20. Роль уяви в різних видах діяльності особистості

Наукову діяльність не можна уявити собі як механічне пізнання тих чи інших явищ навколишнього світу. Наукове дослідження завжди пов'язане з побудовою гіпотез, отже воно немислимо без творчої уяви. Вченому уява дозволяє будувати гіпотези, подумки представляти і програвати наукові експерименти, шукати і знаходити нетривіальні рішення проблем. Так, наприклад, в математиці, на початку докази різних теорем доводиться зустрічатися з висловлюваннями, які починаються зі слів: «припустімо, що; уявімо собі, що». Саме вони вказують на те, що процес математичного докази починається з творчого подання або уяви. Уява відіграє важливу роль на ранніх стадіях вирішення наукової проблеми і нерідко веде до чудових здогадів.

Найчастіше творчий процес у мистецтві пов'язаний з активним уявою: перш ніж запам'ятати який-небудь образ на папері, полотні або нотному аркуші, художник створює його у своїй уяві, докладаючи до цього свідомі вольові зусилля. Нерідко активну уяву настільки захоплює творця, що він втрачає зв'язок зі своїм часом, своїм «я», «вживаючись» в створюваний ним образ.

Деякі переживання, почуття людей у повсякденному житті можуть бути й непомітні оку обивателя, уяву ж художника, відхиляючись про дійсність, перетворює її, яскравіше висвітлюючи і випукліше показуючи якусь особливо для нього важливу частину цієї дійсності. Відійти від дійсності, щоб глибше в неї проникнути і краще зрозуміти - така логіка творчої уяви.

Особливо слід виділити значення музичного мистецтва в розвитку творчої уяви, тому що художні образи, що формуються за допомогою звуків, характеризуються активним і безпосереднім впливом на внутрішній світ людини. Можна навіть стверджувати, що жанри музичного мистецтва виступали стимулом для розвитку творчих здібностей, способом впливу на емоційну сферу, фактором виховання людської індивідуальності.

Звук як основа музичної образності та виразності позбавлений смислової конкретності слова, не відтворює фіксованих, видимих ​​картин світу, як у живописі. Разом з тим він специфічним чином організований та має інтонаційну природу. Інтонація і робить музику лунають мистецтвом, як би вбираючи в себе при цьому багатовікової художній досвід. Музика має також яскраво вираженими національними рисами, що проявляються в її інтонаційному, мелодійному, ритмічному ладі. Особливо характерно це для народної музичної творчості. Оскільки асоціативність є характерним властивістю творчої уяви, музика здатна викликати у слухача різноманітні емоційні, образні, зорові, смислові, рухові асоціації, спогади про щось пережите.

21. Процеси і закономірності пам'яті

Пам'ять є складною системою процесів, які здійснюють повний цикл перетворень інформації суб'єктом: запам'ятовування, зберігання, відтворення і забування. У структурі цілеспрямованої діяльності людини ці мнемічні процеси є важливою умовою її ефективності. Пам'ять слушно вважають основою навчання, і його продуктивність пов'язують з повнотою засвоєння знань, тривалістю їх зберігання у часі, готовністю до адекватного використання в різних ситуаціях пізнавальної і практичної діяльності.

Запам'ятовування - це процес пам'яті, який забезпечує прийом, відбір і фіксацію інформації завдяки утворенню асоціацій та мнемічних слідів у нейронних структурах мозку.

Мимовільне запам'ятовування діє тоді, коли людина не ставить собі за мету закріплювати інформацію і в подальшому її використовувати.

Зберігання - це процес, що забезпечує утримання матеріалу в мозку протягом тривалого часу.

Відтворення - процес пам'яті, що проявляється в актуалізації знань, умінь, навичок, засвоєних при запам'ятовуванні.

Впізнавання - це найпростіше відтворення в умовах повторного сприймання.

Пригадування - довільне відтворення, що вимагає від людини активних вольових і розумових зусиль.

Спогади - локалізовані в часі та просторі відтворення індивідом образів свого життєвого шляху.

Забування - це мнемічний процес, який призводить до втрати чіткості й зменшення обсягу запам'ятованого, виникнення помилок у відтворенні і, нарешті, унеможливлює впізнання.