5. Мета та основні напрями виховання.

Мета виховання визначає напрям педагогічного процесу в усіх його складових та елементах. Загальна мета виховання формується у світлі пріоритету загальнолюдських цінностей: «всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей…»

Моральне виховання – спрямоване на формування моральної поведінки, пройнятої почуттям істини, доброти і прекрасного. Вирішує такі завдання:

• Виховання в учнів моральної свідомості;

• Виховання моральних почуттів та переконань,

• Виховання звичок моральної поведінки, набуття учнями досвіду моральних стосунків.

Естетичне виховання –завдання- розвиток в школярів здатності до повноцінного сприйняття, переживання і розуміння прекрасного в мистецтві і житті

Трудове виховання і професійна орієнтація школярів – формування позитивного і творчого ставлення до праці, соціальних мотивів трудової діяльності; вироблення високих моральних якостей і працьовитості, відповідальності, цілеспрямованості, чесності; розвиток економічного мислення.

Національне виховання – формування громадянських якостей. Нац самосвідомості, патріотизму і поваги до інших націй. Принципи- народність, гуманізм, демократизм.

Фізичне виховання – сприяння правильному фізичному розвитку учнів,зміцнення їхнього здоровя; розвиток основних рухових якостей; формування життєво важливих рухових умінь; виховання стійкого інтересу і потреби в систематичних заняттях фізично культурою; набутя необхідного мінімуму знань у галузі гігієни і медицини, фізичної культури і спорту.

6. Вимоги до особистості вчителя. Авторитет учителя.

- дидактичні здібності- здатність передавати учням навчальний матеріал, роблячи його доступним і зрозумілим, викликати інтерес до предмета

- академічні здібності- здібності до відповідної галузі знань;

-перцептивніздібності – здатність проникати у внутр світ вихованця, психологічна спостережливість;

-мовні здібності

- ораторські здібності

-комунікативні здібності- здібності до спілкування з дітьми,уміння знайти правильний підхід до учнів, установити з ними доцільні взаємини

-педагогічна уява – здібність що виражається у передбаченні наслідків своїх дій.

- здатність до розподілу уваги одночасно між декількома видами діяльності .

7.Основні дидактичні системи (концепції )

Технократична і натуралістична.

Головне завдання вчителя – стимулювати його пізнавальну діяльність.

У традиційній системі навчання розглядається з точки зору вчителя - як викладання. Вчитель –субєкт навчання, учні – обєкти його педагогічних впливів. Основні положення традиц системи були обгрунтованіГербертом,який виділив 4 формальні ступені навчання: ясність, асоціації, узагальнення і застосування(набути знань на практиці за допомогою вправ і задач, внаслідок виконання яких в учнів формуються уміння).

У педоцентричній системі навчання розгляд з погляду учня – як процес навчання. Дьюї пропонував будувати навчання на основі потреб, інтересів та здібностей дитини. Педоцентричний напрямок дидактики зосереджує увагу не на методах діяльності вчителя,а на психологічних закономірностях розвитку дитини у навчанні.Основна мета навчання – полягає в активізації піднавальної діяльності учнів,а не передачі їм готових знань.

Етапи: - відчуття учнями конкретного утруднення в процесі діяльності;

-ианаліз і формулювання проблеми;

- обгрунтування гіпотез щодо її розвязання;

- логічна перевірка гіпотез;

- практична перевірка гіпотез за допомогою спостереженьі і експериментів. У педоцентриній концепції основна ф-я вчителя полягає не у викладанні готових знань,а в постановці перед учнями життєво важливих практичних проблем та організації діяльності учнів, спрямованої на їх розвязання.

8.Процес навчання, його сутність і структура.

процес навчання — це спеціально організована пізнаваль­на діяльність, яка моделюється (визначаються цілі, завдання, зміст, структура, методи, форми) для прискореного опанування люди­ною основами соціального досвіду, накопиченого людством. Основними компонентами навчання є діяльність учителя,діяльність учняі зміст освіти. Діяльність учня, спрямовану на засвоєння певних знань, умінь і навичок назив учінням.. Діяльність вчителя з організації і управління учінням назив викладанням.

Навчання – організована взаємодія вчителя і учнів,спрямована на пізнавальний розвиток останніх, засвоєння ними певних знань умінь і навичок.

Структура:

• Цільовий(цілі і завдання вивчення теми);

• Мотиваційний;

• Змістовний(знання,уміння,навички і здібності,що визначається навчальним планом);

• Операційно-дійовий

• Контрольно-регулювальний(контроль з боку вчителі і самоконтроль учнів за досягнення навчальних цілей)

• Оцінювально-регулятивний(оцінка вчителем і самооцінка учнями результатів навчання).