- •Мислення як вищий психічний пізнавальний процес. Мислення і чуттєве пізнання
- •Уява і органічні процеси
- •3. Вищі почуття та їх види
- •4. Мислення як процес і як діяльність
- •5. Розвиток мислення в онтогенезі
- •6. Поняття про пам'ять її значення в життєдіяльності людини
- •7. Основні форми мислення поняття судження умовивід
- •8. Розвиток емоцій і почуттів в онтогенезі
- •9. Мислення і процес розв'язування задач. Проблемна ситуація і задача
- •10. Види емоційних станів
- •11. Способи вираження емоцій. Виразні рухи в емоціях та почуттях
- •12. Мислення людини і тварини
- •13. Уява як процес випереджаючого відображення людиною дійсності
- •14. Відтворення його види
- •15 Основні форми мислення поняття судження умовивід
- •16.Соціальна природа уяви. Функції уяви
- •17. Забування його причини та боротьба з ним. Закон забування г.Еббінгауза
- •Уява і органічні процеси
- •1) Щоб раніше утворені системи зв'язків, їх структура були детерміновані характером раніше сприйнятих предметів;
- •2) Щоб вони розпалися (дисоціація) і утворили нові сполучення відповідно до нових потреб, що актуалізуються в діяльності людини.
- •19. Розвиток мислення в онтогенезі
- •20. Роль уяви в різних видах діяльності особистості
- •21. Процеси і закономірності пам'яті
- •22. Індивідуальні особливості пам'яті
- •23. Поняття про емоції та почуття їх роль практичній і пізнавальній діяльності
- •24. Вікові та індивідуальні особливості пам’яті
- •25. Фізіологічні основи емоцій та почуттів результати нейрофізіологічних експериментів
- •26. Класифікації і види пам'яті
- •27. Довільне й мимовільне запам'ятовування
- •28. Способи вираження емоцій. Виразні рухи в емоціях та почуттях
- •29.Поняття про емоційні стани, їх класифікація
- •30. Розвиток пам’яті в онтогенезі. Виховання пам’яті.
- •31. Форми переживання почуттів: емоційний тон відчуттів, настрій, емоції, афект, стрес, фрустрація, пристрасть.
- •32. Мислення і процес розв’язування задач. Проблемна ситуація і задача.
- •33.Вищі почуття, їх види.
- •34. Розумові дії та операції: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, абстрагування, конкретизація, класифікація, систематизація.
- •35.Індивідуальні особливості емоційної сфери.
- •36.Поняття про мнемічні дії. Мнемотехніка і мнемотехнічні прийоми.
- •37. Історичний розвиток мислення людини.
- •38. Розвиток емоцій і почуттів в онтогенезі.
- •39. Зв’язок мислення з мовою і мовленням.
- •40. Властивості емоцій і почуттів.
- •41.Мислення як вищий психічний пізнавальний процес. Мислення і чуттєве пізнання.
- •42. Мрія як особливий вид уяви. Мрії і практична діяльність.
- •43. Формування розумових дій (п. Я. Гальиерін).
- •44. Форми переживання почуттів: емоційний тон відчуттів, настрій, емоції, афект, стрес, фрустрація, пристрасть.
- •45. Індивідуальні особливості мислення людини.
- •46. Вищі почуття, їх види.
- •47. Уява як процес випереджаючого відображення людиною дійсності.
- •48. Індивідуальні особливості емоційної сфери.
- •49. Уява та органічні процеси.
- •1) Щоб раніше утворені системи зв'язків, їх структура були детерміновані характером раніше сприйнятих предметів;
- •2) Щоб вони розпалися (дисоціація) і утворили нові сполучення відповідно до нових потреб, що актуалізуються в діяльності людини.
- •50. Природа пам’яті: Психологічні, фізіологічні та хімічні теорії пам’яті.
- •51.Емоційні особливості особистості.
- •52. Соціальна природа уяви. Функції уяви.
- •53.Індивідуальні особливості і типи пам’яті.
- •54. Способи вираження емоцій. Виразні рухи в емоціях і почуттях.
- •55. Мислення як вищий психічний пізнавальний процес. Мислення і чуттєве пізнання.
