4.Дайте визначення рекреант, турист, рекреаційне природокористування.

Рекреант – це особа, яка у вільний від роботи час на спеціалізованій території відновлює фізичні, духовні і нервово-психічні сили. Часто рекреантів визначають як осіб, які відновлюють у визначених згідно із законодавством місцях природно-заповідних територій та об'єктів свої розумові, духовні і фізичні сили.

Тур́ист (мандрíвник) - особа, яка здійснює подорож по Україні або в іншу країну з різною, не забороненою законом країни перебування, метою на термін від 24 годин до шести місяців без здійснення будь-якої оплачуваної діяльності та з зобов'язанням залишити країну або місце перебування у зазначений термін.

Природокористування − це основна форма взаємодії суспільства і природного середовища, яка реалізується через систему заходів, спрямованих на освоєння, використання, перетворення, відновлення і охорону природних ресурсів, і відображає зв'язки між виробництвом, населенням і оточуючим середовищем.

5.Дайте визначення рекреація, рекреаційна географія, рекреаноміка, рекреаційні комплекси.

Рекреація – це процес відновлення фізичних, духовних і нервово-психологічних сил людини, забезпечених системою засобів, які здійснюються у вільний від роботи час на спеціалізованих територіях.

Рекреаційна географія – комплексна географічна наука і навчальна дисципліна, яка вивчає територіальну організацію рекреаційного господарства.

Рекреаноміка - систему економічних відносин і відображає діяльність суб’єктів рекреаційної сфери пов’язаних з виробництвом, обміном, розподілом та споживанням рекреаційних продуктів з метою задоволення потреб цільових ринків та відновлення середовища природних екосистем.

Рекреаційний комплекс (РК) — це сукупність галузей і видів економічної діяльності, які забезпечують рекреаційними послугами населення країни, регіону, міста та створюють необхідні передумови для нормального функціонування рекреаційно-туристичного господарства.

6.Історико-культурні рекреаційні ресурси та методи їх оцінки.

Історико-культурні туристичні ресурси - це сукупність створених у процесі історичного розвитку даної території пам'ятників матеріальної і духовної культури, які є об'єктами туристського інтересу. До групи історико-культурних рекреаційних ресурсів належать пам'ятки історії, історико-архітектурні пам'ятки, пам'ятки сучасної архітектури, унікальні споруди культури, спорту тощо. Оцінка історико-культурних ресурсів не має загальноприйнятої схеми. У світовій практиці прийнята якісна оцінка історико-культурних пам'яток, які в залежності-від їх художнього та історичного значення, міри збереженості і унікальності поділяються на 7 груп. Найвищим балом оцінюються історико-культурні об'єкти світового значення, внесені до списку ЮНЕСКО. Чіткіше уявлення про можливості використання історико-культурного потенціалу в туризмі дає якісний підхід. Цей підхід взято за основу у методику, яку запропонував С. Кузик. Усі пам’ятки території оцінюються в балах, при чому до уваги беруться їх якісні параметри, але на остаточну оцінку впливають і кількісні. Автор пропонує оцінювати історико-культурні об’єкти на основі визначення їх рекреаційного значення, а також ступеня придатності та доступності для організації культурно-пізнавальних занять. У запропонованій методиці подано 14 підгруп, які виділили під час структуризації п’яти підвидів історико-культурних туристичних ресурсів. Кожній з підгруп притаманний набір показників, що оцінюються за п’ятибальною шкалою: 1б. – дуже низька; 2б. – низька; 3б.– середня; 4б.– висока; 5б. – дуже висока.