Балетмейстер і сфера його творчої діяльності

Балетмейстер (від німецької) - майстер балету, автор і режисер, постановник балетів та концертних танцювальних номерів. Як правило, це людина, яка володіє досвідом виконавця і професійно збагнула всі види сценічної хореографії, знає закони сцени та музичної форми, а також живописно-декоративні оздоблення. Він створює режисерську концепцію хореографічного твору і сценічної дії, хореографічний “текст”, користуючись виражальними можливостями пантоміми та танцю. У співпраці з композитором та художником створює нове або, виступаючи як реставратор з концертмейстером, відновлює старі балети чи танцювальні номери.

Стародавній грецький письменник Лукіан говорив: “Балетмейстеру необхідно вивчити історію, міфологію, поетичні твори, бути грамотним в музиці та режисурі. Він повинен поєднувати в собі талант поета з талантом живописця”. Відомий російський балетмейстер К. Гойлейзовський говорив про свою самоосвіту: “Займався всім, що мене вабило: історією хореографії, живописом, скульптурою, прикладним мистецтвом. Багато років займався музикою, звідси у мене розвинувся слух та ритм. Цікавими для мене були філософія та психологія, але навіть знання всього цього дуже мало для сучасного балетмейстера”. Р. Захаров додатково закінчив курс режисури в театральному інституті, а Л. Іванов володів інструментом (фортепіано) так, що здивував композитора, зігравши найскладнішу частину його твору напам’ять.

Одним з перших теоретиків мистецтва танцю був Ж. Ж. Новер, який в своїй книзі писав: “Тільки знаючи життя, балетмейстер зможе найти ту долю кривди, яка дасть можливість розкрити основні риси сценічного образу”.

Ж. Ж. Новер: “Живописцю чи балетмейстеру не легше створити поему чи драму у живописі чи танці, ніж поету чи драматургу. Твори мистецтв у танці не можна писати ногами доти, доки цими ногами не буде керувати слова”. Ю. С. Мілентьєв в статті про скульптуру пише: “Передати в матеріалі не просто подібність та навіть характер людини, а створити сам процес мислення, складність внутрішнього світу, вловити невловиме”. Ж. А. Гудон із його лукавим та саркастичним “Вольтером”, О. Роден з його “Філософом”-“Мислителем”, М Антокольский, осягаючий важкі думи Івана Грозного, можуть бути прикладом творчих удач. Були яскраві приклади балетмейстерських удач, але танець та образ в ньому живе доти, доки виконується. На основі спогадів очевидців - визнань з запізненням не буває.

Крім фанатичної любові до цієї професії балетмейстера необхідна працьовитість, терпіння, художній смак ті творче чуття. Як говорили мудрі: “Навчити цієї професії неможливо, а навчитися можна” (К. Станіславський).

Що буде фантазією балетмейстера? Лібрето, музика чи кращі картини художників. (Все, що подобається і хвилює).

Послідовність роботи постановках балету чи окремого номера:

1. Задум може будуватися на літературній основі - “Бахчисарайский фонтан”, на історичній - “Спартак”, на сюжеті казки - “Кам’яна квітка” Бажова, а також на народно-обрядовій основі - “Цвіт папороті” або “Весілля”. Всі ці принципи відносяться і до танцювальної мініатюри.

2. На основі зібраного матеріалу пишеться програма, тоді - сценарій чи композиційний план (в програмі сюжет розбивається на акти, окремі картини, епізоди до дуетів, варіацій та зв’язків між ними). Будується лінія дії персонажів з урахуванням законів драматургії, описуються всі ці моменти з урахуванням характеристики кожного персонажа в конкретній ситуації. Пояснюючи задум композиторові, підкріпляється його показом, орієнтуючи на розмір, темп та характер музики в кожній частині-епізоді.

3. Спочатку пишеться музичний клавір чи збирається та монтується фонограма. При зустрічах з музикантами уточнюються деякі моменти, зберігаючи намічену драматургію. Готова музика може підійти в тому випадку, коли номер не має складного сюжету, а музична драматургія збігається з вашим задумом або ж підказала новий задум. У випадку складного сюжету з наявністю дійових осіб, для яких необхідна музична характеристика в конфлікті, краще написати нову музику. В процесі постановчої роботи клавір допрацьовується, а після завершення постановчої роботи - оркеструється на певний склад оркестру та, в разі потреби, записується фонограма.

4. Постановча робота починається з прослуховування музики з акомпаніатором чи фонограми. Створюється хореографічний текст до кожного епізоду, варіації, а також зв’язок сцен в цілому. Логічно вибудовується малюнок (положення виконавців в ракурсах, що підкреслюють характери образів в повній музичній відповідності з урахуванням місця дії, часу, а також національних особливостей). Все сказане є підготовкою до конкретної роботи з трупою.

В ідеалі (театр опери та балету) професія балетмейстера має такі амплуа: балетмейстер-творець, балетмейстер-постановник, балетмейстер-репетитор. Обов’язки кожного необхідно знати, а працювати доводиться частіше одному:

Балетмейстер-творець - людина, яка знає специфіку балету, це - режисер та драматург. Він пише композиційний план, виконуючи всю необхідну роботу, погоджуючи питання з композитором, художником та балетмейстером-постановником.

Балетмейстер-постановник (в більшості випадків - це в одній особі творець і постановник), одержавши або написавши композиційний план, замовляє або приймає готову, написану композитором музику, приступає до постановки. На музику по картинах від епізоду до епізоду, під фонограму або з акомпаніатором створює текст, мізансцени - малюнок. Після завершення вся ця робота переноситься в зал для роботи з трупою. Викликаються окремо солісти, групи за епізодами та картинами, готується окремо кордебалет, тобто масові сцени. Потім проводяться зведені репетиції з концертмейстером або під фонограму. Коли постановча робота закінчена, вона передається балетмейстеру-репетитору, який був присутній на всіх репетиціях і знайомий із задумом постановника.

В роботі головне - творча форма. Не потрібно робити великих перерв в постановчій роботі, не потрібно чекати наснаги, вона прийде в процесі творчості. В першу чергу слід продумати лінію дій персонажів, щоб вони не загубилися в масових сценах, при цьому кращим порадником є логіка та відчуття міри. Треба боятися “пересолу” в епізодах та дотримуватися законів простору драматургії і пам’ятати, що глядач повинен домислювати, інакше йому буде нецікаво.

Балетмейстер-репетитор з постановником та інспектором балету визначають 1-ий, 2-ий та 3-ій склад, проводять репетиції із виконавцями всіх компонентів балету: вводи, зміни в разі потреби, а також готує спектакль до зведеної репетиції з оркестром, з кожним складом окремо. Закінчується робота над спектаклем на генеральній репетиції в костюмах, з декораціями та світлом, після чого відбувається здача спектаклю.