55. Мислення як вищий психічний пізнавальний процес. Мислення і чуттєве пізнання.

Мислення- процес опосередкованого та узагальненого пізнання людиною предметів і явищ об'єктивної дійсності в їхніх істотних властивостях, зв'язках і відносинах.

Зароджуючись у чуттєвому пізнанні та спираючись на нього, мислення виходить за його межі. Мислячи, людина пізнає те, чого вона не може безпосередньо сприйняти і уявити; доходить до ро¬зуміння суті явищ світу, формує поняття про них і практично ово¬лодіває ними.

Мислення виникає в процесі взаємодії людини із зовнішнім світом, воно є функцією її мозку, вищою формою вияву аналітико-синтетичної діяльності.

Мислення, якщо воно правильне, відображає об'єктивну дійсність глибше, повніше й точніше, ніж чуттєве її пізнання. Мислення людини відбувається з допомогою понять, кожне з яких відображене одним або декількома словами.

ОПЕРАЦІЇ

Аналіз- це розчленування в думці предмета, явища або поняття і вирізнення окремих його частин, ознак або властивостей.

Синтез- це поєднання в думці окремих елементів, частин, ознак у єдине ціле.

Узагальнення- мисл. Операція, обєднення предметів і явищ за їх спільними й істотними ознаками

Абстрагування- відволікання від несуттєвих ознак і виок¬ремлення самих лише суттєвих особливостей групи предметів або явищ.

Порівняння- встановлення подібності й несхожості між пред¬метами або явищами дійсності.

ФОРМИ

Поняття- це відображення загальних і притому суттєвих влас¬тивостей предметів і явищ дійсності.

Процес мислення являє собою перехід суб'єкта від наявних до нових знань.

Пізнання нового відбувається через розумові дії (операції):

• аналіз;

• синтез;

• абстрагування;

• узагальнення;

• класифікацію.

Чуттєве пізнання і мислення. Пізнавальна діяльність починається з відчуттів і сприйнятті. Будь-яке, навіть найбільш розвинене, мислення завжди зберігає зв'язок з чуттєвим пізнанням, тобто з відчуттями все буття в цілому і уявленнями. Весь свій матеріал розумова діяльність отримує тільки з одного джерела - з чуттєвого пізнання. Через відчуття та сприймання мислення безпосередньо пов'язане із зовнішнім світом і є його відображенням. Правильність (адекватність) цього відображення безперервно перевіряється в процесі практичного перетворення природи і суспільства.

56. Способи вираження емоцій. Виразні рухи в емоціях і почуттях.

Виникнення емоційного процесу приводить до формування нових форм реагування. Іноді емоційні реакції бувають бурхливими і раптовими, виникаючи майже відразу після дії збудливого агента. Така емоція приймає форму афекту.

Але емоції можуть формуватися і поступово, тривалий час залишаючись латентними; у такому випадку не спостерігаються ні специфічні емоційні прояви, ні які б то не були сліди у свідомості - існує тільки підвищена готовність до емоційної реакції.

Надалі з'являються організовані зміни в поведінці. Спочатку це можуть бути переважно "супутні" експресивні зміни, пізніше емоційний процес поширюється на усе більше число афферентних шляхів, усе менше місця залишається неемоційній поведінці. Одночасно відбувається усвідомлення емоційного процесу, що протікає, і зв'язаних з ним змін у процесах регуляції. Воно може випереджати з‘яву зовнішніх змін, однак буває, що людина тривалий час не віддає собі звіту у своїх емоціях, у кращому випадку спостерігає їхні наслідки у виді тих або інших незрозумілих проявів своєї поведінки. Іноді емоції зовсім не знаходять відображення у свідомості.

Емоція, що одержала достатню силу й організованість, здобуває здатність дуже впливати на функціональний стан різних психічних механізмів. Організуюча функція емоцій виявляється в декількох різних формах:

• у формі виразних рухів ,

• у формі емоційних дій,

• у формі висловлень про емоційні стани, які відчуваються,

• у формі визначеного відношення до навколишнього.