41.Мислення як вищий психічний пізнавальний процес. Мислення і чуттєве пізнання.

Мислення- процес опосередкованого та узагальненого пізнання людиною предметів і явищ об'єктивної дійсності в їхніх істотних властивостях, зв'язках і відносинах.

Зароджуючись у чуттєвому пізнанні та спираючись на нього, мислення виходить за його межі. Мислячи, людина пізнає те, чого вона не може безпосередньо сприйняти і уявити; доходить до розуміння суті явищ світу, формує поняття про них і практично оволодіває ними.

Мислення виникає в процесі взаємодії людини із зовнішнім світом, воно є функцією її мозку, вищою формою вияву аналітико-синтетичної діяльності.

Мислення, якщо воно правильне, відображає об'єктивну дійсність глибше, повніше й точніше, ніж чуттєве її пізнання. Мислення людини відбувається з допомогою понять, кожне з яких відображене одним або декількома словами.

ОПЕРАЦІЇ

Аналіз- це розчленування в думці предмета, явища або поняття і вирізнення окремих його частин, ознак або властивостей.

Синтез- це поєднання в думці окремих елементів, частин, ознак у єдине ціле.

Узагальнення- мисл. Операція, обєднення предметів і явищ за їх спільними й істотними ознаками

Абстрагування- відволікання від несуттєвих ознак і виок¬ремлення самих лише суттєвих особливостей групи предметів або явищ.

Порівняння- встановлення подібності й несхожості між пред¬метами або явищами дійсності.

ФОРМИ

Поняття- це відображення загальних і притому суттєвих влас¬тивостей предметів і явищ дійсності.

Процес мислення являє собою перехід суб'єкта від наявних до нових знань.

Пізнання нового відбувається через розумові дії (операції):

• аналіз;

• синтез;

• абстрагування;

• узагальнення;

• класифікацію.

Чуттєве пізнання і мислення. Пізнавальна діяльність починається з відчуттів і сприйнятті. Будь-яке, навіть найбільш розвинене, мислення завжди зберігає зв'язок з чуттєвим пізнанням, тобто з відчуттями все буття в цілому і уявленнями. Весь свій матеріал розумова діяльність отримує тільки з одного джерела - з чуттєвого пізнання. Через відчуття та сприймання мислення безпосередньо пов'язане із зовнішнім світом і є його відображенням. Правильність (адекватність) цього відображення безперервно перевіряється в процесі практичного перетворення природи і суспільства.

42. Мрія як особливий вид уяви. Мрії і практична діяльність.

Особливим видом уяви є мрія. Мрія- це уява бажаного майбутнього. У мріях створюються образи бажаного. Значення мрії в житті людини надзвичайно велике. У мріях виявляється зв´язок уяви людини з її потребами, почуттями, прагненнями. Мрії стають поштовхом у творчій діяльності, в чому переконує нас життя багатьох видатних людей.

43. Формування розумових дій (п. Я. Гальиерін).

Якщо діяльність приводить до виникнення нових знань і вмінь, то вона є учінням. Формування діяльності відбувається в процесі передавання суспільного досвіду.

В якості одиниці пізнавальної діяльності та головного фактору керування її формуванням виділяється дія. Образ дії та образ середовища дії об’єднуються в так звану орієнтовну основу дії, яка допомагає керувати дією. Це та система умов, яку реально враховує людина при виконанні дії.

Дію можна розглядати як сукупність орієнтовної, виконавчої (ідеальні та матеріальні дії) та контролюючої частин (стеження за ходом дії, співставлення отриманих результатів із заданим зразком).

П.Я.Гальперін виділив 5 етапів засвоєння дій. Період створення необхідної мотивації учня він позначив як «надетап».

Перший етап – створення орієнтовної основи дії. Учню пояснюється мета дії та її об’єкт. Той, хто навчає, екстеріоризує власні розумові дії, розкриває їх перед учнем в матеріальній (дії з предметами) або матеріалізованій (дії зі схемами, символами) формі. Учень складає у внутрішньому плані загальний контур майбутньої дії.

Другий етап – формування дії в матеріальному або матеріалізованому вигляді. Учень виконує дію у зовнішній формі з усвідомленням і розгортанням усіх операцій. Він повинен засвоїти зміст дії, той, хто навчає, - проконтролювати виконання всіх необхідних операцій. Для узагальнення дії на цьому етапі включають задачі з типового використання даної дії. Для підготовки до наступного етапу матеріальна форма дії супроводжується мовленням.

Третій етап – формування дії через розгорнуте зовнішнє мовлення. Промовляння всіх операцій забезпечує їх засвоєння. Тут можливе певне скорочення дії за рахунок переходу частини операцій в розумову форму. Дія доводиться до автоматизму.

Четвертий етап – формування дій у мовленні «про себе». Дія виконується на фоні промовляння «про себе». На початку цього етапу розгорнутість, свідомість дії така ж, як на попередньому етапі, але поступово вона скорочується, набуває схематичного характеру.

П’ятий етап – формування дії у внутрішньому мовленні і її повний перехід у розумову форму. Дія стає автоматизованою і практично недоступною для спостереження.

Значне місце відводиться еволюції контролю дії. Зовнішній контроль поступово замінюється внутрішнім, перетворюючись на заключному етапі в акт уваги.

Вимоги до організації контролю:

1. На перших етапах контроль повинен бути поопераційним.

2. На початку другого і третього етапів контроль повинен бути систематичним – за кожним завданням, що виконується.

3. В кінці другого і третього етапів, а також на наступних етапах – епізодичний контроль, за вимогою учня.

4. Спосіб здійснення контролю (хто контролює) принципового значення для якості засвоєння не має. В той же час новизна контролю, умови змагання сприяють створенню позитивної навчальної мотивації.