- •Психологія особистості журналіста
- •1 Особистість журналіста, його особливості і типологія.
- •2. Поняття про темперамент. Природна основа темпераменту у журналістській діяльності.
- •3. Поняття професійного іміджу журналіста.
- •3. Парадокс між прагненням до незалежності, свободи слова і реальною залежністю від аудиторії, власників, засновників.
- •4. Парадокс між індивідуалізмом творчого процесу і колективним характером журналістської діяльності. Розумові здібності творчої особистості:
- •На думку а. Бандури, самоефективність набувається такими шляхами:
- •Якості якими повинен володіти журналіст за к. Роджерсом :
- •Типи особистості за а. Адлером:
- •Класифікація особистості залежно від домінуючих ціннісних орієнтацій, що проявляються на найглибших рівнях за г. Олпортом :
- •Існують і інші типології особистостей, більш-менш представлені в журналістиці.
- •Характер
- •Типи характеру за к. Леонградом:
- •Типи іміджу у журналістиці:
- •Основні ознаки або моделі формування харизми :
- •Сьогодні дослідники телебачення виділяють три типу харизматичних особистостей, що співвідносяться з моделями їх формування:
Психологія особистості журналіста
1 Особистість журналіста, його особливості і типологія.
2. Поняття про темперамент. Природна основа темпераменту у журналістській діяльності.
3. Поняття професійного іміджу журналіста.
Особистість – досить складне утворення, яке включає емоційну сферу людини, особливості, мотивації, мисленнєву діяльність, сфери переживань, поведінки сприйняття навколишнього світу, особливостей поведінки і вчинків.
На думку дослідників для того щоб практична діяльність журналіста була успішною, він має володіти рисами «зрілої особистості» :
мати широкі межі «Я» - лояльно відноситися до недоліків, рідко критикувати, пропонувати альтернативу у будь-якій ситуації;
бути здатним до теплих, відкритих соціальних відносин – схильний скоріше дружити ніж конфліктувати;
демонструвати емоційну безтурботність і саморозвиток – «світлий» погляд, часто усміхається, має позитивний настрій;
демонструвати реалістичне сприйняття, досвід – адекватно оцінює власні якості й іронічно ставиться до несерйозних недоліків;
володіти життєвою філософією – є деякі принципи яких він завжди дотримується і погляди які може змінити.
Внутрішні парадокси журналістської професії (за Л. Г. Світечем):
1. Парадокс між прагненням відобразити вічне, неминуще і одночасно актуальне – журналіст вмирає в кожному своєму творі разом з ним.
2. Журналіст реалізує величезне число ролей і при цьому ні в одній з ролей не реалізується цілком – журналіст має завжди відчувати уподобання своєї аудиторії і відповідно до цього змінювати напрям своєї діяльності. Сьогодні потрібна інформація, а завтра – розвага.
3. Парадокс між прагненням до незалежності, свободи слова і реальною залежністю від аудиторії, власників, засновників.
4. Парадокс між індивідуалізмом творчого процесу і колективним характером журналістської діяльності. Розумові здібності творчої особистості:
1. Легкість генерування ідей – здатність людини до висунення найрізноманітніших пропозицій у вирішенні того чи іншого творчого завдання. Чим більше людина пропонує ідей тим більше у неї шансів мати оригінальні та нестандартні рішення.
2 Здатність до перенесення – вміння застосовувати навики набуті при вирішенні однієї задачі до вирішення іншої. Ця якість необхідна при пошуку аналогії і порівняння.
3. Здатність до «зчеплення» понять – вміння швидко пов’язувати нові відомості з наявним багажем людини. Ця здатність допомагає поглибленому розумінню того чи іншого описуваного журналістом явища або відкриває нові грані цього явища.
4. Здатність до згортання – позначає схильність до заміни декількох понять одним, більш абстрактним, найбільш грунтовним в інформаційному відношенні символів.
5. Здатність до зближення понять – припускає легкість їх асоціювання.
Важливою складовою у журналістській практиці є самоефективність – вміння усвідомлювати свої здібності, вибудовувати свою поведінку в кожній конкретній ситуації виходячи з специфічного завдання що стоїть перед людиною.
