Психологія особистості журналіста

1 Особистість журналіста, його особливості і типологія.

2. Поняття про темперамент. Природна основа темпераменту у журналістській діяльності.

3. Поняття професійного іміджу журналіста.

Особистість – досить складне утворення, яке включає емоційну сферу людини, особливості, мотивації, мисленнєву діяльність, сфери переживань, поведінки сприйняття навколишнього світу, особливостей поведінки і вчинків.

На думку дослідників для того щоб практична діяльність журналіста була успішною, він має володіти рисами «зрілої особистості» :

• мати широкі межі «Я» - лояльно відноситися до недоліків, рідко критикувати, пропонувати альтернативу у будь-якій ситуації;

• бути здатним до теплих, відкритих соціальних відносин – схильний скоріше дружити ніж конфліктувати;

• демонструвати емоційну безтурботність і саморозвиток – «світлий» погляд, часто усміхається, має позитивний настрій;

• демонструвати реалістичне сприйняття, досвід – адекватно оцінює власні якості й іронічно ставиться до несерйозних недоліків;

• володіти життєвою філософією – є деякі принципи яких він завжди дотримується і погляди які може змінити.

Внутрішні парадокси журналістської професії (за Л. Г. Світечем):

1. Парадокс між прагненням відобразити вічне, неминуще і одночасно актуальне – журналіст вмирає в кожному своєму творі разом з ним.

2. Журналіст реалізує величезне число ролей і при цьому ні в одній з ролей не реалізується цілком – журналіст має завжди відчувати уподобання своєї аудиторії і відповідно до цього змінювати напрям своєї діяльності. Сьогодні потрібна інформація, а завтра – розвага.

3. Парадокс між прагненням до незалежності, свободи слова і реальною залежністю від аудиторії, власників, засновників.

4. Парадокс між індивідуалізмом творчого процесу і колективним характером журналістської діяльності. Розумові здібності творчої особистості:

1. Легкість генерування ідей – здатність людини до висунення найрізноманітніших пропозицій у вирішенні того чи іншого творчого завдання. Чим більше людина пропонує ідей тим більше у неї шансів мати оригінальні та нестандартні рішення.

2 Здатність до перенесення – вміння застосовувати навики набуті при вирішенні однієї задачі до вирішення іншої. Ця якість необхідна при пошуку аналогії і порівняння.

3. Здатність до «зчеплення» понять – вміння швидко пов’язувати нові відомості з наявним багажем людини. Ця здатність допомагає поглибленому розумінню того чи іншого описуваного журналістом явища або відкриває нові грані цього явища.

4. Здатність до згортання – позначає схильність до заміни декількох понять одним, більш абстрактним, найбільш грунтовним в інформаційному відношенні символів.

5. Здатність до зближення понять – припускає легкість їх асоціювання.

Важливою складовою у журналістській практиці є самоефективність – вміння усвідомлювати свої здібності, вибудовувати свою поведінку в кожній конкретній ситуації виходячи з специфічного завдання що стоїть перед людиною.