуте серце, у дорослого – листя глибоколопатеве, має характерну «талію», схожу на гітару. Часто зустрічається під неправильною назвою Philodendron bipennifolium (Філодендрон двухперистолистий), який є самостійним видом.

Філодендрон витончений, елегантний (Philodendron elegans) – потужна ліана має здевереніле стеблом, що лазить. У дорослих рослин листя велике, близько 45-70 см довжиною і 30-50 см шириною, пір'ясто-розсічене. У молодих рослин довгасто-яйцеподібні. Ця дуже велика рослина підходить тільки для просторих приміщень.

Філодендрон лазячий (Philodendron scandens) – ліана з лазячим за допомогою придаткового коріння стеблом. Листя цільнокрає, серцеподібне, щільне, темно-зелене, зрідка – з коричневим

відтінком. У старих екземплярів вони досягають 10-14 см довжини. Прекрасно росте в притінках. Відрізняється швидким ростом. Можна вирощувати його як ампельну рослину.

Філодендрон списоподібний (Philodendron hastatum) – ліана, що легко досягає стелі. Листя списоподібне, близько 30–45 см довжиною, зелене, глянсове, з віком стають більш вирізаними біля основи і злегка хвилястими. Зустрічається під іншою назвою - Філодендрон домашній (Philodendron domesticum).

Філодендрон червоніючий (Philodendron erubescens) –ліана, що не гілкується. У молодих рослин стебло має зеленувато-червоний відтінок, з віком стає зеленувато-сірим. Листя велике, довжиною 15-25 см і шириною 12-18 см, яйцеподібної або стріловидної форми. У молодому віці червоно-коричневі, з віком, стають темно-зеленими і лише по краях листкової пластинки мають червонуватий відтінок. Відрізняється тіньовитривалістю.

Філодендрон двічіперистонадрізаний (Philodendron bipinnatifidum) – велика деревоподібна рослина більше 1,8 м завширшки і 1,2 м у висоту, із прямостоячим стеблом. У нього пальцеподібні зелені листки близько 45-60 см довжиною, що розходяться від центрального стовбура.

Філодендрон Селло (Philodendron selloum) – деревоподібна форма з листками 60-90 см довжиною, глибоко порізаними на 10 і більше часток, які теж мають лопаті. Краї в листків кучеряві. Виростає до 1,5 м.

Філодендрон чешуйчастий (Philodendron squamiferum) – стебло жесткоопушене, його молоді частини червонуваті, листя яскраво-зелене із червоними жилками, досить велике – довжиною 25-30 см, глибоковиїмчасті, пятипальчасті, декоративні.

Догляд за філодендроном

Місце розташування: ці рослини віддають перевагу просторому добре освітленому місцю, але світло повинно бути розсіяним, оскільки прямі сонячні промені можуть викликати опіки на листках. Деякі види добре ростуть і в півтіні (наприклад, філодендрон лазячий, філодендрон червоніючий). Рослина не рекомендується виносити на свіже повітря, оскільки тоді вона страждає від протягів.

Температура: філодендрон – теплолюбива рослина, оптимальна температура у весняно-літній період близько 20-25°C, може переносити і більш високі температури за умови високої вологості повітря. Взимку по можливості слід трохи понизити температуру, але вона не повинна опускатися нижче 15-16°C, при цьому зменшують і полив.

Полив: Ця рослинка любить вологу. Влітку їх поливають рясно, по мірі підсихання верхнього шару субстрату, водою кімнатної температури, що не містить вапняку. Після того як вода вбереться і земляна грудка повністю зволожиться, з піддона зайву воду зливають. При зниженій температурі взимку рослину поливають помірковано і дуже обережно. Для більшості видів перезволоження

ґрунту є згубним, але і пересихання земляної грудки неприпустиме.

Вологість повітря: філодендрони сприятливо відзиваються на підвищену вологість повітря. Їх необхідно часто обприскувати м'якою вистояною водою у весняно-літній період, а також в осінньо-зимовий, якщо рослина перебуває в опалювальному приміщенні. Також необхідно підтримувати у вологому стані опору (трубку з мохами або синтетичним матеріалом) – це підвищить вологість навколо рослини. Час від часу листя потрібно протирати вологою ганчірочкою для видалення пилу. При прохолодній зимівлі вологість слід понизити.

Підгодівля: у період активного росту і розвитку ( березень-вересень) кожні два тижні філодендрон підживлюється комплексними мінеральними добривами. Не можна підгодовувати тільки що пересаджену рослину. Взимку, якщо рослина утримується в прохолодному приміщенні, підгодовувати не варто. Якщо утримується в теплій кімнаті, підживлюють невеликою порцією 1 раз на місяць. Якщо хочете обмежити ріст рослин, уникайте надлишку азоту.

Пересадження: молоді рослини пересаджують щорічно навесні, потім через 2-3 року, у вазон трохи більшого розміру, ніж попередній. Якщо рослина велика, досить поміняти верхній 5-7,5 см шару субстрату, заміняючи його на свіжий. У кучерявих видів після пересадження прищипують подовжені гілки, що сприяє появі нових пагонів.

