Суб’єкти комерційної діяльності
ПЛАН
1. Фізичні особи.
2. Юридичні особи.
3. Класифікація юридичних осіб у сфері торгівлі.
Питання самостійного вивчення:
1. Концепція комерційної діяльності торговельного підприємства (Виноградська, ст. 16-17).
2. Особистісні та професійні вимоги до комерційного працівника (Панкратов, Серьогіна, ст. 23-24).
1. Фізичні особи
Суб’єкти комерційної діяльності – це організації, підприємства, підприємці, які в межах своєї компетенції безпосередньо здійснюють комерційну діяльність.
Суб'єктами комерційної діяльності відповідно до чинного законодавства України можуть бути фізичні та юридичні особи.
Фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності (громадяни-підприємці). Найпростішою формою здійснення підприємницької діяльності є форма приватного підприємництва фізичними особами, тобто без створення підприємств. Ринкова економіка надає можливості людині, яка має бажання, знання, кошти або майно і на яку не поширюються законодавчі заборони, розпочати справу і втілити у життя своє уявлення про ефективну, прибуткову діяльність та, як наслідок, досягти матеріального добробуту.
Фізичні особи здійснюють комерційну діяльність за таких умов:
вони повинні бути правоздатними та дієздатними;
не мати заборон або обмежень на заняття комерційною діяльністю у зв'язку зі своїм службовим становищем і з інших причин (приватними підприємцями не можуть бути військовослужбовці, державні службовці, народні депутати, особи, які мають судимість за корисливі злочини);
бути зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності.
Для державної реєстрації фізичні особи подають паспорт, реєстраційну картку, документ, що засвідчує оплату державної реєстрації. Орган державної реєстрації вносить відповідні дані в Реєстр суб'єктів підприємницької діяльності і видає свідоцтво про державну реєстрацію, а також ідентифікаційний номер фізичної особи.
2. Юридичні особи
Юридичною особою визнається організація, підприємство, які наділені відокремленою власністю і можуть відповідати майном по своїх зобов'язаннях.
Юридична особа повинна мати самостійний баланс, поточні рахунки, від свого імені виступати у суді, набувати майнові і немайнові права. Господарюючий суб'єкт набуває права юридичної особи лише після його державної реєстрації та внесення до Єдиного державного реєстру. Юридична особа, створюється для задовільнення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності та визнається підприємством.
Багатоукладна економіка створює умови для організації юридичних осіб різноманітних організаційно-правових форм, які можна поділити на прості і складні.
До простих організаційно-правових форм можна віднести:
Підприємство – самостійний господарюючий статутний суб'єкт, який має права юридичної особи та здійснює комерційну діяльність. Залежно від форми власності підприємства можуть бути приватні (унітарні), сімейні, колективні, дочірні, спільні. Торговельне підприємство може бути віднесено до категорії малих, якщо чисельність працюючих не перевищує 15 осіб для роздрібних і до 25 осіб для оптових підприємств.
Господарське товариство (або партнерське товариство) – це господарюючий суб'єкт, юридична особа, що створена на засадах угоди між юридичними і фізичними особами шляхом об'єднання майна, капіталу для здійснення комерційної діяльності. До господарських товариств, що діють на принципах партнерства, можна віднести:
повне товариство (учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову відповідальність за його зобов'язаннями усім майном, що їм належить);
товариство з обмеженою відповідальністю (засноване однією або кількома особами, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом. Учасники ТОВ не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, лише в межах своїх внесків);
товариство з додатковою відповідальністю (засноване однією або кількома особами, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких визначений статутом і учасники якого несуть додаткову відповідальність за його зобов'язаннями своїм майном у розмірі, кратному вартості внесеного кожним учасником вкладу);
командитне товариство (товариство, в якому разом з учасниками, що здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову відповідальність за зобов'язаннями товариства, тобто є повними учасниками, є один або кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів проте не беруть участі в діяльності товариства. Тобто командитне товариство немовби включає дві самостійні структури: повне товариство і товариство вкладників, які у веденні справ участі не беруть.).
Кожний партнер є членом товариства і несе відповідальність у межах внесеного ним вкладу. Це не стосується командитних та товариств з додатковою відповідальністю.
Акціонерне товариство – має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості. Засновниками і акціонерами товариства можуть бути юридичні та фізичні особи. Всі вони несуть майнову відповідальність у межах внесеного вкладу. Відповідно до Закону України «Про акціонерні товариства» від 29.04.2009р. акціонерні товариства бувають двох типів: приватні (ПрАТ) та публічні (ПАТ). Якщо у ПАТ акції розповсюджуються шляхом вільної купівлі-продажу на біржах, то ПрАТ не мають права їх публічного продажу, а розподіляються між засновниками товариства.
Кооператив – це автономна асоціація осіб, які добровільно об'єдналися з метою задовільнення своїх економічних, соціальних і культурних потреб за допомогою підприємства, що перебуває у спільному володінні і управляється демократично. Членами кооперативу, як правило, виступають фізичні особи. Вони вносять обов'язкові внески, а за бажанням – і додаткові. Принцип "один член-пайовик – один голос" відрізняють кооперативи від інших організаційно-правових форм, де "голос" визначає розмір капіталу.
Підприємства, товариства, кооперативи мають право об'єднати свою комерційну діяльність у межах більш складних формувань: корпорацій, консорціумів, концернів. При цьому члени об'єднань зберігають юридичну самостійність. Більшість об'єднань діють на основі статуту та визнані юридичними особами. У сфері комерційної діяльності функціонують такі об'єднання:
асоціація – це договірне об'єднання учасників з метою координації комерційної діяльності. Асоціація діє на основі Положення і не має права втручання у комерційну діяльність будь-якого учасника;
корпорація – також відноситься до договірного об'єднання. Але на відміну від асоціації її учасники делегують окремі повноваження управлінню корпорацією для централізованого регулювання діяльності кожного учасника;
консорціум – створюється як тимчасове статутне формування для вирішення великомасштабної проблеми. До консорціуму залучається промисловий, банківський і торговий капітал. Учасниками консорціуму виступають юридичні особи;
концерн – ж належить до жорстких об'єднань підприємств промисловості, торгівлі, транспорту, банків на основі повної фінансової залежності від головного підприємства і централізації ресурсів;
спілка кооперативів – це добровільне об'єднання споживчих товариств, виробничих, сервісних кооперативів у спілки за територіально-галузевим принципом. Для спілок характерно об'єднання кооперативів одного профілю. Спілки бувають районні, міжрайонні, обласні, всеукраїнські. Спілки керуються у своїй діяльності тим же кооперативним принципом, що і кооперативи.
У світовій практиці відомі також інші складні форми: трести, синдикати, холдингові компанії, фінансово-промислові групи, але у сфері комерційної діяльності в Україні вони зустрічаються дуже рідко.
Наведена класифікація організаційно-правових форм має суттєве значення для аналізу правового становища контрагентів на ринку товарів і послуг.
Отже, кожна організаційно-правова форма має свої плюси і мінуси, тому в практичній діяльності їх слід кваліфіковано використовувати для досягнення комерційного успіху і послаблення позицій конкурента.