15Вибрати серед вакцинних препаратів що застосовується з метою специфічної профілактики вірусних інфекцій вакцину отриману методом генної інженерії.Пояснити принцип одержання та мету застосування

усі генно інженерні вакцини поділяються на очищенні антигенні препарати і на векторні або живі генно-інженерні вакцини.Векторні отримують шляхом введення гена що кодує проективний антиген у геном деяких авірулентних вірусів-векторів.Такими живимирекомбінантнимивірусами векторами імунізують організм людини.

В Україні поки що використовується лише рекомбінантна вакцина проти гепатитуВ

16. Проблема етіотропної терапії сказу не вирішена, хоча пропонують для застосування антирабічний імуноглобулін та препарати рекомбінантного інтерферону. Лікування здебільшого симптоматичне. Прогноз при розвитку захворювання на сказ несприятливий.

Специфічна профілактика сказу при укусах хворою твариною зводиться до введення антирабічного імуноглобуліну і через 24 год проведення щеплень живими й інактивованими антирабічними вакцинами. Поствакцинальний імунітет розвивається через 2 тижні і зберігається протягом 6 місяців. Ефективне застосування антирабічного імуноглобуліну, добутого гіперімунізацією коней фіксованим вірусом, і гомологічного імуноглобуліну із сироватки крові людей, імунізованих проти сказу. Імуноглобулін знешкоджує вірус вуличного сказу і запобігає розвиткові поствакцинального енцефаліту. Його слід вводити не пізніше як через 72 год після укусу. Коли призначають курс антирабічних щеплень, треба враховувати ступінь, локалізацію і характер інфікування (укус, ослинення). Ка¬тегорично забороняється робити щеплення людям без достатніх пока¬зань. Введення фіксованого вірусу, хоч і рідко, може спричинити дуже тяжкі ускладнення, а іноді навіть призвести до летального кінця.

До ускладнень антирабічних щеплень фіксованим вірусом нале¬жать паралітичний сказ, енцефаломієліт, алергічний енцефаломієліт. Перші два захворювання трапляються дуже рідко і закінчуються смертю. Алергічний енцефаломієліт має різні симптоми менінгіту, енцефаліту, міозиту, полірадикуліту і поліневриту з парезами і пара¬лічами.

Ведуться дослідження, спрямовані на виготовлення інактивованої вакцини, яка не спричиняє ускладнень. Випускається вітчизняна інактивована культуральна неконцентрована вакцина, виготовлена на культурі клітин нирки хом'яка, і суха, не повністю інактивована антирабічна вакцина типу Фермі, виготовлена з мозку однорічних овець, заражених фіксованим вірусом сказу.

17. Для лікування герпетичної інфекції (ГІ) розроблені способи специфічної терапії. Для цього використовують галогенізовані аналоги тимідину (5-йод-2-дезоксиурацил, цитозин-арабінозид). Перший випускається у вигляді мазі флореналь. Перспективні препарати - похідні фосфороцетової кислоти - інгібітори вірусної ДНК-полімерази у клітині. Широко викристовуються вайдарабін, оксолін, реаферон, лаферон.

Лікування хворих з ГІ проводять із застосуванням противірусних препаратів. До основних протигерпетичних препаратів, ефективність яких доведена в рандомізованих клінічних дослідженнях, належать чотири близьких за структурою ациклічних аналоги аномальних нуклеозидів – ацикловір(ациклогуанізин), валацикловір, пенцикловір, фамцикловір, які вибірково пригнічують реплікацію ДНК вірусу, не ушкоджуючи ДНК нормальних клітин різних тканин організму людини. При формах ГІ, спричинених резистентними до ацикловіру вірусами герпесу, призначається фоскарнет. У комплексній терапії хворих з ГІ для нормалізації клітинної та гуморальної ланок імунітету долучають засоби імуно- та інтерферонозамісної терапії, індуктори інтерферону, імуномодулятори та адаптогени. З метою специфічного лікування використовують імуноглобулін, який отримують з крові реконвалесцентів, полегшуючий перебіг захворювання, та інтерферон.