Кращим субстратом для філодендрона вважається ґрунтова суміш, що складається з дернової, перегнійної землі, торфу і піску (2:1:1:0,5). Перегнійну землю можна замінити листовою. Або використовують готову земляну суміш для декоративно-листяних рослин. На дно горщика встановлюють гарний дренаж для того, щоб земляна грудка не переволожувалась.

Для кучерявих видів необхідно встановити опору, найкраще для цього підійде трубка з мохами або синтетичним матеріалом, яку потрібно підтримувати у вологому стані.

Дуже добре росте на гідропоніці.

Розмноження: філодендрони розмножують верхівковими пагонами, фрагментами стовбура (кожний відрізок обов'язково повинен мати 1, 2 або кілька вузлів), повітряними відводками, шматками кореневища, а також насінням.

Верхівкові черешки звичайно вкорінюють у вологому піску при температурі 22-26°C. Щоб створити постійну вологість, яка необхідна при вкоріненні, черешки слід накрити скляною банкою або поліетиленовою плівкою, раз в 2 дня провітрювати. Після того як черешки дадуть коріння, їх розсаджують в 10-сантиметрові горщики. Материнська рослина далі буде продовжувати ріст, даючи бічні пагони. Стара рослина стає розгалуженою, омолодженою.

При розмноженні відрізками стовбура в приготовлений ящик з легким субстратом (пісок і торф у рівних частинах) складають нарізані шматочки здеревілого стовбура так, щоб «вічко» (брунька)

була нагорі, злегка присипають піском, добре зволожують ґрунт і накривають склом або поліетиленовою плівкою.Два-Три рази в тиждень їх слід провітрювати щоб уникнути загнивання черешків. Після того як з'являться корінці і бруньки почнуть рости, їх можна розсаджувати в горщики.

Шкідники: при гарному догляді філодендрон рідко ушкоджується шкідниками. Основні його вороги – щитівки, тріпси і павутинні кліщі. Вони поселяються по обидва боки листків, висмоктуючи сік рослини, наносять йому велику шкоду. Листя деформуються, жовтіють і відмирають. Спочатку необхідно ізолювати хвору рослину від інших. Винести рослину із приміщення, механічним шляхом вилучити паразитів за допомогою змоченого в мильному розчині тампона, кілька раз обмити рослину сильним струменем теплої води. При сильному зараженні обробити листя і стовбур спеціальними препаратами, наприклад, карбофосом або актеліком (15-30 крапель на 1 л води), при необхідності процедуру повторити через 8-10 днів.

Фінік (Phoenix)

Рід Фінік (Phoenix) нараховує 17 видів рослин і належить до сімейства пальмових, розповсюджених у тропіках і субтропіках Африки і Азії. Назва походить від латинського слова «phoenix», що в перекладі означає пальма. У культурі, як кімнатних, поширено всього 3 види: фінік пальчастий (фінікова пальма), фінік канарский і фінік Робелена.

Фінік пальчастий, фінікова пальма. Сімейство пальмових. На батьківщині - у Північній Африці - цей вид росте до 200 років, досягаючи 25-30 м висоти і 75 см у діаметрі стовбура. Стовбур з роками оголюється. У кімнаті згодом досягне стелі. Листя в нього пір'ясте і дугасто загнуті на кінцях, гарні, зелено-блакитні кольори, тверді, 3 м довжини. Квітки дрібні, спочатку білі, потім жовтуваті, зібрані в довгі віники, що виходять із пазух листків. Квіткарі-Аматори вирощують у квартирі фінік пальчастий з кісточок плодів - фініків, які утворюються при штучному запиленні.

Фінік канарский. Сімейство пальмових. На батьківщині – у скелястих, кам'янистих місцях на Канарських островах – цей вид досягає до 12-15 м висоти і до 1 м у діаметрі стовбура, покритий залишками листків. Крона складається з 150-200 листків. У вазоні виростає до 5 м. Листя пір'ясте до 1м довжиною з численних твердих вузьких пластинок, сірувато-зелене. Квіти з'являються у віці 10 років, чоловічі квітки - кремові, жіночі - жовтогарячі. Плоди іноді їстівні.

Фінік Робелена (Phoenix roebelenii). Сімейство пальмових. Зустрічається в тропічних вологих лісах Індії, Бірмі, Лаосі. У культурі з кінця XIX століття. Цей вид найбільше підходить для вирощування в кімнаті. Має один або кілька стовбурів висотою до 1,5 - 2 м, густо покриті залишками листкових основ, та густу крону, листя темно-зеленого кольору, коротке, відігнуте, покрите невеликими голкоподібними шипами. Цей вид вимагає більш високої температури утримування і високої вологості повітря. Суцвіття пазушне, слабко розгалужене.

Рекомендується для озеленення великогабаритних житлових, побутових, службових, навчальних, виробничих приміщень, фойє театрів, вітрин магазинів, а також великих композиційних аранжувань і зимових садів.