12. Словесні, наочні та практичні методи навчання.

Словесні методи – дозволяють за короткий передати учням значний обсяг інформації, поставити перед ними проблему і вказати шляхи її розвязання. Розрізняють такі словесні методи навчання:

• Розповідь

• Пояснення

• Бесіда

• Дискусія

• Лекція

• Робота з книгою

Розповідь- усний виклад змісту навчального матеріалу ,який не переривається запитаннями учнів.

Пояснення- словесне тлумачення закономірностей , істотних властивостей обєктів, понять і явищ, що вивчаються

Бесіда – діалогічний метод навчання ,при якому вчитель шляхом ретельно продуманих питань підводить учнів до розуміння нового матеріалу або перевіряє засвоєння ними вже вивченого (евристична, закріплююча, повідомлююча бесіди)

Навчальна дискусія грунтується на обміні учнями поглядами з певної проблеми.

Лекція –монологічний спосіб викладу обємного теоретичного матеріалу.

Наочні методи - методи навчання, при яких засвоєння матеріалу відбув за допомогою наочних посібників і технічних засобів. Дві групи- метод ілюстрації та метод демонстрації.

Практичні методи - грунтуються на практичній діяльності учнів,формують практичні вміння і навички. До практичних методів належать вправи, лабораторні і практичні роботи.За ступенем самостійності учнів при виконанні вправ виділяють: репродуктивні вправи, тренувальні вправи. За характером вправи поділяються на: усні,письмові, графічні і навчально-трудові. Практичні роботи проводяться після вивчення великих розділів,тем і мають узагальнюючий характер.

13.Методи навчання за характером пізнавальної діяльності учнів.

Снаткін і Лернер виділяють такі методи навчання – пояснювально-ілюстративний, репродуктивний метод, проблемного викладу, частково-пошуковий, дослідницький.

Пояснювально-ілюстративний- полягає в тому,що вчитель використовуючи різні засоби, повідомляє учням готову інформацію. Характерні особливості: учням повідомляється спеціально підготовлена,систематизована інформаці; засвоєння нового матеріалу учнями відбув шляхом його сприймання і запамятовування.

Репродуктивний метод – полягає у відтворенні учнем показаних учителем способів діяльності за заздалегідь визначеним алгоритмом.

Проблемний виклад навчального матеріалу – вчитель ставить перед собою проблему і сам показує шлях її розвязання як зразок наукового пошуку.

Частковий пошуковий – вчитель розчленовує проблемне завдання на підпроблеми, які розвязуються учнями.

Дослідницький метод – перед учнями ставиться пізнавальне завдання, яке вони виконують самостійно, застосовуючи необхідні для цього засоби і способи діяльності(розвиток творчих здібностей, уміння використовувати знання на практиці)

14.Проблемне навчання: його сутність, особливості, етапи.

Структура методу проблемного вивчення матеріалу включає в себе такі етапи:

- створення проблемної ситуації;

- формулювання проблеми;

- висунення гіпотез;

- перевірка висунутих гіпотез;

- аналіз результатів перевірки гіпотез;

- висновок і узагальнення;

Повернення до проблемної ситуації.

Проблемне вивчення матеріалу розпочинається зі створення про­блемної ситуації.

Проблемна ситуація — це ускладнення або завдання, яке може ви­вести учня на формулювання проблеми. Йдеться про те, що це, оче­видно, таке ускладнення (завдання), коли пошук шляхів виходу з ньо­го призводить до формулювання проблеми.

Проблемна ситуація характеризується уявною несумісністю двох інформацій. Поєднання двох несумісних інформацій, яке породжує проблему, називають інформаційно-пізнавальною суперечністю.

Після створення проблемної ситуації здійснюється формулювання проблеми.

Проблема — це об´єктивне питання, яке виникає в ході пізнання або цілий комплекс питань, розв´язання яких становить значний прак­тичний чи теоретичний інтерес.

Побачити проблему — це означає усвідомити те питання, яке вип­ливе з поєднання несумісних, на перший погляд, інформацій. Уявна несумісність цих суперечливих інформацій і веде до виникнення пи­тання, до формулювання проблеми.

у реалізації технології проблемного навчання є вису­нення гіпотез щодо шляхів розв´язання сформульованої проблеми. Гіпо­теза — це

своєрідна стратегія вирішення проблеми. її створення мож­ливе тільки тоді, коли учні дуже глибоко вникнуть у суть самої пробле­ми, усвідомлять її глибину.

Взагалі кажучи, у ході уроку учні разом з учителем можуть висуну­ти декілька гіпотез вирішення поставленої проблеми. Кожну з гіпотез треба перевірити. Отже, наступний етап технології проблемного вив­чення матеріалу — перевірка висунутих гіпотез.

Перевірка висунутих гіпотез передбачає залучення учнів до ак­тивної розумової діяльності. Вона відбувається з допомогою учителя. Якщо декілька учнів висунули гіпотези, то виникає потреба сфор­мувати групи, які б займалися перевіркою кожної гіпотези. Необхі­дно вислухати кожну групу, знайти в їх міркуваннях помилку, якщо вона є.

Аналіз результатів перевірки гіпотез, відбір і підтвердження гіпо­тези. Учитель разом з учнями відбирає ту гіпотезу, яка доведена без жодної наукової помилки. їх може бути декілька. Але якщо вони пра­вильно доведені, то повинні привести до однакового результату. Що є критерієм відбору гіпотез? Звичайно, це — практика. Треба намагатися одержаний результат перевірити будь-яким практичним способом або просто іншим способом. Нарешті, критерієм відбору може бути авто­ритет і знання учителя.

Висновок і узагальнення як елемент методу і технології не є, однак, остаточною ланкою в ланцюгу міркувань, хоч і виділяє ті знання, які нарешті отримали учні. Остаточну крапку ставить повернення до про­блемної ситуації. Коли знову повертаємося до проблемної ситуації, то з погляду отриманих знань з´ясовуємо, а чому, власне, виникла ця ситуація, і даємо їй пояснення.