9.Процес засвоєння знань: етапи і рівні

Засвоєння навчального матеріалу — центральна ланка навчальної діяльності.

Засвоєнню притаманна складна внутрішня структура, яка містить кілька компонентів (ступенів, фаз). Так, до психологічних компонентів засвоєння, на думку С. Рубінштейна, М. Левітова, належать:

• позитивне ставлення до учіння;

• безпосереднє чуттєве ознайомлення з матеріалом;

• мислення як процес активного опрацювання отриманого матеріалу;

• запам'ятовування і збереження отриманої та опрацьованої інформації.

Як зазначив С. Рубінштейн, правильне трактування компонентів засвоєння потребує розуміння того, що всі вони формуються у двобічному процесі навчання, де взаємопов'язані та взаємозумовлені вчитель, учень і навчальний матеріал. С. Рубінштейн наголошував також на взаємозалежності та взаємопроникненні цих психічних процесів у засвоєння.

Стадії процесу засвоєння

Розрізняють (С. Рубінштейн) такі стадії(етапи) процесу засвоєння:

• початкове ознайомлення з матеріалом або його сприймання в широкому розумінні;

• осмислення;

• спеціальна робота, пов'язана із закріпленням матеріалу;

• опанування матеріалу — можливість оперування ним у різних умовах.

Ця схема є загальною стратегією засвоєння. Доцільно співвіднести її з однією з розробленіших у психологодидактичній площині конкретною моделлю поетапного управління формуванням розумових дій (П. Гальперін, Н. Тализіна)1. Відповідно до цієї моделі розрізняють п'ять етапів у процесі засвоєння.

1. Ознайомлення. На цьому етапі учням роз'яснюють цілі дії, те, на що треба орієнтуватись при виконанні дії, як довільно її виконувати, а також формують у них необхідну мотивацію.

2. На етапі матеріальної (матеріалізованої) дії остання виконується у зовнішній, матеріальній та розгорнутій формі. Це допомагає учням засвоювати зміст дії (склад її операцій, правила виконання),

Ця теорія грунтується на загальнопсихологічних теоріях діяльності та інтеріоризації. Нагадаємо, що під інтеріоризацісю розуміють перехід, коли зовнішні за формою процеси із зовнішніми матеріальними предметами перетворюються на процеси, що відбуваються у розумовій площині, у площині свідомості. При цьому вони узагальнюються, вербалізуються, "згортаються" і, найважливіше, стають здатними до подальшого розвитку, який виходить за межі зовнішньої діяльності. Л. Виготський наголошував, що будьяка психічна функція проявляється двічі, у двох аспектах: спочатку в соціальному як категорія інтерпсихічна (зовнішня, практична, зовнішньопсихічна) і лише потім у психологічному як категорія інтрапсихічна (внутрішня, розумова, внутрішньопсихічна). П. Гальперін та його послідовники детально дослідили процес ттеріортацп та виявили, що перехід зовнішньої, практичної дії у внутрішню, розумову є складним і багатоаспектним процесом; вони дійшли висновку, що повноцінне формування в учнів розумових дій потребує проведення їх через есі етапи розгорнутого процесу засвоєння матеріалу, а вчителю здійснювати об'єктивний контроль за виконанням кожної операції.

3. На етапі зовнішнього мовлення всі елементи дії подаються у формі усної чи письмової мови. Відбувається подальше узагальнення дії, проте вона ще не стає автоматизованою, "згорнутою".

4. На етапі "зовнішнього мовлення про себе" дія виконується у формі проговорювання про себе. Далі дія змінюється у напрямку узагальнення і згортання.

5. На етапі внутрішнього мовлення дія максимально згортається і автоматизується.