- •56. Способи вираження емоцій. Виразні рухи в емоціях і почуттях.
- •57.Основні форми мислення: Поняття, судження, умовивід.
- •58. Вищі почуття, їх види.
- •59. Уява як процес випереджаючого відображення людиною дійсності.
- •60. Поняття про мнемічні дії. Мнемотехніка і мнемотехнічні прийоми.
35.Індивідуальні особливості емоційної сфери.
В емоційній сфері між людьми виявляються особливо яскраві індивідуальні розходження. Почуття - одне з найяскравіших проявів особистості людини. Зміст почуттів складає стійкі відношення особистості до того, що вона познає та робить. Охарактеризувати особистість означає сказати, що взагалі ця конкретна людина любить, ненавидить, чим вона нехтує, пишається, чому радіє, чому заздрить тощо. Предмет стійких почуттів індивіда, їх інтенсивність, характер та частота переживань у формі емоцій, афектів, стресових станів та настроїв розкривають емоційний світ людини, її почуття і тим самим ЇЇ індивідуальність.
Основні розходження в емоційній сфері особистості пов'язані з різницею у змісті людських почуттів, в тому, на що, на які об'єкти вони спрямовані і яке відношення до них людини вони виражають. В почуттях людини у формі безпосереднього переживання виражаються усі настанови особистості, світосприймання, та її відношення до світу та передусім до людей.
Типові розходження емоційних особливостей особистості можуть виявлятися:
• в сильній чи слабкій збудливості;
• в більшій чи меншій емоційній стабільності;
• у силі (інтенсивності) почуттів;
• в глибині почуттів.
Особливості в емоційній збудливості та стабільності суттєво характеризують темперамент людини. Існують люди, які легко загоряються та швидко згасають, як і ті, у яких почуття виникають не одразу, але вони є стійкими. Почуття сильне в смислі інтенсивності може бути неглибоким. Глибина проникнення почуття визначається тим, наскільки суттєво для даної особистості дане почуття і та сфера, з якою воно пов'язано. Суттєву роль далі відіграє і ступінь поширення почуття. Вона визначається тим, наскільки широкі та різноманітні ті сфери особистості, з якими воно переплелося. Від цього значною мірою залежить міцність почуття.
Характерологічно дуже суттєвими та глибокими є розходження між емоційними, сентиментальними та пристрасними натурами.
Власне емоційні натури переживають свої почуття, повністю віддаючись їм; сентиментальні натури скоріше споглядають свої почуття; натури пристрасні живуть своїми почуттями. У перших переважає афективність; вони вразливі, збудливі, але скоріше поривчасті, ніж діючі; для них саме почуття з його хвилюваннями, що захоплюють, важливіше його об'єктів. Другі - споглядальні і чуттєві, але пасивні; любов для них є переважно милуванням. Треті - діючі; а ні переживання свого почуття, а ні споглядальне милування його об'єктом їх не задовольняє. Для них почуття - це не хвилювання, а страсне прагнення.
Однак емоції протягом життя змінюються, навіть ті ж самі ситуації можуть викликати згодом зовсім інші емоції. Формування та переробка емоцій здійснюється в результаті включення людини в нову практику, яка змінює її основні настанови, загальну спрямованість особистості. Суттєве значення при цьому має не сама діяльність, а усвідомлення нових цілей та задач. Важливе значення для виховання емоцій має підвищення загального рівня розвитку та його широта.
Якщо прагнення придушувати та викорінювати емоції в корні невірне, то вміння регулювати їх прояви необхідно. Бажано, щоб діяльність, що спрямована на вирішення задач людини, була емоційною, мобілізувала енергію, але емоції не повинні перетворюватися в головний регулятор діяльності. Визнання їх головним регулятором в результаті виявляється певною формою старої гедонічної теорії, згідно якій вищий закон, який визначає людську поведінку, зводиться до того, що людина завжди прагне насолоди та задоволення та уникає неприємного. Але насправді емоційні фактори можуть бути одним з мотивів поведінки, але питання про регулювання людської діяльності в цілому не вирішується одними емоціями та почуттями.