З метою специфічного лікування використовують імуноглобулін, який отримують з крові реконвалесцентів, полегшуючий перебіг захворювання, та інтерферон.

18. Профілактика рецидивів герметичної інфекції полягає в імунізації інактивованою формаліном вакциною, що складається із штамів вірусу герпесу 1 і 2-го типів. Введення специфічного імуноглобуліну є ефективним методом профілактики вітряної віспи. Запропонована жива вакцина для імунізації дітей у ранньому віці.

19. Основними принципами терапії хворих на ВІЛ-інфекцію є своєчасний початок антиретровірусної терапії (АРТ). АРТ є базисною етіотропною терапіє, спрямованою на пригнічення репродукції ВІЛ. Найширшого застосування набули інгібітори зворотної транскриптази нуклеозидної природи; інгібітори ВІЛ-специфічної протеази та інгібітори злиття. Для затримки репродукції вірусу в організмі застосовують деякі хіміотерапевтичні препарати. Найбільш ефективним із них є азидотимідин. Використовують також інтерферон, тимозин, інтерлейкін-2 та ін. Препарати АРТ здатні: зменшити рівень вірусу в крові; відновити кількість Т-клітин; покращити функції імунної системи; знизити ризики передачі ВІЛ від матері до дитини; збільшити тривалість життя ВІЛ-інфікованих та підвищити його якість. Терапевтичний ефект дають азидотимідин, дидезоксицитидин, декстронсульфат, імуновір, сурамін, рабіварин. Застосовують протипухлинні і протиінфекційні засоби, імуномодулятори, які нормалізують систему Т-клітинного імунітету (гормони зарудинної залози, фактори росту, інтерферон, левамізол, ізокринозин, інтерлейкін 2, фузидієва кислота, Т-активін).

20. Курячі ембріони використовують для виділення вірусів та визначення їх виду. Доступність та відносна дешевизна ембріонів, простота в роботі дозволяють використовувати їх для приготування діагностичних препаратів та одержання вакцин. Як правило, працюють з 5-12-14-денними ембріонами. Зараження проводять відкритим та закритим способом у порожнину алантоїсу, порожнину амніона, на хоріоналантоїсну оболонку, в жовтковий мішок. Після зараження їх інкубують у термостаті при температурі 36-38 протягом декількох днів(2-4). Потім їх охолоджують до температури 4С протягом однієї доби для максимального звуження судин.

Специфічні зміни в курячих ембріонах розвиваються у вигляді вогнищевого ураження, дифузного помутніння оболонок, набряку з численними виразками, ділянками некрозу, появи крововиливів, пустул, везикул(пухирців). Таким чином, визначити наявність вірусів у матеріалі з курячих ембріонів можна за їх цитопатичною дією. Однак більшість вірусів репродукується в ньому без зовнішніх проявів ураження. Тоді для індикації вірусів застосовують реакцію гемаглютинації (РГА). Принцип її полягає в тому, що віруси здатні, адсорбуючись на мембрані еритроцитів, викликати їх аглютинацію. Кількість віріонів в ембріоні визначають за титром гемаглютинації - найбільшим розведенням матеріалу, при якому ще виявляють склеювання еритроцитів. Титрувати віруси можна також при культивуванні їх на шматочках хоріоналантоїсної оболонки. Для цього в стерильні лунки плексигласових пластин вносять шматочки шкаралупи, на якій знаходить¬ся неушкоджена хоріоналантоїсна оболонка. Потім у цих лунках роблять розве-дення матеріалу, що містить віруси. Їх закривають спеціальними стерильними пла¬стинами з фольги, і культивують віруси протягом двох-трьох діб при температурі 35-37 °С. Пізніше в кожну лунку вносять 0,5 % завись еритроцитів курки і через деякий час за умови наявності вірусів спостерігають випадання осаду еритроцитів у вигляді перевернутої парасольки.

21

22