33.Дослідити культуральні властивості збудників анаеробної газової інфекції.Проаналізувати діагностичне значення отриманих результатів.

С.perfringens

анаероб,але до кисню ростуть досить толерантно,росте у високих стовпчиках агару.Колонії S та R форми,деякі утворюють слиз.Добре росте на середовищах з білком та вуглеводами.

С.novyi

анаероби,дуже чутливі до кисню.Культивуються на середовищах,що містять вуглеводи та підвищену кількість амінокислот(гідролізат казеїну).На агарі колонії напівпрозорі з нерівними краями.У стовпчику агару нагадують шматочки вати.

С.septicum

строгі анаероби.Культивуються на середовищах з вуглеводами і підвищеним вмістом амінокислот.Устовпчику агару-колонії двояковипуклі(зернятка сочевиці).

С.hystoliticum

анаероби,але толерантні до кисню.

С.sordeli

анаероби,але можуть розвиватись і в аеробних умовах.

С.deficilae-анаероб

34.Виявити і описати колонії лецитиназопозитивних і лецитиназонегативних стафілококів на жса.Описати механізм дії лецитинази in vitro/in vivo.

Стафілококи - факультативні анаероби, краще ростуть в аеробних умовах. До живильних середовищ невибагливі, добре культивуються на простих середовищах. На МПА колонії правильної круглої форми, опуклі, непрозорі, з гладенькою, блискучою, ніби полірованою поверхнею, забарвлені в золотистий, палевий, білий, лимонно-жовтий колір, залежно від кольору пігменту.

У бактеріологічних лабораторіях стафілококи часто культивують на середовищах з 7-10 % хлориду натрію. Таку високу концентрацію солі інші бактерії не витримують. Отже, сольовий агар є селективним середовищем для стафілококів.

Якщо ж проводиться дослідження гною відкритих ран або відокремлюваного виразок, то слід користуватися елективно-диференціальним середовищем для стафілококів - жовтково-сольовим агаром (ЖСА) . Елективність цього середовища забезпечується високим вмістом хлористого натрію, а доданий яєчний жовток дозволяє виявляти лецитиназну активність,яка є одним з показників патогенності стафілококів.(золостистий стафілокок)

35.Виявити і описати колонії гемолітичних і негемолітичних стафілококів та стрептококів.Описати механізми дії гемолізину in vitri/in vivo.

Стрептококи

Альфа-гемоліз зумовлює редукцію заліза в гемоглобіні, що надає колонії зеленуватий колір на поверхні чашки Петрі з додаванням крові до агару. Бета-гемоліз — повний розрив червоних кров'яних тілець, що створює чіткі вільні області навколо бактеріальних колоній на агарі. Інших стрептококів позначають як гамма-гемолітичних, що фактично означає відсутність гемолізу. Далі бета-гемолітичні стрептококи класифікують у серовари, тобто ґрунтуючись на специфічнихвуглеводах в бактеріальній клітинній стінці.

Альфа-гемоліз-позеленіння середовища

S.pneumoniae,S.mutans

бета-гемолітичні-повний гемоліз

S.pyogens

негемолітичні-непатогенні стрептококи

Стафілококи

Екзотоксини-альфа,бета,гамма-гемолізини-мембранотоксини.Вони руйнують еритроцити,лейкоцити,мають дерматонекротичну дію,для людини найбільш токсичний альфа-гемолізин(золотистий стафілокок).

36. Виявити та описати колонії лактозопозитивних і лактозонегативних ентеробактерій на поживних середовищах. Інтерпретувати результат досліджень

Середовище Ендо . Свіже середовище – слабкорожеве. При рості лактозопозитивних м/о – колонії забарвлюються у темно-черво¬ний колір з металевим блиском. Колонії лактозонегативних – безбарвні.

Середовище Левіна. Нативне середовище – фіолетовий колір. Колонії лактозопозитивних бактерій – темно-синє забарв¬лення, а лактозонегативні – рожевий відтінок.

Сухий бактоагар Плоскирєва. Готове середовище прозоре, має рожево-жовтувати й колір. М/о, що розщеплюють лактозу, - колонії рожевого кольору, протилежні – безбарвні.

Сере¬довища Гісса – Середовища з різними вуглево¬дами розливають в окремі пробірки, в які встановлюють поплавок – запаяну з одного кінця скляну трубочку довжиною 3 см з відкритим кінцем донизу. Після посіву, якщо ферментують вуглеводи – червоне забарвлення – зміна рН у кислу сторону, деколи з поплавка витісняється рідина – утворення газу. Три варіанти: не ферментують субстрату/ бактерії розкладають вуглеводи з утворенням кислоти без газу чи кислоти і газу.

Середовище Ресселя. Вихідний колір – зелений. Якщо бактерії ферментують лактозу і глюкозу, спостерігають зміну кольору (підкислення) всього середовища на синій. Якщо мікроби здатні метаболізувати тільки глюкозу – колір стовпчик середовища. За умови утворення газу спосте-рігають за появою його бульбашок або розривами агару.

Трицукровий агар із сечовиною Олькеницького. Блідо-рожевий колір.

Розщеплення цукрів – жов¬тий колір. Глюкоза наявна в невеликих концентраціях (0,1 %), в аеробних умовах (скошена поверхня) бактерії повністю утилізують її за перші години росту. Через 18-24 год вони споживають і пептони як білкову живильну основу. При цьому утворюється аміак, який робить середовище лужним, надаючи йому червоного кольору. Однак у стовпчику агару жовтий колір залишається, тому що там зберігаються кислі кінцеві продукти, які забезпечують низький рівень рН. Ентеробактерії, які розкладають лактозу й глюкозу, підкислюють середови¬ще в усій пробірці (жовтий колір стовпчика та скошеної поверхні). Оскільки лак¬този (1 %) в 10 разів більше, ніж глюкози, через 18-24 год інкубації її запаси ще невичерпані, зберігається жовтий колір середовища. Через 48 год – почервоніння (зсув рН у лужну сторону).

Якщо бактерії утворюють газ (вуглекислий, водень) при ферментації цукрів, з'являються розриви середовища або відбувається скупчення газу на дні, що піднімає агар у пробірці.

Сірководень мікроби утворюють з неорганічних сполук, завдячуючи ферменту тіосульфатредуктазі. Взаємодіють із сірководнем солі заліза, які, вступаючи з ним у реакцію, утворюють сульфід заліза у вигляді нерозчинного преципітату чорного кольору в стовпчику.

Уреаза руйнує сечовину з виділенням великої кількості аміаку, під впливом якого все середовище червоніє. При наявності уреазопозитивних штамів провести облік ферментації цукрів неможливо –використовують інші середовища.